Современный украинский язык - Горпинич В.О.
ISBN 5-11-004832-0
Скачать (прямая ссылка):
Консонантні суфікси поширювалися голосними та приголосними, тяжіли до кореня і зливалися з ним.
В українській мові збереглися такі індоєвропейські консонантні суфікси: -men-, -es-, -еп-, -er-, -ro-, -по-, -ti-, -to- та ін. Однак і вони злилися з коренем, тому виявити їх можна також за допомогою порівняльно-історичного методу. Наприклад: 1) індоєвропейський суфікс -men-: укр. сім'я, Р. в. сімені, лат. semen — індоєвропейський корінь sett індоєвропейський суфікс -теп- (пор. рос. семя — мн. семе н-а, племя — темена, имя — имена, знамя — знамёна);
2) індоєвропейський суфікс -es-: назви середнього роду на *-es- поширені в індоіранських, давньогрецькій і навіть латинській мовах. У слов’янських збереглися лише в окремих випадках: укр. небо, небеса, давньогрец. vscpos (хмара) — індоєвропейський корінь неб- (veep) і індоєвропейський суфікс -es- (пор. укр. чудо — чудеса, давньорус. слово — Р. в. словєсє);
3) індоєвропейський суфікс -ег- (-/-, -or-, -іг-, -ter-): укр. свекор, Р. в. свекра, лат. soecrus — індоєвропейський корінь soc-(укр. свек-), індоєвропейський суфікс -г- (укр. -ор-), пор. рос. сес-тр-а, Р. в. мн. сес-тер, нім. Schwester; 4) індоєвропейський суфікс -еп-: укр. олень, лит. ol-n-i, ol-n-is. Таким способом можна виявити й інші індоєвропейські суфікси, що надійно “сховалися” в кореневих морфемах українських слів:
1) суфікс -п- (-пи-)\ укр. cu~Ht лит. su-nii-s, гот. su-nu-s; 2) суфікс -t- (-ti-): укр. смерть, лит. mirtis; 3) суфікс -to: укр. доло-то, старослов. дла-то; 4) суфікс -Io-: укр. мас-ло, чис-ло; 5) суфікс -по: укр. зер-но; 6) суфікс -vo: укр. дере-во, ди-во; 7) суфікс -ро• укр. від-ро, рос. ут-ро та ін.
31
§ 15. ПРАСЛОВ’ЯНСЬКІ (СПІЛЬНОСЛОВ’ЯНСЬКІ) СУФІКСИ
Праслов’янська мова — це індоєвропейська мова архаїчного типу. По-різному говорять про час її існування. Одні підтримують слушну думку про безперервні витоки праслов’янської мови, тобто про споконвічне існування праслов’янської мови в індоєвропейській мовній спільності4. Інші вважають, що праслов’янська мова після занепаду індоєвропейської спільності в XXX ст. до н. е. почала поступово відходити і до XX ст. до н. е. остаточно відокремилась від інших індоєвропейських мов. А в період з IV по VI ст. н. е. розпалася на західно-, південно- і східнослов’янську групи мов5. Отже, до праслов’янських (спільнослов’янських) належать суфікси, які: 1) сформувалися на слов’янському мовному Грунті, тобто в праслов’янській мові; 2) виникли після розпаду індоєвропейської мовної спільності, тобто в період з XXX ст. до н. е. по IV ст. н. е.; 3) вживаються в усіх або в певній частині слов’янських мов; 4) в інших індоєвропейських мовах не виявляються.
На думку А. Мейє, майже всі продуктивні слов’янські суфікси в історичну епоху сформувалися на слов’янському мовному Грунті6. Частина індоєвропейських вокалічних (-сі, -б-, -Ur, -і-, -її) і консонантних (-п-, -S-, -r~, -I-, -V-) пе-
рейшла в праслов’янську. Вони у слов’янських мовах утримуються винятково за умов поєднання їх з іншими, що сприяло утворенню таким шляхом нових суфіксів, досить об’ємних і виразних для їх збереження. Наприклад, -tb у поєднанні з -es-/-os- дає слов’янський суфікс -ostb у відприкметникових іменниках типу юность (від юний)1. У цей період остаточно сформувалися і префікси.
Отже, на початку праслов’янського періоду, з одного боку, відбувався процес відмирання старих суфіксів індоєвропейського типу, а з другого — процес формування нових суфіксів на базі існуючих елементів шляхом їх поєднання і набуття нових значень.
До праслов’янських належать такі суфікси:
1) іменниковий суфікс -6-а: укр. боротьба; рос. женитьба; давньорус. татьба; болг. веселба, печалба, торба, ловитва;
4Див : Трубачев О. Н. Языкознание и этногенез славян. — С. 241
5Див.: Георгиев В. И. Праславянский среди других европейских языков // Резюме докладов XI Международного съезда славистов. — M , 1983 — С. 16.
6Див.: Meue А. Общеславянский язык. —С. 275.
7Див.: Там само. —С. 276
32
2) іменниковий суфікс -л-о, -дл-o' укр. рало, чеськ. radio, польськ. radio'гукр. горло, чеськ. hrdlo, польськ. gardlo; укр. мило, чеськ. mydlo, польськ. mydlo\
3) прикметниковий суфікс -н-ій (давньорус. -ьн-)\ укр. верхній, братній, передній; давньорус. гріїиьпь; рос. грешный, болг. мирен (мирный), вечерен (ізечерній), череп (чорний)]
4) іменниковий суфікс -иц-я з різноманітними значеннями утворився приєднанням індоєвропейського *-/ш до давніх основ: укр. птиця, горлиця, пшениця, болг. кобилица, орлица, улица, гьрлица; польськ. pszenica (пшениця), gromnica (,гром-ниця), grzesznica (грішниця), kazalnica (амвон)', сербохорв. гно]ница (нарив), глушица, голица;
5) іменниковий суфікс -ищ-е із значенням предметним, просторовим, збільшено-зневажливим, що утворився з -isk + + je (-ище): укр. вогнище, селище; рос. топорище, зрелище; старослов. сідалище, хранилище; сербо-хорв. гно]иіите (гноїще), селиште (селище), косиш те (кісся)',
6) іменниковий суфікс -ств-о (основа на -ст- + суфікс
-в-о): укр. людство, багатство; рос. бегство, мужество; сербохорв. лудство, богатство; польськ. morderstwo (вбивство), mnostwo (множина), kalectwo,
