Археологія, стародавня та середньовічна історія - Посохов С.И.
ISSN 0320-8281
Скачать (прямая ссылка):
Государство, экономика которого была подорвана войнами и революциями, не могло обеспечить вооружением и довольствием такое количество работников милиции. Возникает необходимость реформирования милиции в основе которого лежало значительное упрощение аппарата и уменьшение ее количественного состава.
Литература
1. Бюллетень НКВД. -1925. -№2(17).
2. Вестник НКВД УССР. - Харьков, 1919. - № 3.
3. Государственный архив Харьковской области.
4. История милиции Украины в документах и материалах. — К,
1997. -Т. 1.
5. История милиции Украинской CCP в документах и материалах. — К., 1969. - Т. 1.
6. Тимченко А. П. Правовые основы организации и деятельности милиции Украины в 1917-1941 гг. Учебное пособие. — Луганск,
1998.
7. Центральный Государственный архив высших органов власти и управления Украины (г. Киев).
142
ІСТОРІЯ УКРАЇНИ
Резюме
У даній статті автор розглядає структуру апарата і види міліції Української CPP на початку 20-х років. Наслідки громадянської війни і складної економічної ситуації в країні в період переходу до нової економічної політики обумовили зростання злочинності. Відповідно, для ефективної боротьби зі злочинністтю розростався і міліцейський апарат, який вже к середині 1921р. досяг 285 тис. чоловік. Закономірно, що у держави з’явилися труднощі з забезпеченням такої великої кількості працівників правоохоронних органів. У зв’язку з цим виникла необхідність реформи апарату Головного управління міліції та скорочення чисельності українських міліціонерів.
Summary
In this article author describes the structure of Ukrainian militia department in early 20-es. The complicated economical and criminal situation in the country after the Civil War caused the expansion of the militia states (in
1921 — up to 285000 employees), the attention was not paid to quality of militia, but quantity. With the beginning of the New Economical Policy, the state had no more need in that massive but non-qualitative department. The global re-establishment of the Ukrainian militia became vital.
Ю. П. Волосник
ДІЯЛЬНІСТЬ НЕПМАНІВ НА ВАЛЮТНОМУ РИНКУ TA ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВАЛЮТНИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНІ В РОКИ НЕПУ
Серед проблем нової економічної політики одним з найменш досліджених є питання про функціонування валютно-фондового ринку та діяльність на ньому представників непманської буржуазії України. У 20-х роках валютний ринок республіки був об’єктом дослідження переважно з боку економістів і публіцистів [1,2,3,4,6,12]. Починаючи з 30-х років і до нашого часу питання вивчення валютного ринку в роки непу та діяльність на ньому представників нової буржуазії України практично залишалося поза увагою дослідників.
Автор статті ставить за мету дослідити діяльність непманів на валютному ринку та державне регулювання валютних відносин в Україні в 20-ті роки, тобто коли в країні легально існував вільний або приватний валютний ринок.
Як відомо, в роки громадянської війни і воєнного комунізму радянська влада проводила політику експропріації буржуазії. Прагнучи підірвати її економічну могутність ради не тільки націоналізували нерухому власність буржуазії, але й конфіскували її грошові капітали, дорогоцінні
Ю. П. Волосник. Діяльність непманів на валютному ринку..
143
метали (у злитках і монеті) та цінні папери (акції, облігації позик, векселі тощо). Так, декретом «Про спекуляцію» (липень 1918 р.) передбачались жорстокі покарання осіб, що звинувачувалися у скупці, збуті або зберіганні платини, золота і срібла (у вигляді лому, піску, злитках або монеті). Вони могли бути покараними ув’язненням терміном на 10 років у концтаборі з конфіскацією всього майна [8, с. 79-80]. Дію цієї постанови уряду РРСФР було поширено на Україну після встановлення тут влади більшовиків. На початку серпня 1920 p. PHK УРСР видав декрет, що передбачав повне вилучення у населення республіки дорогоцінних металів, монет та інших валютних цінностей [9, 1920, 19 серпня]. Але незважаючи на жорстокі заходи влади у боротьбі з підпільним валютним ринком, останній в роки воєнного комунізму так і не був знищений [ 1, с. 5].
З переходом до непу розширилися можливості вільного ринку, хоча обсяг його залишався порівняно невеликим (на валютному ринку всього CPCP в обігу знаходилось золота і валюти на суму 20 млн крб., з яких приблизно четверта частина припадала на Україну) [ 1, с. 57,228]. Але потенційно приватний ринок республіки був у змозі залучити в свій обіг значно більшу масу валютних цінностей. За підрахунками економістів на руках у населення України до 1923-1924 роках лише однієї золотої монети («десяток») знаходилося на суму ЗО млн золотих карбованців [11, с. 34].
Перехід до непу, що супроводжувався переглядом більшості законодавчих норм, які регулювали господарче життя, в перший час не суттєво вплинув на валютне законодавство. Правда, вже восени 1921р. було скасовано кримінальну відповідальність за збереження цінностей в золоті та валюті, хоча самі валютні цінності, знайдені при обшуках чи догляді, як і в попередні роки радянської влади, конфісковувались [4, с. 17].
