Современный украинский язык - Горпинич В.О.
ISBN 5-11-004832-0
Скачать (прямая ссылка):
В. М. Нємченко2, визначаючи семантичний спосіб словотворення, вважає, що похідні слова, утворені цим способом, позбавлені твірних, мотивуючих слів; за його переконанням, семантично не пов’язані між собою слова бик^ (тварина) і бик2 (опора, на якій тримається міст), основа, (поздовжні нитки у тканині) і основа2 (сутність чого-небудь), хоч, на нашу думку, в них мотиваційні зв’язки ще живі.
Непереконливим є твердження3 про те, що такі семантичні деривати, як Україна (держава) — “Україна”(готель), ромен (трава) — Ромен (місто), Ірод (ім’я царя) — ірод (зла людина), ручка (людини) — ручка (дверей), не пов’язані взагалі зі словотворенням і є звичайним переходом слів з одного класу імен в інший. Неприйнятним є і той погляд, що семантичний спосіб словотворення поширюється на всі види творення похідних і охоплює всю словотворчу систему мови (В. В. Мартинов)4. На це слушно зауважує І. І. Ковалик5, що семантичні процеси справді мають місце у кожному явищі словотворення, але семантичний спосіб, на відміну від інших, ґрунтується лише на цій основі, тому і є підстави вважати його окремим способом.
^ив.: Русская грамматика. — М., 1980. —Т. I. —С. 138.
2Див.: Немченко В. М. Современный русский язык: Словообразование. — М., 1984. —С. 119—120.
3Див.: Карпенко Ю. О. Синхронічна сутність лексико-семантичного способу словотвору // Мовознавство. — 1992. — № 4. — С. 3.
4Див.: Мартинов В. В. Про принципи семасіологічної поясненості в порівняльно-історичному мовознавстві // 36. філол. фак. Одеськ. ун-ту. — 1953. —Т. 3. — С. 51—59.
5Див.: Ковалик /. /. Дериватологія як самостійна лінгвістична дисципліна // Словотвір сучасної української літературної мови. — K., 1979. — С. 32.
132
§ 68. СИСТЕМА СИНХРОННОГО СЛОВОТВОРЕННЯ
Система — це сукупність взаємопов’язаних і взаємозу-мовлених елементів, що утворюють єдність. Словотворення, з одного боку, входить у систему мовних систем, а з іншого — саме становить систему.
Словотворення знаходиться в системних відношеннях насамперед з лексичною і морфологічною системами. Воно формує лексичний склад мови, в той самий час будучи породженим лексикою, залежить від неї. У таких самих системних зв’язках воно знаходиться і з морфологією — кожне похідне слово формується як лексична одиниця певної частини мови. Позачастиномовні слова в мові не утворюються.
Немає єдиного погляду на питання про словотвірну систему.
На думку В. В. Лопатіна, словотвірна система — це сукупність словотвірних типів і словотвірних гнізд1.
І. І. Ковалик вважає, що словотвірну систему мови становить система дериватем, під якими він розуміє такі мовні одиниці, що характеризуються словотвірною формою (сполучення твірної основи і дериватора) та словотвірним значенням2. По-різному вирішується питання про межі синхронного словотворення. Існує думка, що систему синхронного словотворення формують лише продуктивні типи3. Проте, оскільки межа між продуктивними і непродуктивними типами невиразна і неоднозначна, правильніше вважати, що в систему синхронного словотворення входять і продуктивні і непродуктивні одиниці в їх взаємодії4.
§ 69. СТРУКТУРА СИСТЕМИ СИНХРОННОГО СЛОВОТВОРЕННЯ
Системність словотворення виявляється за допомогою таких понять: одиниця словотворення, словотвірна пара, словотвірний тип, словотвірна категорія, словотвірний ланцюжок, словотвірна парадигма, синтагма, словотвірне гніздо.
Одиницею словотворення вважається те елементарне явище, що посідає в ньому центральне місце, вбирає в себе най-
•Див.: Русская грамматика. — М., 1980. —Т. I. — С. 137.
2Див.: Словотвір сучасної української літературної мови. — K., 1979.—С. 14, 35.
3Див.: Арутюнова Н.Д. Очерки по словообразованию в современном испанском языке. — М., 1961. —С. 12—13.
4Див.: Лопатин В. В. Русская словообразовательная морфемика. — М., 1977.—С. 12—13.
133
істотніші його ознаки і є основою побудови всієї системи. По-різному визначається одиниця словотворення. В науковій літературі нею називають: а) похідне слово, тому що воно є кінцевим результатом, заради якого відбувається акт словотворення (Н. Д. Арутюнова, О. А. Земська)1; б) формант як “основну одиницю мови на словотвірному рівні” (В. В. JIo-патін); в) словотвірний тип як “основну одиницю системи” (В. В. Лопатін)2; г) словотвірний зразок (модель), тобто структурну схему похідних слів з афіксами і семантикою базової основи, які формують словотвірне значення утворюваного слова (Н. О. Янко-Триницька)3. Найточніше визначив основну одиницю словотворення І. І. Ковалик. На його думку, нею є дериватема, в якій виявляється і словотвірна структура похідного слова, і його модель, у тому числі і формант, і відповідний словотвірний тип4.
Словотвірну пару складають твірне і похідне слово. Відношення між ними і становлять зміст словотвірних процесів: пороги — Запоріжжя, карі очі — кароокий, бандура — бандурист. Це найменша ланка словотвірної системи. Словотвірні пари з тотожними структурними і семантичними відношеннями формують словотвірний тип (див. § 45): опортуніст, федераліст, соціаліст, націоналіст, шовініст (тип “особа за політичними поглядами”); болгарин, татарин, грузин, вірменин (тип “особа за національністю”). Термін “словотвірний тип” означає не сукупність словотвірних пар, а схему побудови похідних слів.