Современный украинский язык - Горпинич В.О.
ISBN 5-11-004832-0
Скачать (прямая ссылка):
ло
тися такими морфонологічними явищами: 1) інтерфіксами: ставити — з+і+ставити, гнати — об+і+гнати, мліти — з+о+мліти; 2) зміною місця наголосу: весна — провесна, іти — вийти, панок — підпанок; 3) чергування і : й на початку твірного слова: іти — прийти, зайти, вийти, дійти.
Думка про те, що в процесі словотвору префікс приєднується не до основи, а до граматично оформленого слова, є хибною. При префіксації, так само як і при суфіксації, твірне слово трансформується в основу: 1) при творенні похідних за допомогою префіксів у твірному слові відбувається семантичне усічення (з п’яти значень твірного слова текст для творення похідного підтекст (“прихований зміст”) використана лише одна семема “зміст словесного твору”); 2) приєднання префікса може спричиняти зміну місця наголосу: очі — позаочі, панок — підпанок, мур — підмур. Нерідко твірна основа при префіксації може формально збігатися зі словом: підгрупа, підвид, підзаголовок тощо. Це дало підставу 1.1. Ковалику твердити, що префікс поєднуєтеся з основою (коренем) або із словом.
Префікси позбавлені транспозиційної та модифікаційної функції і виконують у процесі словотворення лише мутаційну функцію: текст — підтекст, очі — заочі, позаочі, їхати — заїхати (по дорозі до кого-небудь).
Нездатність префіксів змінювати в процесі словотворення частиномовної належності похідного слова (заголовок — підзаголовок, степ — підстеп) пояснюється відсутністю в префіксі як форманті тих граматичних ознак, які формують категоріальне значення слова (категорій роду істоти/неістоти, числа, відмінка для іменника; категорій способу, часу, перехідності/неперехідності, стану для дієслова і т. ін.). Відсутність таких ознак у префіксах зумовлена історично: частини мови, їхні граматичні ознаки і суфікси сформувалися набагато раніше від префіксів (індоєвропейська прамова вже знала частини мови і частиномовні суфікси, а префікси виникли лише на початковому етапі праслов’янщи-ни). Префікси з’явилися вже після того, як процес формування частиномовних категорій в основному завершився.
Намагання пояснити відсутність у префіксів транспозиційної функції тим, що префікс приєднується не до основи, а до граматично оформленого слова, є безпідставним, оскільки частина мови похідного безперешкодно змінюється, якщо до граматично оформленого слова (як твірної одиниці) приєднується морф, якому притаманні частиномовні граматичні ознаки (наприклад, суфікси): вчора — вчора+шній, сьогодні — сьогодні + іиній, ох — ох+а-ти, ти — ти+ка-ти, сам —
121
сам+ецъ, три — три+чі (пор. рос. два — два+жды, четыре — четыре+жды), сім — сім+ка, вісім — вісім+ка, вглиб — вглиб+и+ти, чад — чад+и-ти, сусід — сусід+и-ти, горб — горб+и-тися, гнів — гнів+и-ти, сумнів — сумнів+а-ти-ся.
Префіксальний спосіб взаємодіє із суфіксальним та пост-фіксальним способами: 1) український — по-українськ+и, жити — в+жити+ся, по Дніпру — по+дніпр+овський, над Дністром — над+дністр+янський; 2) стрибати — до+стри-бати+ся, сьорбати — на+сьорбати+ся, ставати — зо+ста-вати+ся, ґаздувати — роз+ґаздувати+ся.
Префіксація найчастіше застосовується при творенні дієслів, рідше трапляється при творенні іменників, прикметників, прислівників.
§ 57. СУФІКСАЛЬНО-ПРЕФІКСАЛЬНИЙ СПОСІБ
Суфіксально-префіксальний спосіб полягає в одночасному приєднанні суфікса і префікса до твірної бази: гора — підгір'я (під+гір+й-а), межа — безмежний (без+меж+н-ий), рука — приручити (при+руч+и-ти). Тут формантом виступає суфікс з префіксом. Наявність у слові суфікса і префікса ще не є ознакою суфіксально-префіксального способу, оскільки вони в похідному можуть з’являтися в різний час. Наприклад, у слові розкисання суфікс -анн-я з’явився пізніше від префікса роз-, тому що він приєднувався до основи, в якій уже був префікс роз-: киснути -» розкисати (роз+кис(нути)+ +ати) -» розкисання (розкиса(ти)+ання). Це суфіксація. У слові безкультурний є і суфікс і префікс, але префікс без- з’явився пізніше від суфікса -н-ий: культура -» культурний (;куль-тур+ний) -» безкультурний (без+культурний). Це префіксація.
Нерідко трапляється така структура ізольованого слова, яка допускає неоднозначне тлумачення; наприклад, слово безграмотність: 1) якщо його співвідносити з прийменниково-відмінковою формою без грамоти, слід говорити про суфіксально-префіксальний спосіб: без+грамот(и)+ність = = безграмотність; 2) якщо його співвідносити з прикметником безграмотний, слід говорити про суфіксальний спосіб: безграмотн(ий)+ість; 3) якщо його співвідносити з іменником грамотність, то треба говорити про префіксальний спосіб: без+грамотність. У мовленні (тексті) реалізується один із трьох можливих способів: “Перед нами поле, що не має меж. Ця безмежність приваблює” (тут суфіксально-префіксальний спосіб: безмеж -» без+меж+ність)\ “Перед нами безмежне поле. Ця безмежність приваблює” (тут суфіксація: безмежний -» безмежн+ість).
122
До суфіксально-префіксальних утворень належать похідні, в яких суфіксальний компонент форманта виражається нульовою морфемою: безвихідь, безвість, нетель, безмаль, безмір, обмаль. За допомогою цього способу утворюються іменники, прикметники, дієслова і прислівники: ліс—Полісся, бік — узбіччя, звук — співзвучний, час — сучасний; низ — понизити, кров — знекровити; наш — по-нашому, добрий — по-доброму.
