Современный украинский язык - Горпинич В.О.
ISBN 5-11-004832-0
Скачать (прямая ссылка):
Відповідно і словотвір (дериватологія) як розділ мовознавства перебуває в безпосередніх зв’язках з фонетикою, фонологією, морфемологією, семасіологією, лексикологією, морфологією, синтаксисом.
Дериватологія у деяких аспектах має певне відношення й до стилістики, про що свідчить насамперед наявність у словотвірній структурі мови спеціальних утворень із пест-ливо-здрібнілим та зневажливо згрубілим значенням, які використовуються з певним стилістичним спрямуванням. Тому в сучасній стилістиці поряд із лексичною, морфологічною та синтаксичною стилістикою виділяють ще й словотвірну стилістику.
Об’єктом дериватології є: словотвірні процеси, словотвірні відношення, моделі, словотвірна база, форманти (дериватори), словотвірне значення, словотвірний механізм, словотвірний тип, словотвірні способи, словотвірна система.
Однак зараз ідеться уже не лише про традиційне віднесення словотворення до лексичної чи морфологічної системи, а й про характер цієї системи.
Протиставляється два підходи: 1) словотворення розуміється як цілісна (автономна) система; 2) словотворення розуміється як частина ономасіології (науки про номінацію), система якої значно ширша, ніж система словотворення як частина дериваційної системи номінації. При першому підході словотвірна система включається в загальну систему мови, виявляються її зв’язки і взаємодія з іншими паритетними мовними системами (лексики, морфології, морфеміки, синтаксису), чітко відмежовується словотвірна система від формотвірної, лексичної.
При другому підході словотвірна система розглядається як компонент граматичної системи, оскільки словотвірні
6 9-320
81
засоби мови — це головним чином засоби морфемні (суфікси, префікси, корені, флексії), тобто граматичні, і оскільки механізм словотворення та механізм словозміни, перебуваючи в стані взаємодії, також є частиною граматичної системи. Система словотворення в дериваційній системі є центральною, ядровою, основною, але не єдиною, лише частиною дериваційної системи номінації (пор. засоби номінації: слова, фразеологізми, синтаксичні словосполучення).
§ 34. СЛОВОТВОРЕННЯ, ФОРМОТВОРЕННЯ, СЛОВОЗМІНА
Уже йшлося, що одне слово утворюється на базі іншого. Обидва вони пов’язані номінативним і граматичним значенням. Однак водночас вони і розрізняються між собою — в одних випадках і номінативним, і граматичним значенням (море — моряк, земляний — землянка, пакувати — пакунок), а в інших — або лише номінативним (ліс —лісник, вітер — вітряк), або лише граматичним (вода — водою, пояснювати — пояснюваний). Якщо твірне слово і відповідне йому похідне розрізняються номінативним значенням, то обидва вони є різними лексемами (словами) і знаходяться у відношенні словотворення. Отже, форми в парах море — моряк, земляний — землянка, пакувати — пакунок, ліс — лісник, вітер — вітряк, аптека — аптекар, скрипка — скрипаль є різними лексемами (словами) і належать до словотворення. Якщо вихідне слово і відповідна йому похідна форма мають однакове номінативне значення, а розрізняються граматичним значенням, то вони є різними формами одного й того самого слова і належать до словозміни: вода — водою, зелений — зелена, пишу — пишуть, читаю — читав. їх відносять також і до формотворення. У цьому випадку формотворення принципово не відрізняється від словозміни, обидва терміни вживаються як синоніми. Прийом розрізнення словотворення і формотворення за допомогою лише номінативного (лексичного) значення не є універсальним, оскільки за його допомогою не можна визначити належність до словотворення чи формотворення таких похідних форм, які від твірних за номінативним значенням відрізняються лише частково: це ступінь порівняння прислівників (швидко — швидше), прикметників (теплий — тепліший — найтепліший), доконаний і недоконаний вид дієслова (малював — намалював), дієприслівник (стояти — стоячи), дієприкметник (писати— написаний), активні і пасивні дієприкметники (шиючий — шитий), активний і пасивний стан дієслова (будува-
82
ти — будуватися), дійсний, умовний і наказовий способи дієслова (іплаваю — плавав би — плавай), чоловічі та жіночі прізвища (Кучерявий — Кучерява), число іменників (вино — вина), рід іменників (кум — кума, пан — паня, раб — раба).
Інший підхід базується на протиставленні граматичних (обов’язкових) і неграматичних (необов’язкових) значень. Форми, що розрізняються лише граматичним значенням, с формами одного слова і належать до формотворення, (вікно — вікнами, добрий — добре — добрі, несу — несеш). Форми, що розрізняються неграматичним значенням, є різними лексемами (словами) і належать до словотворення (учити —учитель, нерви — нервувати, ліс — лісник—лісникувати). Але й цей підхід не розв’язує всіх складних питань розмежування словотворення і формотворення (словозміни), тому що й при ньому вище перелічені явища не можна віднести ні до суто граматичних, ні до суто неграматичних, наприклад: категорія іменникового роду: дубовий стіл, нова парта — граматичне значення роду; кум — кума, Кучерявий — Кучерява, завідуючий — завідуюча — неграматичне (номінативне) значення.
