Курс современного украинского литературного языка, часть 1 - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
ЧАСТИНИ МОВИ ІМЕННИК
§ 70. Значення іменника як частини мови, морфологічні ознаки, синтаксична роль
Іменником називається частина мови, яка має значення предметності, вираженої в категоріях роду, числа, відмінка.
Значення предметності служить тим семантичним засобом, за допомогою якого з назви одиничної речі виникає узагальнене
214^ позначення цілого класу однорідних речей або вираження абстрактного поняття1.
Лексичне значення іменників досить різноманітне. Це назви конкретних предметів—істот, речей (брат, людина, кінь, стіл), явищ природи (сніг, вітер); назви абстрактних понять — якостей, властивостей, дій, станів (жовтизна, хоробрість, ходіння, натхнення), що сприймаються нашою свідомістю як позначення опред-мечених якостей, дій тощо.
У зв'язку з цим іменники, як зазначає В. В. Виноградов2, виражаючи предметність, будучи засобом опредмечування різноманітних понять і уявлень, перебувають у складних взаємодіях з усіма іншими класами слів. Так, наприклад, якості і властивості позначаються не тільки прикметниками (свіже повітря, хоробрий розвідник), а й іменниками (свіжість повітря, хоробрість розвідника); дії, стани позначаються не тільки дієсловами (читає газету, збудив увагу), а й іменниками (читання газети, збудження уваги), але різниця у вираженні якостей і властивостей іменниками свіжість, хоробрість і прикметниками свіжий, хоробрий полягає в тому, що прикметники виражають ознаки предметів, а іменники — опредмечені ознаки, тобто ознаки, що сприймаються як предмети.
Різниця у вираженні дії і стану іменниками читання, збудження і дієсловами читає, збудив полягає в тому, що іменники виражають абстраговану від діяча і притому опредмечену дію, що протікає без вказівки на її час, а дієслова читає, збудив виражають дію, пов'язану з часом і з якимсь діячем.
Іменникам властиві лексико-граматичні і граматичні категорії числа, роду, відмінка.
а) Іменник має форму числа. Однина означає один предмет, відмежований від ряду однорідних, напр.: прапор, книжка, світло. Множина виражає неозначену кількість однорідних предметів, напр.: дерева, коні; коли іменник вживається тільки в формі множини, тоді він може мати значення одного або багатьох' предметів, напр.: Велика двоповерхова школа була розташована біля головних воріт парку (значення однини). Ворота, як на те ж, кругом усі заперті (Гл.) (значення множини).
б) Кожний іменник у формі однини неодмінно належить до одного з трьох родів — чоловічого (батько, сад), жіночого (сестра, земля), середнього (теля, вікно).
в) Всі іменники, навіть ті, що не змінюють своїх закінчень за відмінками і числами, є словами, які можуть відмінюватись, тобто стояти в тому чи іншому відмінку (батько, батька, батькові, батьки, батьків і т. д.; факультетське бюро, факультетського
1 Порівн. В. В. Виноградов, Русский язык, Учпедгиз, М.—Л., і947, стор. 48.
2 T а м ж е.
215^ бюро, факультетському бюро. . . факультетські бюро і т. д.). Відмінки разом з прийменниками (і без них) є показниками синтаксичних відношень іменників до інших слів словосполучення і речення, напр.: Труд у нас — справа честі, доблесті й геройства. Кожний у нас має право на труд.
Ту чи іншу відмінкову форму іменник має залежно від своєї синтаксичної функції. Так, коли іменник виступає в реченні в функції підмета, він має форму називного відмінка. Якщо іменник виступає в реченні іменною частиною присудка, він може мати форму називного чи орудного відмінків або знахідного з прийменником. Якщо іменник виступає в реченні означенням-при-кладкою, він може мати форму будь-якого відмінка. У функції другорядних членів (додатка, неузгодженого означення і обставини) іменник має форму непрямого відмінка. Напр.:
1. Тракторист оре.
2. Іван — тракторист.
3. Іван був за тракториста.
4. Іван став трактористом.
5. Іван, тракторист, оре.
6. Лікаря Гаврилюка нагороджено орденом.
7. Ми їдемо на село.
У формі непрямого відмінка (родового або орудного) іменник може виступати і частиною складеного підмета, напр.:
1. Багато громів упадало з небес (Мал.).
2. Серпень з вереснем схрестили довгі шпаги несмертельні (P.).
ЛЕКСИКО-ГРАМАТИЧНІ КАТЕГОРІЇ ІМЕННИКА § 71. Власні і загальні назви
Власні і загальні назви предметів — неоднакові за своїм об'ємом групи іменників. Кількісно більшою групою є назви загальні, що являють собою узагальнені найменування тих чи інших однорідних предметів (людей, тварин, речей, явищ, подій тощо), напр.: письменник, олень, лампа, річка, райдуга, свято. Меншу частину становлять власні назви — імена окремих осіб та одиничних предметів, що виділяються з того чи іншого ряду однорідних предметів. Ці назви-імена даються окремим особам, предметам тощо для того, щоб виділити Tx із ряду однорідних з ними осіб, предметів.
Порівняйте:
письменник Корнійчук
стадіон «Динамо»
ріка Дніпро
місто Харків
острів Сіцілія
216^ До власних назв належать:
1. Прізвища, імена, по батькові, а також псевдоніми і прізвиська, які заступають їх: Павло Григорович Тичина, Максим Тадейович Рильський; Лариса Косач — Леся Українка, Ярослав, Мудрий, Олександр Невський, Петро Перший.
