Современный украинский язык - Горпинич В.О.
ISBN 5-11-004832-0
Скачать (прямая ссылка):
На відміну від суфіксів, префікси не закріплені за певними частинами мови. Тому той самий префікс може утворювати слова кількох частин мови (й іменники, й дієслова, й прикметники): спів- (співіснувати, співавтор, співвідносний), пере- (перечитати, перезміна, пережарений), анти- (антисептувати, антитіло, антисанітарний). Проте активність префіксів у різних частиномовних сферах неоднакова — одні префікси активніші в іменниках, прикметниках, інші — у дієсловах, а незначна кількість вживається тільки в іменниках або тільки у прикметниках чи дієсловах. Тому префікси, на відміну від суфіксів, бувають міжкатегоріальними і внутрішньокатегоріальними.
Найпоширенішими серед іменників є такі префікси: без-(безнадія), від- (відбудова); до- (досвіт), за- (закордон), над-(надбудова), пере- (перехід), перед- (переддень), під- (підгрупа), по- (побажання), при- (призвук), при- (прилісок), спів-(співавтор), пре- (премудрість), не- (небіж, небога), ана- (анастрофа), екто- (ектогенез), ім- (іммігрант), ін- (інваріант), інтер- (інтер валюта), кон- (контекст), про- (проконсул), анти- (антитеза), архі- (архієпископ), дез- (дезінформація), дис- (диспропорція), ре- (реанімація). Але вони вживаються і для творення прикметників: пре- (чудовий — пречудовий), за- (дніпрянський — задніпрянський), над- (дністрянський — наддністрянський), ультра- (модний — ультрамодний). Власне прикметникові (внутрішньокатегоріальні) префікси: най-(найкращий), за- (завеликий), поза- (позашкільний), над- (надприродний), понад- (понадплановий), небе з- (небезгрішний), до- (довоєнний), по- (повоєнний), перед- (передостанній). Однак частина з них вживається і при творенні прислівників,
42
тобто може бути міжкатегоріальними: най- (ліпше — найліпше), пре- (гарно — прегарно), за- (мало — замало), позапланово — позапланово) тощо.
Серед дієслів найпоширенішими є: в- (вбігати), від- (відлетіти), за- (заїхати), з- (збити), ви- (виїхати), до- (долетіти), об- (оббігати), над- (надійти), воз- (возз'єднати), де- (демобілізуватися), дез- (дезорганізувати), ре- (реконструювати). Проте й ці префікси бувають міжкатегоріальними (пор. мобілізувати — демобілізувати і мобілізація — демобілізація).
Існує аксіоматична думка про те, що в процесі словотворення суфікс приєднується до основи (тобто до частини слова), а префікс — до цілого слова (їхати — приїхати). Але є підстави стверджувати, що й префікс (подібно до суфікса) приєднується до основи, тільки структура основи при префіксі суттєво відрізняється від структури основи при суфіксі. При формуванні основи для суфікса: 1) усікається семантика твірного слова (семантичне усічення), тобто відбирається одна семема з кількох існуючих (для іменника землянка із слова земля використовується лише семема “ґрунт” і відкидаються семеми “країна”, “держава”, “батьківщина”, “планета”, “суша”); 2) усікається фіналь твірного слова: такс(і)ист, паку(вати)нок; 3) чергуються кінцеві звуки: рука — ручний [/с : ч]; 4) змінюється акцентна модель: стрибати — стрибунець При формуванні твірної основи для префікса: 1) усікається семантика: дід (стара людина і ступінь спорідненості), але прадід (лише ступінь спорідненості); 2) змінюється акцентна модель (їхати — виїхати), а фонемна будова початку основи (ініціалі) перед префіксом залишається здебільшого незмінною, тому що є маркером кореня і не може бути зруйнованою, хоча зрідка трапляються незначні зміни (пор. іти — відійти). Таким чином, твірне слово перед префіксом також піддається семантико-акцентним змінам, трансформується в частину слова, тобто в основу. Отже, префікс при словотворенні приєднується не до цілого слова, а до його частини — до основи (земля — підземний).
Префікси утворюються на базі: 1) прийменників (без звука — беззвучний, в глиб — вглибити, від крила — відкрилок, перед горами — передгірний, від хреста — відхреститися, за порогами — запорізький); 2) часток (не вилазити — невилазний, не вірити — невіра, ні за що — нізащо, ні се ні те — нісенітниця, ніхто)', 3) інших префіксів (зне-: знедолений, знеосіб-ка, недо-: недобачений, недобілений; попід-: попідкопувати; обез- обездолений, обезкровлений)', 4) інтерфіксів (озватися — обізватися, уткнути — увіткнути)', 5) повнозначних слів (все-: всевладний, всеукраїнський, всесоюзний; нео-: неокласик,
43
неонацист). Препозиційні повнозначні кореневі частини складних слів, втрачаючи свою семантику й інші ознаки повнозначних і самостійних слів, можуть перетворюватися на префіксоїди. С. П. Бевзенко нараховує їх понад 210 (див. “Інверсійний словник української мови”. — K., 1985. — С. 779— 780): високо-, військово-, вітро-, внутрішньо-, водо-, вузько-, горе-, дерево-, дрібно-, загот-, західно-, звуко-, золото-, ліво-, лісо- тощо. Дуже поширені запозичені префіксоїди: аван-(<авансцена), авіа- (авіабаза), авто- (автобаза), агро-, аеро-, бі-, біо-, ізо-, мікро-, макро-, максі-, міні-, псевдо- і т. ін. Отже, префіксоїди — це колишні повнозначні корені, що в основному втратили своє первісне лексичне значення, ознаки самостійності, але частково ще зберігають первісні структурно-семантичні елементи і знаходяться на шляху до повного перетворення на службову морфему — префікс (префіксоїд — це перехідне явище від самостійної морфеми до службової).
