Научная литература
booksshare.net -> Добавить материал -> Лингвистика -> Горпинич В.О. -> "Современный украинский язык" -> 3

Современный украинский язык - Горпинич В.О.

Горпинич В.О. Современный украинский язык — Высшая школа, 1999. — 207 c.
ISBN 5-11-004832-0
Скачать (прямая ссылка): suchasnaukrlitmova1999.djvu
Предыдущая << 1 .. 2 < 3 > 4 5 6 7 8 9 .. 92 >> Следующая


До дискусійних питань морфемології належать питання:

1) про межі варіювання морфем (обов’язкова чи не обов’язкова формальна подібність морфів однієї морфеми); 2) про межі морфемного членування слів (чи можна визнати морфемою сегменти чисто структурного, формального харак-теру — тематичні або сполучувальні елементи); 3) про суб-морфи (квазіморфи) як кінцеві одиниці морфемного членування слова; 4) про можливість виділення у словоформах асемантичних сегментів неморфемного характеру (інтерфікси, структеми); 5) про ступінь морфемного членування слів тощо.

Морфеміку мови можна розглядати в двох аспектах — “зверху” і “знизу”.

Аспект “зверху” — це аналітичний (статичний) аспект, що передбачає вивчення морфеміки за принципом від складного до простого. Тут головні проблеми — членування складних значеннєвих одиниць (тексту, слова, словоформи) на мінімальні значеннєві одиниці (морфи), межі між морфемами, принципи та правила членування.

Аспект “знизу” — це синтез, функціональний (динамічний) аспект, що передбачає вивчення морфеміки за принципом від простого до складного, тобто як з мінімальних значеннєвих одиниць (морфем) формуються семантичні одиниці вищого порядку (слово, словоформа, текст). Тут головні проблеми — принципи і правила сполучуваності морфем в слово (словоформу), структурно-семантичні та інші обмеження в сполучуваності, засоби нейтралізації обмежень в сполучуваності, правила вибору твірних морфем тощо,

7
тобто правила породження значеннєвих одиниць номінативного і комунікативного характеру. Ці два аспекти пов’язані між собою — функціональний передбачає аналітичний і ґрунтується на ньому.

§2. МОРФ І МОРФЕМА

Морф — це мінімальна частина словоформи (сегмент), що характеризується єдністю плану значення (змісту) і плану його вираження (форми). Словоформа бандуристи має три морфи: бандур-, -ист-, -и. У морфі бандур---план зна-

чення “музичний інструмент”, а план вираження його — корінь бандур-; у морфі -ист---план значення “особа чоловічої статі”, а план вираження — суфікс -ист-; у морфі -и-

план значення “суб’єкт і його множинність”, а план вираження (форма) — флексія -и. Значення і його форма вираження в морфі нероздільні. Якщо єдність між ними зникає, то відповідний сегмент перестає бути морфом.

Морф розглядається як мінімальна значуща частина то словоформи, то слова, то тексту (текстовий представник морфеми). Визначення морфа як частини словоформи науково обгрунтоване і має право на існування, але воно вузьке, оскільки вводить у сферу морфемології лише слова, що мають систему словозміни, і залишає за межами морфемології невідмінювані слова: таксі, бюро, сьогодні, завтра, після, перед, хакі. Розуміння морфа як частини тексту дає можливість залучити до морфемології велику кількість аналітичних слів типу без угаву, в разі, до загину, з переляку, на диби, ні в кого, ні в чому, де з ким, день у день, де б, де б то, все ж бо і осмислити їхню морфемну будову. Отже, морф — це найменша значуща частина словоформи (слова) або тексту.

У тексті словоформи того самого слова протистоять одна одній, внаслідок чого виділяються межі між значущими частинами словоформ: зим-а/зим-ою — вичленовуються морфи зим-, -а, -ою; земл-ян-ий / земл-ян-ист-ий — вичленовуються морфи земл-, -ян-, -ист-, -ий; бород-ат-ий/рог-ат-ий— вичленовуються морфи бород-, рог-, -am-, -ий.

Найсуттєвішою ознакою морфа є наявність у звуковому сегменті значення. Цим морф відрізняється від асемантичних одиниць — звука і складу, хоча формально морф може збігатися і зі звуком, і зі складом: ви-бор-и, з-бір-к-а, до-тк-а-ти, ви-вар-к-а. Подальше членування морфів на частини призведе до поділу їх на незначущі структурні елементи (звуки, склади): пор. берез-ов-ий (поділ на морфеми) і бе-ре-зо-вий (поділ на склади), б-е-р-е-з-о-в-и-й (поділ на зву-
ки). Однак у словоформах можуть існувати й такі сегменти, яким не притаманне значення у звичайному розумінні цього терміна. До них відносять: 1) сполучні Of е в складних словах (ліс-о-воз, земл-е-трус)\ 2) “прокладки” між морфами у словоформах типу реле-й-ний (від реле), кіно-ш-ник; 3) нарощення -ер-, -ес- у словоформах мат-ер-і (від мати), чуд-ес-а (від чудо)\ 4) унікальні частини слова: дітв-ор-а, рук-ав-а тощо. У лінгвістиці їх називають асемантичними елементами, або структемами.

До суттєвих ознак морфа належить його мінімальний (елементарний) характер, який виявляється в тому, що: 1) до морфа не долу чаються додаткові значущі компоненти, оскільки це призведе до формування морфних ланцюжків, пор.: піс-н-ик і ліс-ник, бать-к-ів-ськ-ий і батьк-івськ-ий; 2) морф не поділяється на значущі компоненти морфного рівня. Проте ознака мінімальності, елементарності морфа не означає абсолютної нерозкладності, нерозчленованості його значення. Лексичне значення словоформи складається із сем, тобто з мінімальних, граничних компонентів плану змісту, які виражаються морфами. Значення морфа складається з однієї або кількох сем (семантичних множників), що мають єдину звукову форму вираження, наприклад, в морфі -ист-(із словоформи бандуристи) є дві семи: “особа” і “чоловіча стать”. Тому в морфах можна виділити семи, але не на морфемному рівні, який передає єдність змісту і форми, а на се-мемному, тобто доморфемному, рівні.
Предыдущая << 1 .. 2 < 3 > 4 5 6 7 8 9 .. 92 >> Следующая

Реклама

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed

Есть, чем поделиться? Отправьте
материал
нам
Авторские права © 2009 BooksShare.
Все права защищены.
Rambler's Top100

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed