Курс современного украинского литературного языка, часть 1 - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
3) -чин(а) і -щин(а) — означають часові відтінки: бувальщина, пйнщина; історичні рухи: Коліївщина; -щин(а) вживається і в іменниках з негативним відтінком значення: маніловщина, обломовщина (несталий наголос).
Суфікси на означення предметів та місця, засобів і наслідків праці людини
1) Для утворення назв знарядь праці та взагалі предметів, споруд, приладів, що мають певне призначення, найчастіше вживаються такі суфікси:
а) -лк(а): віялка, сіялка;
б) -ар, -арк(а): жниварка (і жатка), косарка, молотарка (наголос на суфіксі);
в) -к: жорствак; -ак, -як: кістяк, вітряк, мідяк, вишняк; сіряк, синяк, кругляк; п'ятак, четвертак; літак, стояк, держаку верстак, бнл/с, тесак (наголос на суфіксі).
г) -ищ(е) — на означення держаків різних приладів: вудлищеу топорище (несталий наголос);
д) -ач, -увач: вимикйч, налигач, винйщувач, радіоприймач, випростувач (струму); акт, рогач (несталий наголос);
е) -ник: огрівнйк, холодильник (несталий наголос).
Для утворення назв споруд і місця праці або дії за їх ознаками або призначенням вживається також суфікс -н(я): друкарня, майстерня; -льн(я): купальня, читальня, курйльня (наголос на складі перед закінченням);
2) для утворення назв галузей господарства — суфікси -ств(о) і -цтв(о): скотарство, молочарство, бджільництво, городництво, садівництво (несталий наголос);
3) для утворення назв продуктів або наслідків діяльності — -в(о) (при дієслівних коренях): шитво, питво, вариво, печиво, мереживо (в односкладових основах наголос на закінченні, у двоскладових і трискладових — на корені).
Суфікси на означення збірності
1) -я^ — на означення збірності з яскраво вираженим відтінком зневаги: куркульня, собачня, комашня, комарня (наголос на закінченні);
2) — вживається при іменникових коренях: мушва, лшш-ва (наголос на закінченні);
3) -ин(а) — у назвах сільськогосподарських продуктів, переважно рослинних: садовина, городина (наголос несталий);
258^4) -инн(я)— на означення бадилля рослин: гороховиння, маковиння, бобовиння (наголос на суфіксі);
5) -няк — на означення гаїв і садів за породою дерев і кущів: дубняк, березняк, сосняк, вишняк, сливняк (наголос на суфіксі);
6) -ор(а): дітвора; -ар(а): мошкарй (наголос на закінченні);
7) -от(а): голота, кіннота (наголос на суфіксі).
Суфікси на означення місця
Для означення областей і районів--щин(а), -чин(а): Київщина, Чернігівщина, Ніжинщина, Донеччина, Вінниччина, При-луччина; для означення окремих місць за певними властивими їм
ознаками--ищ(е): глинище, ячменйще, базарище (місце базару),
селище, городище, пасовище, вогнище, пожарйще. З цим самим значенням паралельно з суфіксом -ищ(е) іноді в мові вживається архаїчніший суфікс -иськ(о): глйнисько, пасовисько, вогнисько (несталий наголос).
§ 89. Суфікси, що утворюють іменники з новим відтінком у значенні
Ці суфікси поділяються на такі групи:
1) суфікси на означення збільшеності чи згрубілості поняття, вир аженого і менни к ом;
2) суфікси на означення зменшеності чи здрібнілості поняття, вираженого іменником (цими ж суфіксами виражається і пестливість).
Суфікси на означення збільшеності чи згрубілості, зневаги
У цій функції виступають такі суфікси (завжди наголошені):
1) -иськ(о), -ищ(е): бас — басисько, басище; хлопець — хлоп-чйсько, хлопчище; багно — багнисько, багнище;
2) -ур(а), -юр(а): ніс —носюра, ціп —ціпура, бас — басюра+
3) -уга(н), -юга: дід — дідуга(н), козарлюга, п'янюга, злодюга, катюга (з різко вираженим негативним значенням);
4) -юк(а): пес — псюка, багно — багнюка, каменюка, шаблюка;
5) -омах(а): грудка — грудомйха, кістка — костомаха;
6) -ух(а): гладуха, балакуха.
Суфікси на означення зменшеності (здрібнілості) та пестливості
Ці суфікси визначають: а) предмети, що за своїми розмірами менші від звичайних предметів; б) маленьких тварин; в) пестливість, ласкаве ставлення говорящого до названого предмета; г) зне-
17* 259вагу, іронію, коли предмет розмірами не зменшений, а в інтонації розмовника вираження пестливості відсутнє.
У цій функції виступають такі суфікси:
1) -к(а), -к(о)у -ок: ручка, ніжка, голівка, донька, ягідка, рибка; яєчко, молочко, личко, в$иіко, очко; дубок, лісок, ставок;
2) -очок, -ечок, -очк(а), -иночк(а), -ечк(а), -очк(о), -ечк(о), -єчк(о): ручечка, голівочка, річечка, смужечка, стрічечка, донечка (від донька) — наголос на корені; стеблйночка, зерни-ночка, картоплйночка; відеречко, озеречко (від відерце, озерце), батечко, сонечко, словечко, курчаточко (від курчатко), гусяточко, дитяточко (наголос рухомий); дубочок, лісочок, ставочок, гайочок, синочок, кружечок, пучечок (наголос на суфіксі);
3) -иц(я): сестриця, вдовйця, водиця, травиця (наголос на суфіксі);
4) хлібець, папірець, ремінець (наголос на суфіксі);
5) -ц(е): відерце, озерце, деревце, денце (наголос несталий);
6) -ше; столик, ключик, возик, коник, волик, дощик (наголос на корені);
7) (із + хлопчик, дубчик (від дубець), пальчик, камінчик, горобчик. Додається суфікс і до слів, які не мають суфікса трамвайчик, вагончик (наголос на корені);