Археологія, стародавня та середньовічна історія - Посохов С.И.
ISSN 0320-8281
Скачать (прямая ссылка):
2. Поховання біля с. Червоний шлях. Ця пам’ятка знаходиться на правому березі Сіверського Дінця за 10 км на північ від поселення в уроч. Лисий Горб. Досліджуючи грунтовий могильник зрубної культури, який займав мис першої надзаплавної тераси, автор статті у 1989 р. знайшов одне непошкоджене поховання мар’янівської культури, здійснене за обрядом кремації [4, с. 92]. Встановлено, що рештки тілоспалення, яке здійснювалося на стороні, були закопані у котловані землянки часів розвиненої зрубної культури і накриті уламками розбитих горщиків. Поруч з ними знаходилася кварцитова зернотерка.
Один з цих горщиків мав кругле денце (рис. 2, 2), суцільно вкриту візерунком зовнішню поверхню з «гусеничних» відбитків у вигляді горизонтальних ялинок, розділених рядками ямок. Край вінця цієї посудини, її шийка та нижня частина були додатково прикрашені зигзагоподібними, кільцевими відбитками нитки, накрученої на паличку, та нігтьовими заглибленнями.
Друга посудина мала невеличке плоске денце, широко відкриті вінця. Її тулуб прикрашали три горизонтальних рядки круглих ямок (рис. 2,2).
У західній частині могильнику було знайдено ще кілька фрагментів суто мар’янівських горщиків, які походять із зруйнованих у середньовіччі інших поховань (рис. 2,3-4).
3. Селише та ґрунтовий могильник біля с. Мала Панилівка (околи -цям. Харків). Займали край першої надзаплавної тераси лівого берега р. Л озовенька. Частково зруйноване. На поверхні та у господарчих ямах у 1999 р. зібрана велика кількість уламків посудин доби неоліту, катакомбної, зрубної та мар’янівської культури. У двох місцях помічено невеличкі скупчення решток кремації разом з керамікою мар’янівського типу, що може свідчити про наявність тут не тільки селища, але й грунтового могильника.
4. Селише біля с. Мала Риблівка. Було розташоване на піщаному па-горбку в заплаві правого берега р. Мерла на кордоні Харківської та Полтавської обл. Дослідження проводив С. С. Берестнєв у 1979 р. [5, с. 252].
Матеріали доби бронзи було зафіксовано головним чином у роз-копі II. Це були уламки посудин з типовими для мар’янівської культури елементами декору (рис. 2,5-6), а також з рисами, притаманними посуду малобудківського та бондарихінського типів. На жаль, в умовах розміщення у піщаному грунті та багатошаровому поселенні стратиграфічний розподіл цих знахідок не фіксується.
Ще кілька пам’яток з керамікою мар’янівського та малобудківського типів було знайдено під час розвідок на Ворсклі — поселення Ko-тельва-3, Межеріччя, гирло р. Готні [6, рис. 1-12] та Сулі — уроч. Лиса
6
АРХЕОЛОГІЯ, СТАРОДАВНЯТАСЕРЕДНЬОВІЧНА ІСТОРІЯ
Гора в м. Лубни, Мацківці (уроч. Гапусенків горб) і Мацківа Лучка (уроч. Струлева Гора) [7, с. 312]. Ще раніше кераміка цих типів зустрічалася при розкопках у західній частині Суботівського городища на правому березі Дніпра [8, с. 165]. Дуже цікаву пам’ятку з матеріалами пізнього періоду мар’янівської культури розкопав А. Т. Синюк у верхів’ях Дону [9, с. 255-256].
Деякі стратиграфічні спостереження вказують, що всі ці пам’ятки хронологічно більш пізніші від поселень, розташованих у басейнах Сейму та Десни, тобто у Лівобережному Поліссі. Наприклад, за повідомленнями С. І. Воловика, наземна будівля мар’янівської культури в уроч. Лисий Горб простежувалися зразу під шаром дерну на глибині
0,2 м і перекривала житло раннього етапу зрубної культури, верхній рівень якого фіксується тільки з глибини 0,3 м [3, с. 177]. У заповненні котловану землянки ранньозрубної культури було розміщено поховання з тілоспаленнями біля с. Червоний шлях на Харківщині, про що повідомлялося нами вище. На Суботівському городищі залишки решток мар’янівської культури та малобудківського типу розміщувалася безпосередньо під шаром ранньочорноліської культури [8, с. 165—166]. Під час розкопок поселення Копанище-2 А. Т. Синюк виявив мар’янівські матеріали в одному (середньому) шарі з відкладеннями середньодон-ської катакомбної культури, з верхнього рівня якого в нижній шар доби енеоліту були впущені житло та господарська споруда мар’янівської культури [ 10, с. 110-113]. Знахідки в них кам’яної сокири та бронзової пронизки датують це поселення третьою чвертю II тис. до н. е. Нарешті, в керамічному комплексі пам’яток з Лівобережного Лісостепу простежуються подальший розвиток тих рис, що були притаманні найпізнішій пам’ятці з Полісся — Іванівському поселенню. Таким чином, наявні дані дозволяють датувати всі лісостепові пам’ятки мар’янівської культури XV-XIII ст. до н. е.
Причини, які обумовили появу цих поселень та могильників за межами Лівобережного Полісся, криються в значних етнокультурних змінах, що відбулися тут у середині II тис. до н. е. Як відомо, на ранньому етапі свого існування мар’янівська культура датується XVIII—XVI ст. до н. е. [1, с. 46]. В XV ст. до н. е. націй території з’являються пам’ятки сосницької культури [11, с. 174; 12, с. 107-109], які в багатьох випадках виникають в тих місцях, де раніше розміщуватися мар’янівські поселення [13, с. 111; 14, с. 50-51; 15, с. 31-32]. Саме під тиском со-сницьких племен носії мар’янівської культури були змушені покинути свою етнічну батьківщину і переселитися в південному та східних напрямках — в дніпровський Лісостеп, у верхів’я Дону і далі на Оку та Середню Волгу.
