Современный украинский язык - Горпинич В.О.
ISBN 5-11-004832-0
Скачать (прямая ссылка):
Словоформи з аломорфами і варіантами можуть розрізнятися стилістично (читати — стилістично нейтральне, а читать — розмовно-просторічне; дорога — нейтральне, дорогая — книжно-поетичне), але стилістичні відмінності не є суттєвою (визначальною, диференціальною) ознакою в розмежуванні аломорфів і варіантів морфеми. Диференціальними ознаками для варіантів морфеми є: 1) тотожність значення, 2) подібність і спорідненість структури, 3) здатність до взаємозаміни (вільна взаємозамінність). Диференціальними ознаками аломорфів є: 1) тотожність значення, 2) подібність і спорідненість структури, 3) нездатність до взаємозаміни (взаємовиштовхування) в тих самих позиціях.
13
§ 4. КЛАСИФІКАЦІЯ МОРФЕМ (МОРФІВ)
Уся сукупність морфем (морфів) поділяється на класи (класифікується) за функцією, місцем у слові (словоформі), значенням, структурою, продуктивністю, за походженням.
§ 5. КОРІНЬ І АФІКСИ
За функцією в слові морфеми поділяються на основні (обов’язкові) і службові (факультативні).
До обов’язкових (основних) морфем належить корінь слова — носій денотативного, предметного, лексичного значення слова, центральна, постійна його частина, яка виражає ідею тотожності слова самому собі. Корінь — це основна частина слова, визначальний елемент його лексичного значення. Тому слів без кореня не існує. За структурою корінь може збігатися зі словом, але за функцією і значенням ні: тут, там, сьогодні, під, за, бюро, таксі, кашне. Функція кореня — бути базою для похідного слова, виражати найзагальніше значення, вступати в парадигматичні зв’язки з іншими морфемами: тамтешній, тутешній, сьогоднішній, таксист. Функція слова — бути базою для творення словосполучень, вступати в синтагматичні зв’язки з іншими словами: бути тут, нове таксі. Обов’язковій морфемі слів протистоять факультативні морфеми, які називаються афіксами (від лат. affixus — прикріплений). Це службові морфеми, які приєднуються до кореня або іншої службової морфеми і виражають граматичне чи словотвірне значення, тобто на базі кореня формуються похідні, нові лексичні значення слів: берез-ов-ий, під-берез-овик. Афікси — факультативні морфеми в слові. Якщо слів без кореня не буває, то наявність слів без афіксів в українській мові є нормою: Баку, амплуа, над, хакі, ура, ох, може, какаду, колібрі, вчора, зась, тік-так, тощо, скік, як, бо.
Ступінь абстрактності кореневих і афіксальних морфем різний: частина коренів має конкретніше значення, афікси — більш абстрактніше (пор. корені вод-, земп-, рук-, хліб- і афікси -a, -H-, -р-, -з-, -и-, -а-, -е-). Проте він не може бути диференціальною ознакою кореневих і афіксальних морфем, оскільки в українській мові є велика кількість афіксальних морфем зі значно конкретнішим значенням, ніж у кореневих морфем: пор. конкретніше значення морфів -тель, -ець, -ист, -изм, -чан-и, -ян-и, -ар, -ук, -чук, -ак, -чак, -енк-о і абстрактніше значення коренів у словах це, відношення, становить, відображати, виражати тощо.
14
Більше того, в українській мові частина кореневих і афіксальних морфем близька за значенням: пор. премилий і дуже милий (іпреVdyже), переробити і робити заново (пере-/зано-во), переїхати річку і їхати через річку (пере-/через), гвинтик і маленький гвинт (-ик/маленький). Отже, семантична межа між кореневими й афіксальними морфемами не зовсім виразна.
Кореневі й афіксальні морфеми розрізняються не стільки характером значення, скільки способом його маркування, вираження. Корінь виражає значення самостійно, афікси — тільки сумісно, тобто в єдності з коренем (пор. ти — тикати, Баку — бакинцї). Існує думка про те, що кореневі й афіксальні морфеми розрізняються ще й здатністю до повторення в словах: корені можуть і повторюватися, і не повторюватися, тобто траплятися лише в одному слові, а афікси обов’язково повторюються.
Неповторюваність коренів — явище, не характерне для української мови. Практично від кожного слова можна утворити похідне слово, навіть від нестандартних, наприклад:
0 — окати, окання, я — якати, якання, ох — охати, какаду — какадуеня. Тому неповторюваність, унікальність морфеми не можуть бути диференційними ознаками кореневих
1 афіксальних морфем. Ними для кореня є обов’язкова, постійна наявність у слові і самостійне вираження найзагальні-шого лексичного значення, а для афіксів — факультативна наявність у слові, сумісне з коренем вираження словотвірного і граматичного значення, їх службовий характер.
До афіксів належать суфікси, префікси, інфікси, конфік-си (циркумфікси), флексії.
§6. ФУНКЦІЇ, СЕМАНТИКА І СТРУКТУРА АФІКСІВ
За функцією афікси поділяються на словотвірні і фор-мотвірні. До формотвірних належать афікси, за допомогою яких утворюються словоформи однієї лексеми. Формотвірну функцію виконують флексії і деякі суфікси: а) мор-е/мор-я — флексії утворюють форми називного і родового відмінків однини; чита-ти/читай — флексія -о утворює наказову форму дієслова; б) мат-и/мат-ер-і — суфікс -ер- утворює разом із флексією -і форму родового відмінка; неб-о/неб-ес-а — суфікс -ес- разом із флексією -а утворює форму множини; пиш-у/писа-ти — суфікс -ти/-ть утворює неозначену форму дієслова; чита-в/чита-л-а/чита-л-о/чита-л-и — суфікси -в-, -л- утворюють форми дієслів минулого часу.
