Современный украинский язык - Горпинич В.О.
ISBN 5-11-004832-0
Скачать (прямая ссылка):
Отже, в процесі архаїзації морфем одні суфікси виходять з ужитку повністю (-ц-а, -ин-я), другі замінюються новими (суфікс -е замінився суфіксом -о), треті втрачають одне із значень (-ець втратив зменшувально-пестливе значення, а -иц-я — катойко-німне значення), четверті — набувають нового значення (суфікс -ич став утворювати форми по батькові).
§ 28. ДЕЕТИМОЛОГІЗАЦІЯ
Лексичне значення слова формується на базі внутрішньої форми.
Під внутрішньою формою розуміють ознаку предмета, яку покладено в основу його назви. В основі слова снігур (назва птиці) лежить поняття “сніг”, в основі слова ліжко є назва дії “лежати”, слово літак мотивоване дієсловом
64
“літати”. Поняття “сніг”, “лежати”, “літати” є внутрішньою формою слів снігур, ліжко, літак. Отже, внутрішня форма слова — це той зміст, від якого походить лексичне значення слова, це та ознака, яка береться за основу номінації, це засіб мотивації лексичного значення слова. Її часто називають етимоном, тобто вихідною базою лексичного значення слова. Первісно всі повнозначні слова мають свою внутрішню форму. Проте згодом частина слів втрачає її і стає етимологічно непрозорою, зберігаючи лексичне значення, сформоване на її базі: вже зник зв’язок слова відро зі словом вода, село з сидіти, літо з лити, дим з дути тощо. Уже повністю стерлася первісна внутрішня форма, вмотивованість слів ліс, дуб, береза, рука, небо, море, поле, дім, сосна і багатьох інших. Утрата словом внутрішньої форми називається деетимологізацією. Цей термін запровадив український мовознавець JI. А. Булаховський. Внутрішня форма деетимологізованих слів досліджується в такому розділі мовознавства, як етимологія, а виявлені внутрішні форми деетимологізованих слів фіксуються в етимологічних словниках.
Деетимологізація, будучи семантичним процесом, позначається на морфемній будові слова. І це дає підстави деякі риси деетимологізації розглядати в морфеміці. У зв’язку з деетимологізацією зменшується кількість морфем у слові, оскільки службові морфеми (суфікси, префікси) зростаються з коренем і утворюють нову кореневу основу. Наприклад, у слові відро внаслідок деетимологізації змертвів суфікс -/?- і нині сприймається як частина нового кореня; у слові село змертвів суфікс -л- і ввійшов до складу нового кореня; у слові сумнів префікс су- також змертвів і сформував новий корінь.
Деетимологізація зумовлюється причинами мовними і позамовними. Основною мовною причиною зникнення внутрішньої форми слова є архаїзація і вихід з ужитку, з лексичної системи мови, повне забуття тих слів, що лягли в основу внутрішньої форми інших. Наприклад: 1) слово мир втратило свою внутрішню форму тому, що повністю забулася та лексична одиниця, на базі якої воно сформувалося:
2) слово мед нині не виявляє внутрішньої форми, оскільки давно вийшов з ужитку його етимон, тобто та ознака, на основі якої сформувалося сучасне значення.
До позамовних причин деетимологізації належать різноманітні зміни в житті, побуті, виробництві, звичаях. Наприклад, первісно слово білизна, коли існував звичай виготовляти її лише з білої тканини, мало етимоном прикметник білий. Проте коли активно поширилася традиція виготовляти бі-
5 9-320
65
лизну з голубої, рожевої, кремової або різнокольорової тканини, то лексема білизна відірвалася від назви кольору білий і деетимологізувалася. Цей процес відбувся в слові олівець (нині олово не використовують при виготовленні олівців), а також в лексемі чорнило (зараз чорнило є і червоним, і синім, і фіолетовим, і зеленим).
Усі запозичені слова повністю втрачають внутрішню форму і здатність до морфемного поділу, оскільки вона формується в материнській мові: декан — запозичене з латинської мови (<decanus), в якій має етимон dec- із значенням “десять”, тому є похідним (корінь dec- і суфікс особи -ап)\ decanus — у римській армії командир відділення з десяти воїнів, у католицьких монастирях старший над десятьма монахами; в українській мові це слово втратило внутрішню форму і набуло ознак непохідної основи (корінь декан-) із значенням “керівник факультету у вузі”; ректор — запозичене з латинської мови (rector — “управитель”), в якій етимоном є дієслово rego — “керую”, тому зберігає похідну основу — поділяється на корінь гес- і суфікс особи -tor; на українському мовному грунті втратило внутрішню форму та здатність поділятися на корінь і суфікс, набуло ознак непохідної основи (корінь ректор) із значенням “керівник вузу”; гонорар — запозичене з латинської (honorarium — “винагорода за послугу”), в ньому етимон honor — “честь, повага” і похідна основа, що складається з кореня і предметного суфікса -аг-іит; на українському мовному ґрунті втратило внутрішню форму та здатність поділятися на корінь і суфікс, набуло ознак непохідної основи (корінь гонорар-) із значенням “грошова оплата авторам за твори”; кафедра — запозичене з грецької (%а$в5ра, лат. kathedra — “сідло, стілець, лава”) з похідною основою, що має префікс коси-, лат. kath— “над” і корінь -єбр— сідло, стілець, лава”, значення якого і є етимоном; на українському мовному ґрунті втратило внутрішню форму та здатність поділятися на префікс і корінь, набуло ознак непохідної основи (корінь кафедр-) із значенням “поміст з похилою дошкою для викладача, лектора, промовця”, “об’єднання викладачів у вузі”. Одне й те саме слово в одній мові може зберігати внутрішню форму, а в іншій — втрачати (при наявності відповідних умов). Слово кільце в українській мові зберігає свій етимон, що виявляється в назві “коло”, тому воно й поділяється на корінь кіль- і суфікс -ц-е. У російському відповідному слові кольцо сегмент “коль” уже не є етимоном, оскільки в російській мові немає лексеми коло, а її значення передається назвами круг, окружность. Тому тут відбулася деетимологіза-
