Современный украинский язык - Горпинич В.О.
ISBN 5-11-004832-0
Скачать (прямая ссылка):
6) віддієприкметникові прикметники: пекучий, палаючий, сипучий, зрячий, любимий, невловимий, мислимий, терпимий, зримий, непримиримий, зрілий, загорілий (ад’єктивація дієприкметників);
7) віддієприслівникові прислівники: лежачи, стоячи (пор. у Т. Г. Шевченка: “де люди плачуть живучи”);
8) відіменникові вигуки: Боже!, Господи!, жах!, горе!, лихо!, матінко!, нене1, мамо! (інтер’єктивація).
127
§ 64. СКЛАДАННЯ ЯК СПОСІБ СЛОВОТВОРЕННЯ
Складання — це спосіб творення слів шляхом об’єднання в одне ціле кількох слів або основ: блідо-рожевий (від блідий і рожевий), чорнозем (від чорна земля), голубоокий (від голубі очі). Проте не всі слова з кількома коренями утворені за допомогою способу складання, наприклад: прикметник чорноземний утворено суфіксальним способом від іменника чорнозем за допомогою форманта -н-ий; прикметник новомиргородський — від Новомиргород за допомогою форманта -ськ-ий; іменник білоцерківці — від прикметника білоцерківський за допомогою форманта -ц-і — тут складання немає, це слова, утворені способом суфіксації.
Складені слова — це поєднання кількох слів в єдину лексичну одиницю: хата-читальня, хата-лабораторія, кабінет-аудиторія. Цей різновид складання називають словоскладанням. Словоскладанням утворилися такі групи складних слів: а) редуплікація (тихо-тихо, думав-думав, ледь-ледь);
2) синонімічні єдності: пане-брате, стежки-доріжки; 3) семантичні єдності: батько-мати (рідні), руки-ноги (кінцівки), хліб-сіль (харчі, гостинці), діди-прадіди (предки), внуки-прав-нуки (нащадки); 4) прикладкові сполучення місто-герой, ма-шина-амфібія, дівчина-смуглянка; 5) словесно-цифрові сполучення: Рубін-106, Електрон-2 (марка телевізора), Харків-2 (електробритва), Київ-10 (фотоапарат) тощо.
Складні слова (композити, від лат. compositus — складний) — це похідні, що утворилися поєднанням кількох основ у цілісну лексичну одиницю: сільське господарство — сільськогосподарський, одне значення — однозначний (але однозначність — не основоскладання), перекотиполе, лісостеп, лісосмуга. Цей різновид складання називається основоскла-данням. Основною ознакою складного слова є спосіб творення, а не наявність кількох коренів: 1) якщо похідне утворилося шляхом поєднання кількох самостійних лексичних одиниць, то воно є складеним (жар-птиця, хліб-сіль); 2) якщо похідне утворилося поєднанням кількох основ, то воно є складним (лісонасадження, всюдихід, полезахисний, правобережний); 3) якщо похідне утворилося від основи складного слова, то це не основоскладання, а суфіксація: лісостеп — лісостеповий (лісостеп+ов+ий), глинозем — глиноземний (глинозем+н+ий).
Основоскладання може супроводжуватися такими морфонологічними явищами, як інтерфікси й усічення: пішохід (від ходити пішки — обидві основи усікалися: ход-, піїи-, а поєднання їх відбулося за допомогою інтерфікса -о-), те саме у словах водовоз, вертоліт, криголам тощо.
128
За характером словотвірних засобів розрізняють основоскладання чисте, складно-суфіксальне і складно-суфіксально-префіксальне.
При чистому основоскладанні похідне утворюється від основи залежного компонента (з інтерфіксом або без нього) і самостійного слова: водосховище (вод+о+сховище), зерносховище, птахоферма, буряконасіння, лісосплав.
Складно-суфіксальний спосіб словоскладання виявляється в тому, що процес злучення основ у похідне супроводжується суфіксацією: золоті погони — золотопогонник (золот+о+погон+ник), низький поклін — низькопоклонник (низьк+о+поклон+ник), стара віра — старовірство (стар+ +о+вір+ство), чорні брови — чорнобривці (чорн+о+брив+цї).
Різновидами складно-суфіксального способу є складно-флективний і складно-нульовий способи.
Складно-флективним називається такий спосіб, при якому похідні слова утворюються основоскладанням, яке завершується за допомогою флексії-суфікса (тобто синкретичного морфа): книги, носити — книгоноша (книг+о+нош+а), листи носити — листоноша (лист+о+нош+а), дві ноги — двоногий (дв+о+ног+ий), довгі крила — довгокрилий (довг+ +о+крил+ий), світле волосся — світловолосий (світл+о+ во-лос+ий).
Складно-нульовим називається такий спосіб, при якому основоскладання завершується нульовою суфіксацією: всюдихід, місяцехід, лісоруб, сінокіс, сталевар, шовкопряд, однолюб тощо.
§ 65. АБРЕВІАЦІЯ
До слово- і основоскладання належить і такий спосіб творення похідних, як абревіація (від лат. abbrevio — скорочую). При абревіації, як і при складанні, похідне утворюється з’єднанням компонентів кількох слів: райпромкомбінат, сільмаг, універмаг. Однак абревіація відрізняється від складання характером з’єднуваних компонентів: при складанні з’єднувані компоненти є повноцінними семантичними одиницями — словами або їхніми лексичними основами (тобто морфними одиницями): інженер-механік, зерносховище. А при абревіації з’єднувані компоненти є найчастіше асе-мантичними частинами слова або окремими звуками, “уламками” слів: продмаг (продовольчий магазин), колгосп (колективне господарство). Компонентом абревіатури може бути й ціле (неусічене) слово: а) райрада, земснаряд; б) метробуд, Львівсільмаш, Київметробуд.
