Археологія, стародавня та середньовічна історія - Посохов С.И.
ISSN 0320-8281
Скачать (прямая ссылка):
Посвідчення особи присутнє у багатьох справах. Практично завжди воно має чіткий формуляр, стандартно розташований текст, єдину форму запису. У посвідченні вказувалося, відкіля прибув репатріант у ПФП (ЗПП) та який термін часу він у ньому утримувався, з зазначенням місцезнаходження фільтраційного або збірного пункту. Також вказувалося, куди відправляється репатріант після проходження перевірки. Посвідчення видавалося як правило на термін від двох тижнів до одного місяця, але у деяких випадках й більше. Як такої дати заповнення на посвідченні не ставилося, але з точки зору логіки — дата останнього дня перебування у таборі і є часом видачи посвідчення. Іноді дата закінчення перевірки хронологічно передує даті вибуття з табору, яка зазнач енна в реєстраційному листі, що пов’язано, можливо, з суто технічними перешкодами (відсутністю транспорту та ін.) [1, спр. 4090]. Місце для фотокартки залишається пустим в абсолютній більшості випадків, що, напевне, було однією з причин крадіжок посвідчень, про які повідомляють репатріанти.
На зворотньому боці посвідчення є штампи про видачу залізничних квитків, продовольчих пайків, проходження медичного огляду. Останнє підтверджує існуючу в історіографії точку зору, відповідно до якої «...попередня ізоляція репатріантів перед відправленням їх до CPCP була конче необхідна, оскільки серед них були поширені різні інфекційні захворювання» [3, с. 32]. Там само на зворотньому боці іноді вказувалися данні на дітей, які, судячи з віку, народилися під час перебування репатріанток вже у ПФТ, ЗПП, підчас праці у військових частинах тощо. На
А. В. Меляков. Матеріали фільтраційних справ.
235
завершення слід зазначити, що посвідчення було єдиним документом з усього комплексу фільтраційної справи, який видавався на руки репатріанту. Всі інші документи направлялися відомчою поштою у відповідні відділи органів внутрішніх справ за місцем проживання репатріанта для проведення подальшого дізнання.
Наслідком цієї другої (для переважної більшості громадян) заключної перевірки було виникнення останньої групи документів, яка буде нами розглянута.
До вказаної групи входять документи місцевих органів радянської влади (відділків органів НКВС, районних та селищних рад) — протоколи допитів, анкети, характеристики, довідки, протоколи допитів свідків й, нарешті, автобіографії самих репатріантів. Розглянемо останній документ більш ретельно. У даному випадку автобіографії — вид документальних джерел, оскільки вони є складовою частиною фільтраційної справи, яка, в свою чергу, належить до різновиду спра-вочинних документів. Зміст автобіографії, структура та черговість викладення даних дозволяє стверджувати, що ми маємо справу з документом, чітко визначеним за формою, автори якого повинні були стисло відповісти на поставлені питання. Автобіографії, як правило, єдиний документ у фільтраційній справі, що заповнювався рукою репатріанта, оскільки і анкети, і реєстраційні листи, а тим більше протоколи допитів, заповнювалися офіцерами HKBC зі слів допитуємого. Інформація, що міститься у автобіографіях, дозволяє всебічно висвітлити різні сторони довоєнного життя колишніх східних робітників, визначити рівень освідченості, рівень матеріального добробуту, зробити деякі висновки щодо стану сільського господарства регіону. Автобіографія -один з двох документів фільтраційної справи, що містить точну дату прибуття репатріанта до місця проживання, яка слугувала одночасно датою закінчення процесу репатріації й початку проходження заключної перевірки місцевими органами НКВС. Ця дата заслуговує на особливу увагу тому, що за її допомогою можна встановити, що хронологічні межи репатріації були іноді досить широкими, й пов’язано це не тількі з тривалістю фільтрації, але й з тим, що певна кількість остарбайтерів, які були звільнені, залучалися до праці у військових частинах, структурах радянської окупаційної адміністрації. В наслідок цього прибуття до місця постійного проживання датується кінцем 1945 p., а іноді й першими місяцями 1946 року. Причому іноді така мобілізація мала примусовий характер, хоча й відповідала директивам вищих органів влади CPCP Так, в одній з автобіографій знаходимо такі строки: «В серпні 1945 р... по дорозі на станції Бронна гора нас усіх затримали й у чоловіків призовного віку вилучили фільтраційні довідки й направили до робочого батальону № 2. В робочому батальоні я пробув з 17 вересня до травня 1946 року. Відновлював шахти у Ворошилов-градській області» [1, ф. 6440, on. 1, спр. 2900].
236
ІСТОРІОГРАФІЯ TA СПЕЦІАЛЬНІ ІСТОРИЧНІ ДИСЦИПЛІНИ
Отже, класифікуючи документи фільтраційних справ за хронологічним принципом, можна визначити п’ять груп джерел, різних за своєю інформативністю, обсягом, змістом, при цьому відмінності спостерігаються не лише між групами, а й у середині кожної з них. Однак розподіл цього документального комплексу в залежності від часу виникнення його складових частин мотивовано ще й тим, що в даному випадку він співпадає з іншим можливим засобом класифікації джерел, а саме — за мотивами, що зумовили виникнення джерела. Справа в тому, що кожному з встановлених нами хронологічних періодів відповідають різні конкрет-но-історичні обставини, які, бесперечно, вплинули на призначення та службові функції джерел, що досліджуються. В свою чергу, це вплинуло на зміст документів. Цей момент є одним з найбільш суттєвих в методологічному плані, оскільки загальні властивості як форми, так і змісту, одного і того ж виду джерел, формуються під впливом спільності функцій даного виду в історичній дійсності, у суспільній практиці [7, с. 109]. Також важливо, що функціональне призначення документу не тільки зумовлює відбір інформаційних данних, але й визначає достовірність певної частини інформації, яка вводиться до джерела цілеспрямовано, для того, щоб воно відповідало своєму призначенню.
