Русско-украинский словарь - Иваницкий С.
Скачать (прямая ссылка):
За коротким енциклопедичиим перелжом бюграф1чних факт1в прозирае нелегка, трапчна людська доля. Можна припускати, що не за власним бажанням, а з необхщносп врятувати життя опинився Фед1р Михайлович у 1930-х роках у Pocii. Не менш промо-вистим е й факт «деякоУ перерви» у його професшнш д1яльносп м'т 1941—1956 pp. Мовознавщ, як1 навчалися в Одеському ушверситет1 в повоенний пер1од, згадують, що Ф. Шумлянський в той час був заарештований.
Очевидно, що терор перервав i лексикограф1чну д1яльшсть мовознавця, яку вш так ycnimHO почав. Серед основних праць Ф. Шумлянського в енциклопедичнш стагп названо лише «Найголовшил правила украУнського правопису УкраУнськоУ академп наук 1921 р.» (1926 р.) та «Програма-питальник для збирання матер1ал1в до крайового словника украУнськоУ мови Одещини» (1959 р., у сшвавторст)7.
Високу наукову цшшеть i цих розвщок Ф. Шумлянського заевщчуе те, що одна з них ниш повернулась до активного наукового вжитку. ГУ вмщено в хрестомати «1стор1я украУнського правопису XVI—XX столггтя» (К., 2004. — С. 282—314) як важливе джерело для вивчення icTopii пщготовки академ1чного правопису 1921 р.
Лариса Масенко,
зав1дувач кафедри укратсъкоХ мови Назонального ушверситету «Киево-Могилянська академ1я»
5 Енциклопед1я украшознавства. — Т. 3. — Jlbeie, 1994. — С. 853.
6Украшська мова. Енциклопед1я. — К., 2000. — С. 740.
7 Там само. — С. 740.
6
Замгсть передмови
Упорядчики цього «Росшсько-украТнського словника», приступаючи до npaui, не ставили co6i завдання дати щось цшком вичерпуюче й науково розроблене. Малося на думщ, головним чином, задовольнити нагальну потребу широкого загалу украУнського й неукраТнського громадянства в такого роду словников!, який би мютив у co6i в можливо найбшышй юлькосп необхщш за-для лггературноТ npaui, — (з’окрема, за-для переклад1в з росшськоТ мови на укра'шську), — укра’шсью слова й вислови, 3i6pam у виданих до cei пори повшщих росшсько-укра’шських та укра’шсько-росшських словниках, яких зараз нема на книжному ринку. Хоч, з огляду на стшшсть, праця ця Hi в як1м pa3i не могла рахувати на те, щоб стати великим, так би мовити, академ1чним справочником, одначе вживалося Bcix можливих заход1в, аби словник дав досить повний, вщповщно до свого завдання, лексиконовий матер1ял, пров1рений i виправлений згщно з б1жучими вимогами що-до правопису та украшського лггературного слова. Взагал1 кажучи, коли приступа-лося до складання uei' книжки, то малося на уваз1, що це повинна бути робота, виконана екстрено й до того ще в несприятливих умовинах провшщялыкм техники, в не мало обмежених рамцях, але все-таки досить докладна й можливо пильно оброблена.
В основу словника покладено в значно змшених форм! й кшькости матер1ял, який мютиться в «Росшсько-укра’шсьюм словарЬ> М. Уманця й А. Спшки («Словарь росийсько-украТнський», т.т. I—IV, Вщень—Льв1в, 1893—1898 p.p.)* Дей матер1ял доповнено, наскшьки вспшося, найбшьш цшними й необхщними додатками 3i словниюв проф. С. Тим-ченка («Русско-малороссшскш словарь», т.т. I i II, Юевъ, 1897 г.) i Б. Гршченка («Словарь украшськоТ мови — Словарь украинскаго языка», тт. I—IV, КиТв, 1907— 1909 p.p.), а також з де-яких термшолопчних зб1рник1в та з власного запасу упорядчиюв.
KpiM cniB, з метою полегчити користування словником, в ньому подано також бшьш характерну й необхщну росшсько-украшську фразеолопю, яку взято з тих же джерел, що й слова.
Вважаемо незайвим подати де-як1 пояснения що-до правопису, додержаного в словников!. — Правопис, вжитий в цш книжщ, е в загальних рисах той, який пануе на Укра-iHi переважно з 1905 року. З’окрема, що-до правопису слщ завважити: а) Буква «Ъ> озна-чае тшьки йотащю звука «i», а не й м’ягчення попередньо*1 приголосноТ, як це ми бачимо в правописов1 галичан, в так званш «желех!вцЬ>. Тому пишемо: моТ Г=мойП. Ьсати (=шхати). заУзд (^зашзд). \Т (=йшП i т. и. Слова ж дш (=дьш). тшь (=тьшь). зшля (=зьшля). ciHo (=сьшо). лю (=лЧс). CHir (=CHbir). шна (=цЧна) i т. и. пишемо з «i», так само, як i дш (=лъ1м). т1к (=тъ1к). сиз1 (=сизъП. ciK (=съ1к). лш (=лъш). шч (=нъ1ч). куш (=куцъП i т. и., не вщзначаючи таким способом на письм1 м’ягких i твердих вщтшюв приголосних д. т. з. с. л. н. ц перед «i»; другими словами, i дш (=дьш). i д1м (=дъ1м). i тшь (^нь). i тнЦЕ1ъпс) i т. д. пишемо однаково з «i», не зважаючи на те, що в словах nepuioi категори звуки д. т. з. с» л. н. ц мають м’ягкий вщтшок, а в словах другоК категори Ti-ж сам1 звуки мають твердий вщтшок. (По «желех1вцЬ> перша категор1я пишеться з «1»: дш. тТнь. зшля. сТно. лТс. снУг. шна. а друга з «i»: д1м. тж. сизк лш. тч. куш. — б) Апостроф (’) кладеться й теля губних та губно-зубних (б, п, м, в, ф), а не тшьки теля тих приголосних, KOTpi можуть мати й твердий i м’ягкий вщтшок. Тим-то апострофом пишемо не тшьки з’Тзд. з’явише. пш’ю-жувати й др., але й об’Тхати. п’ять. м’ята. в язати. ф’якер. ф’юкати i др. Пкшя губних i губно-зубних апостроф кладеться з м1ркувань педагопчних, а також i практичних, щоб лекше було осягнути правильну вимову. — в) Показано знак м’ягчення (ь) в сполучен-нях: с(ь)вк с(ь)мк cfb)ni. з(ьЫ. коли тут «i» е секундарне з «Ь», а також i в сполученнях:
