Археологія, стародавня та середньовічна історія - Посохов С.И.
ISSN 0320-8281
Скачать (прямая ссылка):
Нові матеріали, які ми маємо у своєму розпорядженні, вказують, що переселенці-мар’янівці опинилися у вказаних регіонах у різному етнокультурному оточенні. Наприклад, на поселенні Липки на Середній
Ю. В. Буйнов. Пам’ятки мар’янівської культури.
7
Оці мар’янівська кераміка була знайдена поряд зі знахідками другого етапу поздняківської культури XIV-XIII ст. до н. е. і псевдо-текстиль-ного посуду [ 16, с. 77]. Поселення біля с. Воскресенське відноситься до зрубної культури Середнього Поволжя [17, с. 21]. Вплив мар’янівської культури дуже яскраво проявляється в кераміці приказанської культури набалимсько-карташихінському етапіXIV-XIII ст. дон. е. [18,с. 51-52]. Можливо, це пояснює помічене А. X. Халіковим зближення в культурних ознаках приказанської, поздняківської, черкаскульської, єловської, сосницької та мар’янівської культур XIV-XIII ст. до н. е. [18, с. 52]. У межах Лівобережної Лісостепової України та у верхів’ях Дону мар’янівські племена оселилися серед носіїв зрубної культури. Про характер їх взаємовідносин в повній мірі говорити ще рано, але наявні дані вказують, що це були переважно мирні, взаємовигідні стосунки. Ні на одній пам’ятці зрубної чи мар’янівської культури в Лівобережному Лісостепу цього часу не зафіксовано прикмет пожежі чи інших ознак військових руйнувань. Навпаки, знахідка мар’янівських поховань на околиці грунтового могильника зрубної культури біля с. Червоний шлях свідчать про можливість налагодження між ними певних сімей-но-шлюбних відносин. Деякі мар’янівські посудини почали оздоблюватися наліпними валиками, а поряд з «гусеничками» досить часто використовувалися відбитки грібінцевого чи зубцевого штампів. На посудинах зрубної культури з цього могильника зафіксовано кілька випадків застосування в орнаментиці мар’янівських «гусеничок» та ямкових вдавлень різної форми. Такі мар’янівсько-бондарихінські риси ще раніше були помічені на кількох посудинах з кургану біля с. Суха Гомільша [19, с. 89]. Результати розкопок біля с. Червоний Шлях дають можливість припустити, що поява грунтових могильників зрубної культури у дніпровському Лівобережжі з тілоспаленнями, які супроводилися уламками навмисно розбитих посудин, була обумовлена впливом з боку мар’янівських племен. Зрубні та абашівські впливи на мар’янівську кераміку на Верхньому Дону відмічає А. Т. Синюк [9; 10].
Відкриття в Лівобережній Лісостеповій Україні поселень і могильників мар’янівської культури повністю спростовує гіпотезу київських археологів про віднесення до її другого періоду пам’яток малобудківського чи студенокського типу [1, с. 42; 20, с. 40-41; 21, с. 355-356; 22, с. 239].
Останні, за хронологічними і культурними ознаками, являють собою значно пізнішу групу пам’яток. Для кераміки з поселень типу Студенок-5 притаманні посудини з круглим денцем, прикрашені не «гусеничками», а відбитками багатозубцевого штампу, «перлинами», тичками, згрупованими в трикутники і схиленими вершинами донизу (т. зв. «фестони»), плискатими комірцевими потовщеннями на вінцях, прикрашеними косою сіткою з гребінцевих відбитків та гребінцевими розчосами зовнішньої та внутрішньої поверхні. Інколи обробка їх поверхні дуже нагадує псевдо-текстильну кераміку. Мотиви декору посудин з поселен-
8
АРХЕОЛОГІЯ, СТАРОДАВНЯТАСЕРЕДНЬОВІЧНА ІСТОРІЯ
ня Студенок-5 (ялинкова композиція відбитків штампу, розділених рядками круглих ямок) не викликають сумніву про їх генетичний зв’язок з мар’янівською культурою, але формування всього студенокського комплексу кераміки відбувалося за межами українського Лісостепу. Форма цього посуду та нові елементи його декору переконливо вказують, що пам’ятки типу поселення Студенок-5 належать частині тих племен мар’янівської культури, яка опинилася після переселення з Лівобережного Полісся у Волго-Окському регіоні, де зазнала сильного впливу з боку носіїв поздняківської і приказанської культур та культури з псевдо-тек-стильною керамікою. Поселення студенокського типу відомі в Подонні (Сокольське, пункт 102, м. Вороніж), на Середній Оці (Великий ліс-2, Логінов хутір-2, Фефелов бор—1, Клементіївська стоянка), можливо, і на правому березі Волги —Іванівська стоянка [22, с. 25; 23, с. 178-191;
24, с. 28-33]. Окремі посудини студенокського типу знайдено на Гулькін-ському та Тетєєвському поселеннях приказанської культури [28, с. 65, рис. 26; 29, с. 182, рис. 93, 3].
В Лівобережній Лісостеповій Україні ці пам’ятки з’являються на рубежі XIII-XII ст. до н. е. [25, с. 6-14]. Про можливість відокремлення пам’яток студенокського типу від малобудківського писав і С. І. Воловик [26, с. 20-21], але ми вбачаємо в ньому не особливий варіант поздняківської культури, а генетично пов’язану з мар’янівською культурою групу пам’яток, яка сформувалася в оточенні кількох прафіно-угорських за етнічною належністю археологічних культур Волго-Ок-ського басейну.
Пересування носіїв цієї групи пам’яток в Лівобережну Україну, скоріше за все, було викликано тиском з боку племен з псевдо-текстиль-ною керамікою, внаслідок якого припинила своє існування поздняків-ська культура [27, с. 135] і великі зміни відбулися в приказанській культурі [ 18, с. 53]. Потрапивши на Дон та басейн Сіверського Дінця, переселені зав’язали контакти з місцевим населенням пізньозрубної та мар’янівської культури. Кілька фрагментів посуду студенокського типу були знайдені на поселенні Копанище-2, а в житлах з уроч. Лисий Горб — великі уламки мар’янівських горщиків. Кругле денце мар’янівського горщика з поховання у могильнику біля с. Червоний шлях також свідчить про злиття двох споріднених груп «мар’янівців». За короткий час вони розселилися і в інших місцях дніпровського Лівобережжя і дійшли до Ворскли [ЗО, с. 32].
