Современный украинский язык - Горпинич В.О.
ISBN 5-11-004832-0
Скачать (прямая ссылка):
Дехто з учених похідні форми розрізняє за синтаксичним/ несинтаксичним значенням. Синтаксичним вважається таке значення, яке зумовлюється іншими словами в тексті (пор. читаю книгу — значення знахідного відмінка, зумовлене дієсловом читаю; задоволений книгою — значення орудного відмінка, зумовлене дієприкметником задоволений). Несинтаксичним вважається значення, яке не зумовлюється іншими словами в тексті (пор. доконаний і недоконаний вид дієслівних форм читаю книгу — прочитав книгу). Цей критерій дає можливість розмежовувати формотворення і словозміну. Якщо похідні форми мають синтаксичне значення, то вони є формами одного слова, становлять частину парадигми і належать до словозміни: стіл — стола, столом; блакитний — блакитна, слухати — слухаю. Якщо форми мають несинтаксичне значення, то вони поділяються на дві групи: 1) нерегулярні форми, що розрізняються номінативним значенням повністю (капрон — капроновий, по дорозі — подорожник); 2) нерегулярні форми, що збігаються номінативним значенням лише частково і розрізняються окремими його елементами (їхати — приїхати, світлий — світліший). Форми першої групи є різними лексемами і належать до словотворення (папір — паперовий, плигати — плигун, Київ — кияни). Форми другої групи не мають однозначного трактування.
6*9-320
83
Безсумнівно, словотворення — це продукування нерегулярних несинтаксичних похідних форм, що повністю розрізняються номінативним значенням і є різними лексемами {літати — літак, ліки — лікар, жовтий — жовтець). Безсумнівно також і те, що словозміна— це творення обов’язкових регулярних похідних форм, які виражають синтаксичне значення і формують відповідну парадигму (парадигма категорії відмінка іменника, парадигма категорій роду, числа і відмінка прикметника, категорія особи дієслів, категорія часу і стану дієслів та ін.).
Спірним є те, чи можна нерегулярні похідні форми, що виражають несинтаксичні категорії, мають номінативно-граматичне значення, частково збігаються з номінативним значенням, розрізняються його елементами, вважати різними лексемами (тобто словотворенням), чи це різні форми однієї лексеми (тобто словозміна), чи це перехідні явища між словозміною і словотворенням (тобто формотворення). У цій ситуації найдоцільніше розглядати кожне явище окремо на підставі комплексу ознак: 1) числові форми іменників (стіл — столи, вода — води, вино — вина) є різними лексемами, оскільки в них різні елементи номінативного значення (стіл — значення одиничності, столи — значення множинності, вода — значення рідини, води — значення кількості, вина — значення сортів) належать до словотворення;
2) родові форми таких іменників, як кум — кума, завідуючий — завідуюча, учень — учениця, Петров — Петрова, є різними лексемами, оскільки в них різні елементи номінативного значення (кум — назва особи чоловічої статі, кума — назва особи жіночої статі) належать до словотворення; родові форми іменників типу шлях (довгий), хата (рідна), село (моє) до словотворення відношення не мають, оскільки їхня родова належність не пов’язана з номінативним значенням; 3) форми ступенів порівняння прикметників (теплий—тепліший — найтеплішии) є різними лексемами, оскільки вони розрізняються елементами номінативного значення (теплий — назва ознаки, тепліший — назва вищого рівня вияву ознаки, найтепліший — назва найвищого вияву ознаки) належать до словотворення; 4) форми ступенів порівняння прислівників (тепло — тепліше — найтепліше) є різними лексемами, бо розрізняються елементами номінативного значення (вказують не на ознаку, а на різний її вияв), належать до словотворення, тому що прислівник не має морфологічних форм; 5) форми доконаного й недоконаного виду дієслова (стукати — стукнути, виписувати — виписати, малювати— намалювати і т. ін.) також розрізняються за елементами
84
номінативного значення: стукати — назва дії, стукнути — спосіб її реалізації, виписувати — вияв дії, виписати — завершення дії, малювати — вияв дії, намалював — результат дії, тому є різними лексемами і належать до словотворення; 6) форми активного і пасивного стану дієслів (цілувати — цілуватися, гнати — гнатися) розрізняються за елементами номінативного значення, тому є різними лексемами і належать до словотворення. Усі ці форми мають несинтаксичний характер, є нерегулярними і необов’язковими утвореннями (тобто неграматичними), збігаються за основним номінативним значенням, а розрізняються їхніми елементами, що й дає право вважати їх різними лексемами, що належать до словотворення. Проте форми способу дієслів (дійсний, умовний, наказовий) розрізняються номінативним значенням (дійсний спосіб означає дію реальну, умовний спосіб — умову дії ірреальної, наказовий спосіб — наказ, бажання, прохання, вимогу, спонукання тощо), мають несинтаксичний характер (не зумовлені іншими словами в реченні), але є граматичними, оскільки є обов’язковими і регулярні в парадигмі, як і майже всі граматичні, морфологічні категорії (читаю — читав би — читай; несу — ніс би — неси), тому вони є формами однієї лексеми і належать до формотворення.
