Современный украинский язык - Горпинич В.О.
ISBN 5-11-004832-0
Скачать (прямая ссылка):
§ 54. ФЛЕКТИВНИЙ СПОСІБ
За допомогою флексій утворюються словоформи (вода — води — водою). Проте окремі флексії у певних словотвірних позиціях здатні утворювати похідні слова з новим значенням, тобто виконувати функцію словотвірних формантів (це
118
так звані синкретичні морфи). До таких флексій належать:
1) іменникова флексія -а із семантико-граматичним значенням особи жіночої статі: кум — кума, онук — онука; 2) іменникова флексія -е з топонімним значенням: Синельников (прізвище) — Синельникове (місто), Смолін (прізвище) — Смолине (селище); 3) іменникова флексія -а із семантико-гра-матичним значенням абстрактного та конкретного іменника: приваба, зрада, полуда, споруда; заблуда, зануда; 4) прикметникові флексії -ий, -а, -е із семантико-граматичним значенням відносності: золото — золотий, п \ять — п ятий, тепло — теплий, зло — злий, вдова — вдовий, гадюка — гадючий, лисиця — лисичий, вовк — вовчий. За допомогою флективного способу (флексації) утворюються такі лексико-семантичні групи слів: 1) деякі жіночі відповідники до чоловічих загальних назв: раб — раба, павич — пава, пан — паня, робітник — робітниця, маркіз — маркіза; 2) деякі жіночі відповідники до чоловічих прізвищ: Корольов — Корольова, Іванишин — Іваниіиина, Кучерявий — Кучерява; 3) деякі віддієслівні абстрактні іменники: проба, намова, відмова, поява, завада, порада, нагорода; 4) деякі віддієслівні іменники із значенням особи: рева, завида, рюмса; б) деякі віддієслівні іменники з конкретно-предметним значенням: приправа, оправа, підлива, розсада, щепа, опара; 6) деякі відприкметникові іменники із значенням4 особи: нахаба, незграба, вереда, паскуда, бездара, нечеса; 7) деякі відчислівникові прикметники (так звані порядкові числівники): шість — шостий, сім — сьомий, вісім — восьмий, сто — сотий; 8) деякі відіменникові прикметники із значенням відносності: золото — золотий, зло — злий, добро — добрий, тепло — теплий; 9) деякі відіменникові прикметники із значенням належності: куниця — куничий, лисиця — лисичий, вовк — вовчий, вдова — вдовий.
Флективний спосіб і нульова суфіксація мають спільні риси — у формантах обох способів є флексії і немає повноцінних суфіксів. Проте в них існують і відмінності: при нульовій суфіксації є нульовий суфікс зі словотвірним значенням і нульова флексія (перебігати — перебіг), а при флективному способі — матеріально виражена флексія, яка одночасно виконує також функцію суфікса. Тут в одному морфі функціонально поєдналося два явища — флексія і суфікс (кум —кума), тобто засоби матеріального вираження флексії виступають водночас і засобом матеріального вираження суфікса. Така флексія є носієм словотвірного значення. Тому при флективному способі до форманта входить матеріально виражена флексія, що виконує словотвірні функції суфікса. Оскільки похідні типу сухий — суша, тихий — тиша,
119
відмовити — відмова утворилися за допомогою синкретичного суфікса-флексії -а, то немає підстав відносити їх до безафіксного (безсуфіксного) способу, як це роблять деякі де-риватологи.
Флексацію можна розглядати як різновид суфіксації, від якої він відрізняється особливостями форманта: при суфіксації словотвірне і граматичне значення виражається різними морфемами відповідно (суфіксом і флексією), а при флек-сації — однією синкретичною морфемою (флексією).
Суфіксація застосовується при словотворенні відмінюваних і невідмінюваних частин мови, а флексація — при словотворенні лише відмінюваних частин мови (іменників, прикметників).
§ 55. ПОСТФІКСАЛЬНИЙ СПОСІБ
При постфіксації формантом виступає постфікс. В українській мові виділяється п’ять постфіксів:
1) постфікс -ся вживається при дієслівних основах: підпирати— підпиратися, витирати — витиратися, кусати — кусатися, катати — кататися; 2) постфікс -сь вживається при займенникових і прислівникових основах: а) хтось, щось, кимось, якийсь, котрийсь, чийсь, чогось, чомусь; б) десь, колись, кудись, звідкись, якось, по-якомусь, відкілясь, звідкілясь;
3) постфікс -небудь вживається при займенникових і прислівникових основах: а) який-небудь, котрий-небудь, чий-не-будь, чого-небудь, хто-небудь, що-небудь; б) де-небудь, куди-небудь, звідки-небудь, коли-небудь, як-небудь; 4) постфікс -будь (нерегулярний): хто-будь, що-будь, куди-будь, коли-будь;
5) постфікс -то (нерегулярний): десь-то, якось-то, хтось-то.
Постфікси в процесі словотворення виконують мутаційну функцію і цим зближуються з суфіксами. Однак відрізняються від них тим, що, на відміну від суфіксів, вони, змінюючи лексичне значення похідного слова, не змінюють його частиномовної належності: дістати (дієслово) — дістатися (дієслово), але пакувати (дієслово) — пакування (іменник); куди (прислівник) — кудись (прислівник), куди-небудь (прислівник), але куди (прислівник) — кудикати (дієслово).
§ 56. ПРЕФІКСАЛЬНИЙ СПОСІБ
Префіксальним називається такий спосіб, при якому похідне слово утворюється за допомогою форманта, основним компонентом якого є префікс: вчора — позавчора, завтра — післязавтра, писати — підписати. Він може супроводжува-
