Современный украинский язык - Горпинич В.О.
ISBN 5-11-004832-0
Скачать (прямая ссылка):
54
вул-и-ц-я, боч-к-а, вій-ськ-о, на-ді-ти, кіьи-к-а, за-мк-ну-ти, нім-ець, за-пряг-а-ти, скрип-к-а, до-сяг-ну-ти, ате-їст, оптимист, траг-ік, тур-ист, футур-изм. Отже, зв’язані основи відірвалися від групи похідних і розвиваються в напрямі до непохідних. Слова пир, жир, дар нині є непохідними, бо не поділяються на морфеми, їхні основи повністю збігаються з коренями. Проте первісно вони були похідними: виділяли суфікс -р- і мали відповідні вільні корені (пити, жити, дати), та з плином часу перетворилися в непохідні. Зв’язані основи є перехідним явищем від основ похідних до основ непохідних у руслі першої тенденції розвитку. Тому їх уже не можна називати похідними (не мають вільного кореня) і ще не можна називати непохідними (вони ще зберігають здатність до подільності). Зв’язані основи трапляються як у питомих, так і в запозичених словах: а) у питомих словах: корені -бав- (надбавка, прибавка), -бух- (буханець, розбухлий), -вик- (звикати, навики), -ді- (одіти, надіти), -доб- (здобний, добрий), -лед- (ледар, розледачіти), -лук- (розлука, злука), -рід- (рідкий, розріджений), -стиг- (достигати, настигати), -сяг- (досягти, присягти)’, б) у запозичених: абон- (абонемент, абон-ент), -те- (а-те-їст, а-те-їзм, те-о-лог), ком-(ком-ік, ком-едія), тур- (тур-изм, тур-ист, тур-база) тощо. Зв’язані основи відносять то до похідних, то до непохідних. Коли зв’язані основи називають похідними, то абсолютизують лише одну рису — здатність до подільності на морфи і нехтують іншою рисою — здатністю кореня до вільного функціонування. А коли зв’язані основи називають непохідними, то абсолютизують нездатність кореня до вільного функціонування і нехтують ще досить живою і регулярною рисою — подільністю на морфи.
Субморфні основи — це такі основи, у складі яких, крім морфів, є ще асемантичні сегменти, які не мають самостійної семантичної і словотвірної функцій (як морфи), але мають тотожну з морфами фонетичну будову і беруть участь у формуванні лексичної основи (як і морфи). Такі сегменти називаються субморфами (sub — лат. префікс із значенням “неосновний, неголовний, підпорядкований, подібний”), наприклад: -ець (у словах кінець, олівець, нанівець, половець, свинець, палець, чепець, перець, марганець), -к-a (скрипка, губкаг_ъ, рубка2, юбка, мавка), -ц-е- (серце, сонце), -о (соло, кіно), -ум (максимум, пленум), -ус (глобус, радіус, тонус) і под. На думку О. А. Земської, субморфи — це одиниці нижчого рівня, ніж морфеми. Субморфи тотожні морфемам, але лише за формою. Значення в слові вони не мають, самостійної словотвірної функції не виконують. Розрізняють субморфи су-
55
фіксальні (-ець, -ка, -ц-е) і префіксальні. До префіксальних належать префіксоподібні сегменти похідних слів, які відсутні в мотивуючих словах: за- (пор. запах і пахнути, заїзд і їздити), по- (іпоїзд і їхати, потяг і тягнути, поплавок і плавати), на- (інаковальня і кувати), с- (спокій і покій).
Всі субморфи відрізняються від повноцінних морфем відсутністю семантики і самостійної словотвірної функції: пор. субморф -ець (свинець, половець) і суфікс -ець (сліпець від сліпий, полтавець від Полтава), субморф -к-a- (скрипка) і суфікс -к-a (землянка від земляний), субморф -ц-е (сонце) і суфікс -ц-е (золотце від золото) і т. ін.
Субморфи є або реліктами первісної морфемної будови (залишками колишніх морфем), або базою новоутворю-ваних морфем. Наприклад, у слові чепець субморф -ець — це колишній зменшувально-пестливий суфікс -ець, який виділявся тоді, коли в мові існувало слово чеп, у слові Платок
субморф -ок-----це колишній зменшувально-пестливий
суфікс -ок, який перетворився на субморф після виходу з ужитку слова плат. Отже, в цих та подібних випадках субморфи сформувалися як морфемні релікти внаслідок втрати повноцінними морфами семантики і словотвірної функції (частини своїх суттєвих ознак). Тут субморфні основи є перехідним явищем на осі перехідності в руслі першої тенденції розвитку.
Проте субморфи можуть виникати на базі морфоподіб-них кінцевих кореневих сегментів поступовим набуттям суттєвих морфемних ознак — семантики і самостійної словоформо) твірної функції. Наприклад, у запозиченому слові пальто кінцеве о первісно належало до кореня і спорадично спочатку в розмовному мовленні вживалося з граматичним значенням Н. в. середнього роду і використовувалося як засіб творення початкової словоформи, тобто набуло ознак суб-морфа. Нині воно повністю перейшло до розряду флексійних морфів — це закінчення. Фінальні -ум, -ус у запозичених словах пленум, глобус були кореневими сегментами, але поступово набувають ознак морфів (пор. пленум і пленарний — виділяється морфеподібний сегмент -ум; глобус і глобальний — виділяється сегмент -ус). Отже, в цих та подібних словах субморфи формуються на базі асемантичних сегментів кореня як потенційні морфи через поступове набуття ними суттєвих морфемних ознак. Тут відбувається процес перетворення асемантичного кореневого сегмента в самостійну семантичну одиницю морфемного рівня. Такі субморфні основи є перехідним явищем на осі перехідності в руслі другої тенденції розвитку.
