Современный украинский язык - Горпинич В.О.
ISBN 5-11-004832-0
Скачать (прямая ссылка):
МОРФЕМІКА І МОРФЕМОЛОГІЯ
§ 1. ПОНЯТТЯ ПРО МОРФЕМІКУ І МОРФЕМОЛОГЇЮ
лово є значеннєвою одиницею мови, яка формує-шС/ ться на основі іншого слова за участю значеннє-
^---" вих одиниць нижчого рівня (коренів, суфіксів,
префіксів, флексій) і існує або як постійна єдність звуків {завтра), або як система словоформ: слово бандурист становить систему чотирнадцяти словоформ (бандуриста, бандуристові і т. ін.).
Кожна словоформа, будучи “представником” слова, виявляється в мовленнєвому потоці як лінійна одиниця; слово ж — як узагальнююча, нелінійна одиниця мови, цілісна система словоформ (парадигма). Тому словоформа як лінійна одиниця складається з морфів, а слово як узагальнююча, нелінійна одиниця — з морфем.
Морфи і морфеми існують лише у словоформах і словах, внаслідок чого в мові формується певна їх системна сукупність: а) кожна частина мови має свої суфіксальні морфеми
(в іменниках----ець, -анин, -ізм\ у прикметниках---н-ий,
-ськ-ий, -уват-ий, -ов-ий тощо); б) кожна лексико-семантич-на група слів має набір своїх морфем (суфікси у назвах осіб, суфікси у назвах предметів і т. ін.). Отже, системно організована сукупність морфів і морфем мови, морфемний устрій її називається морфемікою, або морфеміко-н о м.
Морфеміка як сукупність морфів тісно пов’язана з іншими одиницями мови — звуковими, лексичними, словотвірними і морфологічними.
Зв’язок морфеміки із звуковим складом мови виявляється в тому, що: а) звуки є будівельним матеріалом для морфів; б) значення морфів розрізняється за допомогою фонем — якщо у твірному суфіксі -ин із значенням особи за національністю (грузин) фонему [н] замінити на фонему [т], то сформується інший морф -ит із значенням особи за місцем про-
5
живання (одесит). Зв’язок морфеміки з лексикою виявляється в тому, що: 1) морфеми існують лише в слові; 2) формування нової морфеми зумовлене формуванням нових лексем (морф -он із значенням “штучне волокно” міг виділитися лише в новоутворених словах типу нейлон); 3) значення морфеми визначається лише в слові (наприклад, значення суфікса -ець)\ 4) значення похідних слів формується за допомогою морфем (пор. трактор — тракторист). Зв’язок морфеміки із словотворенням виявляється в тому, що морфи є і продуктом, результатом словотворення (наприклад, корінь лавсан- у мові є результатом процесу творення нового слова), і засобом словотворення (слово сінаж утворилося за допомогою морфа -аж). Крім того, твірні морфеми є носіями словотвірного значення, на основі службових морфем сформувалися деякі способи словотворення (суфіксальний, префіксальний, суфіксально-префіксальний).
Зв’язок морфеміки з граматичним устроєм мови виявляється в тому, що морфи — це: 1) носії граматичного (морфологічного) значення (флексії); 2) засоби вираження категоріального значення групи слів; 3) диференціальні ознаки частин мови, наприклад суфікси (суфікс -тель є ознакою іменника, суфікс -альн-ий — ознакою прикметника, суфікс -ничати — ознакою дієслова).
Учення про морфеміку, про системну сукупність морфів і морфем мови називається морфемологією. (Цей термін належить О. І. Моісеєру.)
Поряд з терміном “морфемологія” на означення цього розділу мовознавства вживається також термін “морфеміка”. Оскільки це призводить до змішування морфеміки як мовного явища з морфемікою як розділом мовознавства, то логічніше і доцільніше вчення про морфи і морфеми називати морфемологією (пор. лексикологія, фразеологія, фонологія, морфонологія, морфологія, дериватологія), а термін “морфеміка” залишити за поняттям сукупності морфів і морфем мови.
Окремі мовознавці морфемологію розглядають в розділі “Словотвір” або “Морфологія” як похідну, залежну, допоміжну частину дериватології чи морфології. Проте існують усі підстави вбачати в морфемології самостійний розділ мовознавства, паритетний з морфологією і дериватологією. Основою для цього є: 1) наявність у структурі мови таких одиниць (морфи, морфеми), які суттєво відрізняються від морфологічних, словотвірних і морфонологічних одиниць значенням (планом змісту), структурою (планом вираження) і функцією; 2) наявність самодостатнього об’єкта дослі-
6
дження (морф, морфема); 3) чітко окреслена наукова і практична проблематика; 4) зібраний значний фактичний матеріал; 5) розвинений понятійно-термінологічний апарат; 6) значні наукові результати в галузі морфемології; 7) розроблена методика й апробовані методи морфемологічних досліджень.
Морфемологія вивчає: 1) види морфем за їхнім значенням, будовою і функцією (корінь, префікс, постфікс, флексія, інтерфікс, інфікс, конфікс); 2) типи значень морфем (лексичне, граматичне, лексико-граматичне, словотвірне); 3) лінійні (синтагматичні) значеннєві одиниці (словоформи, основи словоформ, морфи); 4) нелінійні (парадигматичні) значеннєві одиниці слова (основи слів, морфеми); 5) фонологічну будову морфем; 6) типологію морфем і їх інвентаризацію; 7) принципи виділення морфів і правила об’єднання їх (аломорфів і варіантів) у парадигматичні одиниці — морфеми; 8) історичні зміни в морфеміці; 9) морфемну лексикографію.