Современный украинский язык - Горпинич В.О.
ISBN 5-11-004832-0
Скачать (прямая ссылка):
З погляду семантики закінчення української мови характеризується багатозначністю, синонімічністю, омонімічніс-тю. Багатозначність: особові закінчення виражають і значення особи і значення числа (пиги-у — 2-га особа однини, пииі-уть — 3-тя особа множини); родові — виражають значення і роду і відмінка (зеленою травою); числові — значення числа і відмінка (високими будинками). Синонімічність: значення родового відмінка однини виражається синоніміч-
50
ними закінченнями -у (лісу) і -а (стола) і т. ін. Омонімічність: різні значення виражаються однаковим закінченням (закінчення -а має значення називного і родового відмінків, пор.
вода, стола).
§21. ІНТЕРФІКСИ
У будові слова виділяються сегменти, які не мають ні граматичного, ні лексико-граматичного значення, але виконують суто структурну функцію — вони з’являються тоді, коли твірна основа і твірний суфікс чи префікс у процесі словотворення не можуть поєднатися з фонетико-орфоепічних чи інших причин: 1) твірний суфікс -ник не може прилучатися до основи на голосний, наприклад: кіно + ник, кадеу + + ник; 2) твірні суфікси -ськ-ий, -н-ий не можуть прилучатися до основи на два-три приголосних, наприклад: театр+ний, ялт+ський, борзн+ський; 3) твірні префікси від-, під-, з- та інші не можуть прилучатися до основи, яка починається кількома приголосними: від+брати, під+брати, з+брати;
4) твірний суфікс -ськ-ий не може прилучатися до твірної основи з одного-двох звуків, наприклад уф+ський (від Уфа). У таких випадках між твірною основою і твірним суфіксом виникає такий звуковий сегмент (звук, кілька звуків або морфоподібна звукосполука), який сприяє поєднанню твірних компонентів: кіно-іи-ник, кадеу-ш-ник, ялт-ин-ський, борозн-ян-ський, театр-аль-ний, під-і-брати, від-і-брати, з-і-брати, уф-ім-ський. Такі структурні прокладки називаються інтерфіксами, або структемами.
Інтерфікси виникають у таких позиціях: 1) між твірною основою і твірним суфіксом: дніпр-ов-ський, дністр-ян-ський, сільмаг-ів-ський, бож-е-ство, пенз-ен-ський, торб-еіи-ник, жи-в-ець, 2) між двома твірними коренями у складних словах: земл-е-роб, сін-о-збирання; 3) між закінченням і формотворчою основою: мат-ер-і, неб-ес-а; 4) між твірною основою і твірним префіксом: вв-і-пхнути, вв-і-ссати, від-і-спатися, о-б-городити, під-і-брати, о-бі-зватися.
Характерні особливості інтерфіксів: 1) відсутність будь-якого граматичного чи лексико-граматичного значення, тому їх називають асемантичними елементами; 2) наявність конститутивної (або перцептивної) функції, тобто вони є будівельним матеріалом слова, у певних позиціях є обов’язковими структурними словотвірними елементами, хоч і позбавленими семантики (вони не мають значення, але мають функцію); тому це не пусті прокладки, а функціонально значущі елементи; 3) несамостійний статус їх у слові, вони не є
4*9-320
51
окремими складниками слова, як морфеми, і тому прилягають або до твірного суфікса чи префікса, або до твірної основи. До твірної основи прилягають: 1) сполучні голосні о, е (іпароплав, полезахисний); 2) консонантні інтерфікси к, ш, й, якщо твірною основою є невідмінювані слова, що закінчуються на голосний (а-к+ати, петеу-ш+ник, шосе-й+ний);
3) консонантні інтерфікси в, н, якщо твірною є основа інфінітива на голосний: сса-в+ець (від сса-ти), жи-т+ець (від жити), штурха-н+ець (від штурха-ти), ляпа-н+ець (від ляпати). До твірного суфікса прилягають морфоподібні інтерфікси: -ів (вуз — вуз+ів-ський, вуз+ів-ець), -ин- (Алушта — алушт+ин-ський), -єн- (Русе—рус+ен-ський), -ан- (Тараща — таращ+ан-ський), -аль- (суфікс+аль-ний). До твірного префікса прилягають інтерфікси -і-, -б-, -бі- (від-i+спатися, під-і+гріти, о-б+креслити, о-бі+гнути).
Конститутивна функція інтерфіксів виявляється в тому, що вони: 1) усувають можливий збіг трьох або чотирьох приголосних у слові (з+ставити — зіставити, оберт+ний — обертальний); 2) усувають можливий збіг двох голосних, тобто зіяння: жи/ти/+ець — жи+вець, Тарту+ець — тар-тусець, о+ання — окання; 3) усувають непотрібні чергування, наприклад г//з: Волга — волзькі береги, а “Волга” — вол-гівський мотор; 4) усувають важковимовні звукосполуки приголосних (пор. “алупкський” і алупкинський, <(борзнський”
і борзнянський)\ 5) перетворюють вокалічну твірну основу на консонантну (кіно- і кіноіи+ник).
§ 22. ОСНОВА
Корінь, лексико-граматичні морфеми й асемантичні сегменти об’єднуються в основу слова чи словоформи, формуючи лексичне значення. Отже, основа слова (словоформи) — це системна сукупність морфем і асемантичних сегментів, яка формує індивідуальне лексичне значення певного слова. На цих умовах до складу основи слова (словоформи) входять усі службові морфеми — суфікси, префікси, постфікси, а разом з ними й інтерфікси, які в певних позиціях є обов’язковим компонентом слова.
Частина мовознавців до складу основи не відносить суфіксів інфінітива (-ти, -ть), ступенів порівняння (-е, -іги-ий), форм минулого часу (-в, -л), дієприслівників (-учи, -ачи, -ши,
-віии), прислівників (-о, -е), пестливості (-к-а, -еньк-а, -ик, -усіньк-ий, -чик, -очк-а тощо), згрубілості (-ил-о, -ищ-е), постфікса -ся (-сь), формотворчих префіксів (най-, пре-, роз-) на тій підставі, що вони не є словотвірними.
