Современный украинский язык - Горпинич В.О.
ISBN 5-11-004832-0
Скачать (прямая ссылка):
66
ція, і колишній суфікс -ц-, змертвівши, став елементом нового кореня (кільц-е); пленум — запозичене з латинської (прикметник plenus, plena, plenum із значенням “повний, повна, повне”, утворений від дієслова ріео — “наповнюю”, ріееге — “наповнювати”), запозичена прикметникова форма середнього роду, в якій у материнській мові виділяли корінь ріеп-і прикметникове закінчення середнього роду -ит; на українському мовному ґрунті слово пленум втратило внутрішню форму (тобто значення “повне”) і здатність поділятися на корінь і закінчення; закінчення -ум злилося з коренем і утворило нове слово — іменник чоловічого роду з новим коренем, нульовим закінченням та іншим значенням (“збори чи засідання членів виборного керівного органу якоїсь організації”), але без внутрішньої форми. Втрачають внутрішню форму в свідомості українців й іншомовні слова, що передаються засобами української мови із збереженням їхнього значення. Наприклад: грузинські топоніми Тбілісі, Кутаїсі у грузинській мові мають внутрішню форму (груз, тбілі — “теплий” — за теплі сірчані джерела; давньогруз. куата — “кам’янистий” — за кам’янистий грунт старої частини міста і кам’янисте русло р. Ріоні, на березі якої розташоване місто Кутаїсі), але для тих, хто не володіє грузинською мовою, її не існує. Пор. грузинські назви Цманісі, Болнісі, Манглісі; тюркські назви Карасу, Кизшсу, Аксу (чорна вода, червона вода, біла вода); тюркські назви Кизшкум, Каракум (червоний пісок, чорний пісок); молдавська назва Тирасполь (Tupac — антична назва Дністра, поль — з давньогрецького 7to?us — “місто”); тюркська назва Каракуль (чорне озеро) і багато подібних.
Отже, деетимологізація усуває семантичну основу лексичного значення, робить його поняттєво немотивованим, перетворює похідні основи в непохідні, зменшує кількість морфем у слові, формує нові за значенням і будовою корені, тобто породжує зміни в семантиці і морфемній структурі слова.
§ 29. ІСТОРИЧНІ ЗМІНИ В СТРУКТУРІ СЛОВА
Зміни в словниковому складі мови та значенні слів спричиняють процеси, які викликають зміни в структурі слів і їхніх основ. До таких основних процесів належать опрощення, ускладнення, перерозклад і декореляція.
Поняття опрощення ввів В. О. Богородицький і визначив його так: опрощенням називається морфологічний процес, при якому слово зі складною морфологічною будовою [тобто морфемною будовою. — В. Г.] втрачає значення окре-
5*9-320
67
мих своїх морфологічних частин і стає простим символом даного уявлення. Так, наприклад, слово вкус (пор. кус-а-ть, кусок]), забыть і т. п. мають лише цілісне значення і морфологічна будова цих слів (в-кус, за-быть) уже не відчувається. Таким чином, при опрощенні зв’язок слова із спорідненими словами втрачається, внаслідок чого воно відокремлюється від них. Отже, за В. О. Богородицьким, опрощення — це такий процес, який перетворює похідну основу в непохідну, внаслідок чого втрачається значення окремих морфем і слово з цією основою семантично відокремлюється від споріднених слів.
Первісно слово гумно було складним і складалося з двох коренів: гу- (корінь, що в російському слові говядина) і -мн-(корінь, що в дієслові мну). Нині це слово просте, непохідне із значенням “тік з господарчими будівлями”, що має корінь гумн-, який втратив семантичний зв’язок з дієсловом “мну” і давнім іменником говядо. Відбулося опрощення також у словах пир (пор. пити), жир (пор. жити), дар (пор. дати), дим (пор. дути), вікно (пор. око), мило (пор. мити), шило (пор. шити), пісня (пор. рос. петь).
Опрощення призводить до того, що межі між морфемами “заростають” і слово набуває цілісного немотивованого значення. Так інтерпретується опрощення і в працях В. В. Виноградова, О. А. Земської, О. М. Гвоздева, М. М. Шансько-го, О. М. Тихонова.
Деякі мовознавці (Б. М. Головін, В. М. Нємченко) розуміють опрощення як процес, який може відбутися або між усіма наявними в основі морфемами, або лише між кількома. І тоді частково опрощена основа продовжує членуватися на значеннєві частини.
Опрощення відбувається: 1) між коренем і суфіксом: кінець, робота, палка, весна, живіт; 2) між префіксом і коренем: пакіл, негода, паводок, пагін, перепел, невід, убогий, убоїще, увесь; 3) між коренями: гумно, діафрагма, скатерть, бусурмен, дилема; 4) між суфіксами: -ен-к-о (паламаренко), -ув-ат-ий (лисуватий), -щин-а (Полтавщина)’, 5) між коренем, інтерфіксом, суфіксом: жи-в-іт — давньорус. животь (“життя”), пі-с-н-, пі-в-ч-ий (пор. ni-j-уть пі-в-н-і).
Опрощення буває повне і часткове. При повному опрощенні слово (основа) сприймається як непохідне, воно не виявляє ніяких слідів морфної подільності. Приклади повного опрощення: жито, сусід, сало, булка, гумно, норов, пир, мир, жир, дар, орел, дим, народ, урожай, вітер тощо. Колишня подільність їх може бути виявлена лише за допомогою етимологічного аналізу із залученням порівняльно-істо-ричного методу (див. етимологічні словники).
6R
У слові орел первісно виділявся корінь op- (пор. грец. ‘opvis opviSos — “птах”) і суфікс -ел (пор. цей суфікс у словах дятел, коз-ел, ос-ел, бус-ел, переп-ел, анг-ел з грец. 'ayys^os, рос. зяблик). У слові дим виділявся корінь ди- (той, що в слові дути, де и: у) і суфікс -мь (цей суфікс виявляється у словах хра-м, шу-м). У слові народ виділявся префікс на- і корінь -род (той, що у словах родити, народити, рід). У слові урожай виділявся префікс у- (в-), суфікс -ай і корінь -род- (його аломорф -рож-), що у словах родити, уродити. У слові норов виділявся корінь нор- і суфікс -ов (пор. рос. нр-ав, старослов. нр-авь, праслов. *nor-vb — “воля, бажання”, литов. nor-as, nar-v-ylis — “упиратися”; пор. назву ріки Нарва).
