Современный украинский язык - Горпинич В.О.
ISBN 5-11-004832-0
Скачать (прямая ссылка):
в) дієслівні: ви-...-ся (виспатися), за-...-ти (зарибити, задимити), обез-...-umu (обездолити, обезжирити), пере-...-ува-тися (перегукуватися, переморгуватися); г) прислівникові: по- ..-и (по-батьківськи),по-...-ому (по-вашому) (див.: Г. П. Цы-ганенко. Словарь служебных морфем русского языка. — К., 1982).
Конфікси найпоширеніші в дієслівних похідних, оскільки дієслово має найбільшу кількість префіксів. Інколи у конфіксі вбачають своєрідний тип афікса, який ставлять паритетно в один ряд з такими морфемами, як суфікс і префікс. Але, на думку деяких дериватологів, для цього немає ні структурних, ні функціональних підстав (І. І. Ковалик, В. В. Лопатін).
125
§ 63. КОНВЕРСІЯ
Конверсія (від лат. conversio — перетворення, зміна, видозміна) — спосіб словотворення, при якому словотвірним засобом виступає лише парадигма слова (О. І. Смирницький) без застосування якихось інших словотвірних засобів. При конверсії початкова форма твірного слова стає початковою формою похідного слова і за морфемною будовою нічим не відрізняється від нього: присвійний прикметник Макарів від імені Макар (Макарів будинок = будинок Макара) та іменник Макарів (місто Макарів Київської області), присвійний прикметник Васильків (Васильків зошит = зошит Василька) та іменник Васильків (місто Васильків Київської області), відносний прикметник Мукачів від імені Мукач (Мукачів ліс = ліс Мукача) та іменник Мукачів (місто Мукачів Закарпатської області). Як видно, початкова форма присвійних прикметників Макарів, Васильків, Мукачів (твірних слів) та іменників Макарів, Васильків, Мукачів (похідних слів) структурно тотожна, але їх лексичне і граматичне значення різне (значення належності у прикметників і значення предметності в іменників). Ця відмінність виражається парадигмою: прикметник Мукачів — Мукачевого, Мукачевому, Мукачів, Мукачевим, у Мукачевому (лісі); іменник місто Мукачів, міста Мукачева, місту Мукачеву, місто Мукачів, містом Мукачевим, у місті Мукачеві. Вона є носієм словотвірного значення і тому виконує словотвірну функцію. Отже, при конверсії лише початкова форма структури твірного і похідного збігається повністю, а всі інші парадигматичні форми розрізняються, виражаючи тим самим нове лексичне і граматичне значення похідного слова (пор. закінчення родового, давального, орудного і місцевого відмінків). Конверсія — “це спосіб, при якому дериваційне значення в похідному виражається з допомогою специфічного перетворення словозмінної парадигми твірного” (О. А. Земська). О. С. Куб-рякова вважає, що конверсію можна визначити і як процес морфологічної транспозиції основи, і, отже, як процес повної заміни парадигми у вихідній одиниці або як наслідок повної зміни морфологічного оточення її. Формантом при конверсії є зміна синтаксичної функції, а відтак і парадигми. Термін “конверсія” вживається у вузькому і широкому значенні. При вузькому розумінні конверсією називають лише випадки повного структурного збігу початкових форм твірного і похідного слів: прикметник майбутнє (майбутнє життя) і іменник майбутнє (наше майбутнє), дієприкметник придане (майно нареченої) й іменник придане (посаг нареченої — її придане). При широкому розумінні до конверсії
126
відносять і випадки структурного збігу тільки основ твірних і похідних слів у їх початковій формі: золот-о і золот-ий, сіль-0 і сол-и-ти.
Широке розуміння конверсії базується не лише на парадигмі словозміни, а й на суфіксальних або їм подібних явищах (сіль > сол-и-ти, бомба > бомб-и-ти — тут морфи -и-ти є суфіксами; щука > щуч-ий, золот-о > золот-ий, босяк > бо-сяч-ий — тут флексія -ий фактично виконує функції суфікса). Тому утворення цього типу доцільніше відносити до суфіксального (дим > дим-і-ти) та флективного (лісник >
> ліснич-ий) способів словотворення.
Найґрунтовніше вмотивованим є вузьке розуміння конверсії, яке ґрунтується на функції словозмінної парадигми: вживання слова в новій синтаксичній функції супроводжується набуттям нового морфологічного значення і зміною засобів його вираження, тобто заміною парадигми. Тому цей спосіб частіше називають морфолого-синтаксичним (В. В. Виноградов, 1.1. Ковалик).
Конверсія — це різновид транспозиції. За її допомогою в українській мові утворюються:
1) відприкметникові іменники — так звані субстантивовані прикметники: молода, молодий, бідний, багатий, ситий, голодний, мудрий, майбутнє, учительська, набережна, черговий;
2) відіменникові прикметники: вулиця Шевченка (вулиця я к а? — Шевченка), майдан Незалежності (майдан який? — Незалежності);
3) відприкметникові топоніми на -ин, -ів та ін.: Батурин (< Батура) — місто Батурин, Чигирин (< Чигир) — місто Чигирин, Харків, Чернігів, Львів, Меліоративне, Письменне, Солоне, Широке;
4) відприкметникові прізвища на -ів, -ин: прикметник Сенів (< Сеня) — прізвище Сенів, прикметник Степанів (< Степан) — прізвище Степанів; прикметник Іванишин ( < Івани-ха) — прізвище Іванишин;
5) віддієприкметникові іменники: наречена, наречений, придане, гнані, ранені, підданий, хрещена (мати), хрещений (батько) (субстантивація дієприкметників);
