Современный украинский язык - Горпинич В.О.
ISBN 5-11-004832-0
Скачать (прямая ссылка):
Дехто з науковців (В. В. Лопатін, І. С. Улуханов) виділяє лише дві ознаки словотвірного типу (спільність частини мови безпосередньо мотивуючих слів і спільність форманта, тотожного матеріально та семантично). Третя ознака (словотвірне значення) не називається з тієї причини, що формант є носієм словотвірного значення. Дійсно, формант є носієм словотвірного значення, але воно похідному слову не завжди задається лише одним формантом, як у словах чабаненко, пономаренко, паламаренко. Воно може формуватися на основі взаємодії семантики твірного слова із семантикою інших слів речення (словосполучення): прикметники стальний (ніж), залізні (двері) належать до одного типу, а стальний (погляд),, залізні (нерви) — до іншого, оскільки вони розрізняються словотвірним значенням (пор. матеріал і якість).
He завжди спільність частиномовної належності твірного слова визначається обов’язковою ознакою словотвірного типу. Проте нехтувати нею не варто, оскільки в похідних словах зі спільним формантом, утворених від різних частин мови, формується й різне словотвірне значення. Тому слова учительство (від учитель) і учительство (від учити в значенні учителювання), лакейство (від лакей) і лакейство (від пакействувати), біліти (від білий) і звіріти (від звір) належать до різних словотвірних типів.
Інколи до ознак словотвірного типу залучають також спільність частиномовної належності похідного слова. Так, словотвірний тип характеризується частиномовною спільністю похідних. Проте вона досягається єдністю форманта, який чітко визначає належність похідного до певної частини мови: співати — спів-ун (іменник), капрон — капрон+овий (прикметник), сірий — сір+іти (дієслово). Тому не варто частиномовний характер похідного слова виділяти в окрему ознаку. Сукупність словотвірних типів у їхній взаємодії становить словотвірну систему мови.
101
§ 46. СЛОВОТВІРНЕ ЗНАЧЕННЯ
На базі семантичних відношень між твірною базою (твірним) і похідними словами формується словотвірне значення. Воно є суттєвою ознакою словотвірного типу як загальної схеми побудови слів. Існує два підходи до визначення словотвірного значення — вузький і широкий. У вузькому розумінні (І. С. Улуханов) словотвірне значення — це той елемент значення похідного слова, яким воно відрізняється від твірного: чернігівець (< Чернігів) — “той, хто з Чернігова”, комбайнер (< комбайн) — “той, хто працює на комбайні”, жнець (< жати) — “той, хто жне”, біліти (< білий) — “виявляти білий колір”, стальний (< сталь) — “той, що зі сталі”. Це “різницеве” визначення словотвірного значення, тому що воно базується на різниці в лексичному значенні похідного і твірного слова. Носієм словотвірного значення є формант, за яким воно і визначається. У широкому розумінні (В. В. Лопатін, О. А. Земська) “під словотвірним значенням мають на увазі загальне категоріальне значення одів, об’єднаних у словотвірний тип, що ґрунтується-на семантичному співвідношенні мотивованої і мотивуючої основ”, тобто словотвірне значення є спільним для похідних певного типу і виявляється на основі семантичного співвідношення твірних і похідних. Це “сумарне” визначення словотвірного значення, бо воно базується на взаємодії семантики форманта із семантикою твірних слів цілого словотвірного типу. За О. С. Кубряковою, нове значення, що виникає в дериваті як результат поєднання даної твірної частини з певною формантною частиною, називається словотвірним значенням. Наприклад: похідні стрілець (< стріляти), читець (< читати), їздець (< їздити), жнець (< жати) мають словотвірне значення “особа за дією”; похідні сумчани (< Суми), полтавчани (< Полтава), конотопчани (< Конотоп) мають словотвірне значення “особа за місцем проживання”; похідні українець (< Україна), італієць (< Італія), китаєць (< Китай) мають словотвірне значення “особа за національністю”; похідні соціаліст (< соціалізм), анархіст (< анархізм), комуніст (< комунізм), мають словотвірне значення “особа за політичними поглядами”. Ці окремі (часткові) словотвірні значення об’єднуються в загальне словотвірне значення “особа за ознакою, названою твірним словом”.
На думку дериватологів (P. С. Манучарян), обидва визначення (і “різницеве”, і “сумарне”) правомірні і випливають із різних рівнів абстракції (“різницеве” — з вищого рівня, а “сумарне” — з нижчого).
102
Відповідно до різновидів семантичних відношень між похідним і твірним виділяються такі типи словотвірних значень:
1) мутаційне словотвірне значення — це таке значення похідного слова, яке відрізняється від значення твірного; відмінність у значенні виражається формантом, тобто похідне слово має мутаційні морфи: між містами -> міжміський, дитина -> дитинство, модель -> моделювати. Цей тип словотвірного значення з’являється при лексичній деривації;
2) модифікаційне словотвірне значення — це таке значення похідного слова, яке відрізняється від твірного не загальною семантикою, а стилістичними відтінками в значенні, тобто похідне слово має модифікаційні морфи: дума — думонька, теплий — теплесенький, їсти — їстоньки Цей тип також формується при лексичній деривації.
