Современный украинский язык - Горпинич В.О.
ISBN 5-11-004832-0
Скачать (прямая ссылка):
2) відприкметникові іменники типу синьо, гладьв, твердьо, нудьо, слизьо, гнильо, мільо; 3) відчислівникові прикметники типу п’ятоий, шостоий, сьомоий, дев’ятоий, десятоий;
4) відіменникові безсуфіксні прикметники типу золотоий (від золото), тризубоий (від тризуб), удовоий (від удова)',
5) відіменникові безсуфіксні іменники типу рабоа (від раб), Валентита (від Валентин), Богдата (від Богдан), Влади-славоа (від Владислав).
Нульові інтерфікси мають: 1) деякі складні слова без сполучних морфем: Новогород (пор. Новоград), Мирогород (пор. Миропіль), Іваногород (пор. Петроострів)\ 2) складені слова типу сот-трава, інженеро-механік, кроватьо-диван, хатао-читальня.
Нульові префікси. На думку А. І. КузнецовоїіТ. Ф. Єфре-мової, авторів “Словника морфем російської мови” (М., 1988), типовою морфемною будовою слова є структура типу “префікс + корінь + суфікс + закінчення” (факультативно). Обов’язковою морфемою є корінь (нульовий корінь вони виявили лише в слові вынуть). Усі слова, які починаються безпосередньо з кореня, вони відносять до слів з нульовим префіксом: стіл, рука, вода, сонце, ліс, читати, державний, рукавиця тощо (див. с. 419—466).
§9. АФІКСИ РЕГУЛЯРНІ І НЕРЕГУЛЯРНІ
Афікси у словах повторюються з різною частотою. Одні трапляються у великій кількості слів, однакових за будовою, а інші — в поодиноких. За частотою вживання афікси поділяються на регулярні і нерегулярні.
До регулярних належать афікси, які постійно вживаються в більш-менш великій кількості слів одного лексико-граматичного розряду. Вони відтворюють модель і складають словотвірний ряд. Наприклад, за даними словників, префікс не- вживається приблизно у трьох тисячах іменників, прикметників, дієприкметників із значенням заперечення, відсутності тощо (невиїзд, несправедливий, невкритий)\ префікс без— у 750 іменниках та прикметниках із значенням відсутності (безрибя, безрадісний); суфікс -6-а — у 60 віддієслівних іменниках із значенням опредмеченої дії (сівба, боротьба, плавба). Слова з регулярними афіксами утворюють певні
20
лексико-семантичні групи: пор. суфікс -анк-а в назвах осіб жіночої статі (грубіянка, вакханка, галичанка) і в назвах конкретних предметів (землянка, вушанка). Тому регулярні афікси виступають як носії семантики не лише у складі слова, але й ізольовано від нього, наприклад: суфікс -тель із значенням особи за дією (вихователь, учитель), префікс пере- із значенням “знову”, “через”, “понад норму” (переписати, перелетіти, перевиконати). До регулярних належать суфікси -івк-а (малинівка, заготівка), -істк-а/истк-а (фіналістка, бандуристка), -ачк-а (швачка, обувачка), -ськ-ий (київський, азовський) та ін.
До нерегулярних належать поодинокі афікси, які трапляються спорадично, рідко, виділяються в одному або двох-трьох словах і не відтворюють модель. Слова з нерегулярними афіксами не утворюють словотвірного ряду. їх семантика визначається лише в складі слова шляхом зіставлення із спорідненими і твірними словами. До нерегулярних належать суфікси -ов (любов), -таш (патронташ), -амт (по-штампі), -он (капрон, нейлон), -ус, -су с, -ту с (глобус, ляпу с, свинтус), -ух-а] (свекруха, мачуха), -ух-а2 (макуха), -ух} (лопух, кожух), -ух2 (пастух), -ав (рукав), -ел (осел, козел, орел), префікс -ко- (закоулок), закінчення -м (дам, їм), -то (хто), -о (що).
Існують різні причини формування нерегулярних морфем: 1) запозичення окремих слів разом з іншомовними суфіксами, які не набули поширення в українській мові і стали раритетними: -таш (з нім. патрон — патронташ), -амт (з нім. пошта — поштамт)', 2) набуття в запозичених словах з іншомовними закінченнями значення суфікса в українській мові: -ус у латинських словах глобус, ляпсус є закінченнями іменників чоловічого роду у Н. в.; внаслідок співвідношення їх зі словами глобальний, глобулярний, ляп в українській мові виділився суфікс -ус нерегулярного вживання, що також став раритетним; 3) використання в українській мові іншомовних морфем (наприклад, -ус) в оказіональних утвореннях (пор. свинтус, вилатус, возатус)\ 4) випадкова видозміна кінцевої частини іншомовного слова у суфіксальну морфему української мови раритетного типу: макуха (спресовані вижимки, жмих різних зерен — макових, гірчичних, конопляних тощо), в якому в українській мові виділяється корінь мак- і суфікс -ух-а, є видозміною німецького слова Magikuchen (маковий жмих); 5) архаїзація, перехід у залишки (рудименти) колишніх активних моделей і регулярних морфем, які нині перебувають у пасиві: суфікс -ух у назвах осіб (пастух, конюх), суфікс -ух у назвах кон-
21
кретних предметів (кожух, лопух), суфікс -ух-а у термінах спорідненості (свекруха, мачуха), суфікс -ав (рукав), суфікс
-ов (любов), суфікс -ел (козел, орел), закінчення -то, -о у займенниках (хто, що), закінчення -м у дієсловах (їм, дам), префікс -ко- (закоулок)', 6) формування нових морфем (новотвори), які ще не набули значного поширення і вживаються в кількох словах: суфікс -он у назвах штучних волокон (капрон, нейлон, дедерон, перлон), суфікс -бус у назвах машин (омнібус, тролейбус, автобус, аеробус).
