Современный украинский язык - Горпинич В.О.
ISBN 5-11-004832-0
Скачать (прямая ссылка):
7) іменниковий суфікс -знь (його походження не встановлено, за межами слов’янських мов точного відповідника немає): рос. болезнь, казнь, жизнь; старослов. каихзнь (каяття), болізнь; болг. болесть — болезнен (прикметник);
8) іменниковий суфікс -тель із значенням особи сформувався на базі індоєвропейського -ter (пор. давньогрец. -тсор: ysvsxcop — родитель, батько, предок): болг. свидетел, благо-детел, добродетел, родител, учител; сербохорв. учител, хра-HumeJb, родитет; польськ. nauczyciel, przyjaciel, mysliciel; рос. свидетель, старослов. свидетель;
9) іменниковий суфікс -ик (з давнього -*ko)\ -ник із значенням особи за певними ознаками або із значенням конкретного предмета: болг. черковник, духовник, грешник, гре-ховник, мъченик, ветрилъник, светильник; укр. грішник, мученик, золотник; польськ. kerownik, domownik, rodnik (родовід);
10) іменниковий суфікс -ість із абстрактним значенням (із суф. -ес-/-ос- + ть)\ укр. радість, милість; польськ. radosc, barwistosc; болг. слабост, грубост, убогост; рос. крепость, бедность; сербохорв. радост, старост;
11) суфікс -ин-а (соломина) із значенням одиничності, оскільки вживається в українській, російській, болгарській, чеській, польській та інших слов’янських мовах: укр. квасолина, горошина; рос. травина, чорносливина, маковина, вино-
3 9-320
33
градина, картофелина8; бол г. бобовина, ежовина, тисовина, рогозина9; чеськ. bylina (травина), kvetina; польськ. bobowina Думка М. Т. Доленка та інших про його власне українське походження є помилковою10. Помилковою також є думка А. А. Бурячка про власне український характер суфікса -ин-а в значенні маси і матеріалу (сировина, тканина)11. І з цим значенням він є праслов’янським, оскільки вживається в інших слов’янських мовах: сербохорв. еловина, боровина, букови-на, растовина, бресковина, везовина; чеськ. bilkovina, bucina, cuckovina (мішковина), drevina, drevovina (деревина), zelatina (желатин)',
12) суфікси -ець, -анин (половець, киянин) із значенням особи за місцем проживання. У деяких посібниках їх помилково відносять до власне українських12.
Суфікс -ець як з предметним (різець), загальним особовим значенням (стрілець), так і зі значенням особи за місцем проживання чи народження (полтавець) не є власне українським. Він сформувався на базі індоєвропейського *-ько (праслов. -ьсь, давньорус. -ьц-ь). У давньоруській мові був дуже активним в утвореннях від прикметників, іменників, дієслів: старіць, юньць, младіньць, мъртвьць; агньць, сы-новьць, градьць, коньць; творьць, коупьць, півьць. Він продуктивний і в інших мовах: польськ. bykowiec (батіг), praojciec (праотець), chliebowiec, mysliwiec; болг. слепец, купец, глупец, храбрец, старец, ветрец; рос. борец, жрец, гостинец.
Суфікс -ець у назвах жителів вживається майже в усіх слов’янських мовах (крім польської): укр. полтавець; рос. новгородец, рязанец, пензенец; білор. Гомель —гомелец, Гродна — гродненец, Магілеу — магілевец; болг. габровец, свищо-вец, добруджанец, плевенец; сербохорв. косовац, Херцеговац, Земунац; словац. Kracanec, Bajanec, Balvanec, Вогсапес; чеськ. Albanec, Asijec, Australec, Izraelec. Суфікс -ьц-ь був провідним і в назвах жителів давньоруської мови: вьігоіиевци, ростов-ци, туровци, черниговци, ругодивци, болоховци, олексинци,
8Див.: Обратный словарь русского языка. — М., 1974. — С. 81.
9Див.: Обратен речник на съвременния български език. — София, 1975.— С. 67—68.
И)Див.: Доленко М. Т., Дацюк /. /., Кващук А. Г. Сучасна українська мова.— К., 1987.—С. 88.
11 Див.: Сучасна українська мова: Лексика і фразеологія // Словник української літературної мови. — K., 1973. — С. 116.
,2Див.: Доленко М. T., Дацюк /. /., Кващук А. Г. Сучасна українська мова. — С. 88.
34
жукотиици, кашынцы13. Отже, суфікс -ець з предметним, загальним особовим і зі значенням особи за походженням чи місцем народження є праслов’янським.
Суфікс -анин (-янин) складається з двох морфів------ан
і -ин. Кожний з них у період індоєвропейської спільності незалежно один від одного утворював назви жителів. Наприклад, у давньогрецькій мові: 1) суфікс -av- (-ан-): BoG7topos (Босфор) — PoG7topavos (босфоран — житель Босфора);
2) суфікс -W-OS-; Tapavxos (п. Тарент) — Tapavxivos (тарентинець — житель Тарента). На їх базі в усіх слов’янських мовах сформувався суфікс -анин (-янин): рос. вологжа-нину укр. киянин, білор. мінчанин, польськ. krakowianin, сло-вац. Moravjaninf сербохорв. Загрепчанин, болг. пловдивчанин, давньорус. юрьевчанинь, половчанинь, бьлжянинь, витбля-нинь, устюжанинь, торопчанинь. Отже, суфікс -анин не власне український, а праслов’янський;
13) суфікс -к-a у назвах жінок від чоловічих імен із суфіксами -тель, -ар, -ор. У цій функції А. А. Бурячок його помилково вважає специфічно українським14. У жіночих назвах після -тель, -ар, -ор він активно вживається майже в усіх слов’янських мовах: укр. вихователька, лікарка, панікерка; рос. дикарка, бунтарка, кухарка, глухарка, ухажерка, танцорка; болг. владетелка, жителка, свидетелка, родителка, молителка, спасителка, новаторка, знахарка, пахарка, глухарка, бунтарка; сербохорв. мпекарка, вртарка, учитеїька; чеськ. uzivatelka (споживачка), ucitelka (вчителька), lekarka, doktorka, stenarka (читачка); польськ. nauczycielka, obywatelka (громадянка), ochroniarka (вихователька), szwagerka (невістка), bohaterka (богатирка), IcraniarJca; білор. вучыцелка, жыхарка, крамарка тощо. Тому немає ніяких підстав відносити використання суфікса -к-a в цій функції до специфічно українських рис;
