Современный украинский язык - Горпинич В.О.
ISBN 5-11-004832-0
Скачать (прямая ссылка):
2 9-320
17
безпосередньо після кореня, або після суфікса: гори (після кореня), гірський (після суфікса -ськ-). Власне постфікс знаходиться після закінчення: милуються (після закінчення -ють-), заспіваймо (після закінчення -0-), читайте (після закінчення -0-).
За місцем у слові стосовно до твірних морфем (суфіксів та префіксів) і твірної основи виділяються морфоподібні компоненти, які називаються інтерфіксами (див. с. 190). Інтерфікси знаходяться: 1) між твірною основою і суфіксом: кіноил-ник (інтерфікс -ш- між твірною основою кіно- і твірним суфіксом -ник), вузівський (інтерфікс -ів- між твірною основою вуз- і твірним суфіксом -ськ-ий), театральний (інтерфікс -аль-між твірною основою театр- і твірним суфіксом -н-ий); 2) між твірним префіксом і твірною основою: відібрати (інтерфікс -/'-); 3) між коренями у складних словах: землероб (інтерфікс -е-), водопій (інтерфікс -о-).
§ 7. ПОХОДЖЕННЯ АФІКСІВ
За походженням морфеми бувають питомі і запозичені (іншомовні). До запозичених належать морфеми, що прийшли в українську мову з інших мов. Запозичуються в складі слів корені, суфікси, префікси. He запозичуються закінчення як виразники граматичних значень. У запозиченому українською мовою з російської слові капрон виділяється латинський корінь капр- (“козел”, “козлячий”) і англійський суфікс -он (із значенням “штучне волокно”). Запозичені корені в таких українських словах: Карленко (нім. ім’я Карл, укр. суфікс
-енк-о), берлінці (нім. корінь берлін-, укр. суфікс -ц-і), кизиловий (тюрк, кизич — “червоний”, укр. суфікс -ов-ий), академічний (грец. корінь академ- від імені міфічного героя Академа, укр. суфікс -ічн-ий). Запозичені префікси: а- {абіотичний — грец. префікс а- із значенням заперечення, відсутності або недостатності чогось, грец. корінь біот- (Piotos) — “життя”, укр. суфікс -ичн-ий), анти- (антибіотики — грец. префікс анти- із значенням протилежності, протидії), архі- (грец., із значенням вищого ступеня — архіважливий), воз- (старо-слов.), де-, дез- (лат.), пре- (старослов.), пред- (старослов.), -аж (Фр. — вольтаж, сінаж), -ант (лат. — дипломант), -ер (англ., нім. — комбайнер, тренер), -знь (старослов. — боязнь), -унок (нім., пол. — пакунок, дарунок).
Питомі — це власні, рідні споконвічні морфеми. З питомих у сучасній українській мові функціонують індоєвропейські, праслов’янські, східнослов’янські (давньоруські) і власне українські морфеми.
18
§8. АФІКСИ СУБСТАНЦІАЛЬНІ І НУЛЬОВІ
Типовою структурою слова є сполука “префікс + корінь + суфікс + флексія”, яка адекватно виражає його лексичне значення: збирання, збірка. Тут кожний компонент плану змісту має відповідний компонент плану вираження. На фоні цієї типової структури при збереженні лексичного значення слова відсутність якогось афікса сприймається як невідповідність між планом змісту і планом вираження: збір. Усі компоненти значення слова збігаються, але два з них (значення предметності і граматичне іменника) не позначені звуками (буквами), тобто не мають відповідного знака в структурі слова, своїх засобів вираження.
За наявністю або відсутністю засобів вираження значення афіксальні морфеми поділяються на субстанціальні (позначені) і нульові (непозначені). Позначені (субстанціальні) — це такі морфеми, план змісту яких в усній формі мови позначається звуками, а на письмі — буквами (тобто має план вираження: книг-a, книг-ою). їх інколи називають повними, позитивними, матеріально вираженими. Нульові — це такі морфи, план змісту яких у слові фактично наявний, але не виражений звуками (буквами), тобто не має плану вираження, наприклад: у словосполученні бачу ліс іменник піс має граматичне значення знахідного відмінка (план змісту), але воно не виражається відповідним мовним знаком — звуком (буквою), тобто не має плану вираження. Отже, нульовий морф — це значуща відсутність засобів вираження значення. Кореневі морфеми не бувають нульовими, вони завжди позначені, матеріально виражені, оскільки є визначальним елементом лексичного значення слова. Нульовими бувають флексії, суфікси, префікси, інтерфікси в певних позиціях.
Нульові флексії мають: 1) деякі іменники в H., Р. і 3. відмінках (степ — бачу степ, біолог; спроба — немає спроб; сталь, телята — немає телят; завдання — кілька завдань); 2) присвійні прикметники на -ів, -ин у Н. в. (батьків портфель, мамин сміх) та короткі форми прикметників у Н. в. (зелен сад); 3) дієслова минулого часу у формі чоловічого роду однини (читаво — пор. читал-а, читал-о, читал-и) та дієслова наказового способу у формі другої особи однини (ріже, сядьо, киньо)\ 4) деякі числівники у Н. в. (одино, шістьо, сім0, дванадцять0, сороко)\ 6) невідмінювані іменники мають повністю нульову парадигму (декоо, таксіо).
Нульові формотвірні суфікси мають деякі дієслова у формі минулого часу чоловічого роду: принісо (пор. принес-л-а,
2*9-320
19
принес-л-о, принес-л-чл), висохо, промоко, відвізо, утіко, постриге.
Нульові словотвірні суфікси мають: 1) віддієслівні іменники типу пуско, хідо, крико, ноиіоа, позолотва, виборои (пор. пускання, ходіння, кричання, носіння, позолочення, вибирання);
