Научная литература
booksshare.net -> Добавить материал -> История -> Посохов С.И. -> "Археологія, стародавня та середньовічна історія " -> 74

Археологія, стародавня та середньовічна історія - Посохов С.И.

Посохов С.И. Археологія, стародавня та середньовічна історія — НМЦ «СД», 2000. — 287 c.
ISSN 0320-8281
Скачать (прямая ссылка): vestnikharkovskogouniver2000.pdf
Предыдущая << 1 .. 68 69 70 71 72 73 < 74 > 75 76 77 78 79 80 .. 142 >> Следующая

152

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

господарського виробництва, зміни морально-психологічного стану селян взагалі. Звичайно ж, не говорилося в історичній науковій літературі і про те, що в ході форсованої суцільної колективізації взагалі зникла постать селянина-господаря, власника виробленої ним продукції.

І тільки з кінця 80-х років, в умовах демократизації суспільного життя, а згодом і незалежності нашої держави, історична наука розпочала свій якісно новий етап розвитку взагалі і щодо дослідження проблеми колективізації сільського господарства та її наслідків зокрема.

Вчені дістали змогу правдиво, на основі розсекречених архівних документів, висвітлювати соціально-економічні процеси, що відбувалися у сільському господарстві в 1929-1933 pp., вперше сказати про голодомор 1932-1933 pp. як найстрашнішу трагедію українського селянства XX століття, розкрити його причини та наслідки.

У зв’язку із створенням сприятливих умов для правдивого відображення процесів та подій вітчизняної історії, останнім часом з’явилося ряд публікацій, що стосуються зазначеної проблеми. Побачили світ праці, присвячені процесу розселянювання країни, з характеристиками його суті, окресленням хронологічних рамок. Автори показали, як Сталін та його прибічники, ігноруючи принципи кооперування селянства, здійснили насильницьку колективізацію, знищуючи в ході розкуркулювання найбільш дбайливих селян-господарів та завдаючи цим великої шкоди сільському господарству (С. С. Діброва, В. А. Разумов, І. К. Рибалка та ін.) [6; 29; ЗО].

Велику увагу дослідників привернуло питання причин, перебігу та наслідків голодомору 1932-1933 pp. Ґрунтовною працею, що стосується цього питання, є монографія С. В. Кульчицького [18]. Автор дав характеристику соціально-економічної політики років першої п’ятирічки, складовою частиною якої стала форсована суцільна колективізація і як її наслідок голодомор 1932-1933 pp. Велику увагу в роботі приділено дослідженню накладеної на селян та колгоспи надмірної продрозкладки, що поступово призвела до занепаду та деградації сільськогосподарського виробництва.

Великий інтерес серед науковців викликало питання демографічних втрат селянства як в ході всієї суцільної колективізації, так і, зокрема, внаслідок голодомору 1932-1933 pp. (Л. А. Гордон, Е. В. Клопов, С. В. Кульчицький, Є. А. Осокіна, А. Л. Перковський, С. І. Пирожков,

В. В. Цаплін та ін. ) [4; 17; 19; 26; 27; 40].

Останнім часом опубліковано велику кількість архівних документів. Перші з них з’явилися в журнальній періодиці наприкінці 80-х років [2]. А на початку 90-х років побачили світ збірники архівних документів, що містять у собі розпорядження та постанови керівних органів [3], скарги та листи селян [15], свідчення очевидців страшної трагедії голодомору 1932-1933 pp. [37].

Але, на жаль, незважаючи на більш широку джерельну базу, проблема наслідків форсованої суцільної колективізації, що призвели до розселя-
Л. Б.Лехан. Розселянювання на Лівобережній Україні.

153

нювання країни, не знайшла спеціального і комплексного дослідження в науковій літературі, а саме: зміни соціальної структури селянства, становища селянина-власника і перетворення його на колгоспника-найман-ця, дезорганізація сільськогосподарського виробництва; зміна побуту селянина та його морально-психологічного стану як по всій Україні, так і в окремих регіонах. Дослідження процесу розселянювання, який став наслідком форсованої суцільної колективізації, та його впливу на селянство Лівобережжя особливо важливе, оскільки цей регіон до колективізації був одним із найрозвиненіших землеробських районів (поруч зі Степом) на території України. У цій статті здійснюється спроба на основі опублікованих і деяких архівних джерел розглянути вплив форсованої суцільної колективізації на стан селянства Лівобережжя в економічному, соціальному, морально-психологічному та побутовому відношенні.

2 серпня 1931 р. ЦК ВКП(б) прийняв постанову «Про темпи дальшої колективізації і завдання зміцнення колгоспів», в якій вказувалося, що мірилом завершення в основному колективізації певного району чи області є не обов’язкове охоплення нею 100 % бідняцько-середняцьких господарств, а залучення до колгоспів не менш як 68-70 % таких господарств і 75-80 % посівних площ [11, с. 583]. Оскільки на цей момент на Лівобережжі було усуспільнено 69 % господарств та 80 % посівних площ, ЦК визнав у цьому регіоні колективізацію в основному закінченою [11, с. 584], але процес усуспільнення продовжувався і в наступні роки. Таким чином, із 1226,3 тис. індивідуальних господарств, що існували у 1928 році до колгоспів увійшло і, отже, було ліквідовано близько 846 тис. індивідуальних господарств Лівобережжя [підраховано на основі: 38, с. 131; 11, с. 154]. Із 5908,7 тис. дес. орної землі (за відомостями ОСБ 1927 р.) колгоспами було усуспільнено 4726,7 тис. дес. [підраховано на основі: 7, с. 11; 11, с. 154]. Отже, система сільськогосподарського виробництва, яка грунтувалася на індивідуальному господарстві й особистому економічному інтересі селянина, була зруйнована. Натомість утворилася нова, колгоспна система господарювання.
Предыдущая << 1 .. 68 69 70 71 72 73 < 74 > 75 76 77 78 79 80 .. 142 >> Следующая

Реклама

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed

Есть, чем поделиться? Отправьте
материал
нам
Авторские права © 2009 BooksShare.
Все права защищены.
Rambler's Top100

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed