Археологія, стародавня та середньовічна історія - Посохов С.И.
ISSN 0320-8281
Скачать (прямая ссылка):
В данному випадку для розв’язання першого завдання щодо аналізу мате-ріалів фільтраційних справ використовується хронологічний принцип.
Першими за часом одержання були документи з особового складу, а саме паспорти, профспілкові, комсомольські квітки, трудові книжки. Ці документи видавалися відповідно органами НКВС, профспілковими та комсомольськими організаціями, відділами кадрів підприємств громадянам CPCP [1, ф. 6440, on. 1, спр. 2866, 2870 та ін.].
Паспорти радянських громадян є документами з особового складу. Під час аналізу цього роду джерел можемо виділити два шари інформації: первинний та вторинний (або, за належністю, радянський та німецький). До первинного (радянського) відносимо інформацію яку несе паспорт як документ, що посвідчує особу громадянина: прізвище, вік, відомості про орган, що видав паспорт, термін, під час якого паспорт є дійсним, місце та дата видачи. Цікавою є інформація щодо трудової діяльності власника паспорту, оскільки в паспортах ставилися штампи про прийом (звільнення) на роботу з зазначенням часу зарахування та назви підприємства.
А. В. Меляков. Матеріали фільтраційних справ.
233
Вторинний (або німецький) шар інформації представлено такими дипломатичними ознаками як печатки, штампи та інші позначки співробітників окупаційної влади. Частіше за інші зустрічаються штампи про проходження прописки, в яких зазначалася ії дата та номер району проживання [1, спр. 2870 таін.]. Вивчення цих штампів дозволяє визначити, якими саме органами влади проводилися дані заходи. Так, наприклад, в одному з паспортів у печатці про прописку міститься тризуб, що свідчить про наявність місцевого органу самоврядування, в нашому випадку — сільської управи [1, ф. 6440, on. 1, спр. 2864]. Також є печатки Біржі праці, що свідчать про те, що власник документу знаходиться на обліку в цій установі. Зазначені дипломатичні особливості джерел підтверджують здійснення одного з головних завдань німецької окупаційної політики — суворий облік населення з подальшим тотальним залученням його до трудової повинності.
Далі, за хронологією, йдуть документи, які відносяться вже до періоду окупації — повістки, різноманітні за формою, але в принципі аналогічні за змістом, що розсилалися біржами праці, органами місцевої окупаційної влади потенційним остарбайтерам [1, ф. 6440, on. 1, спр. 4113 таін.].
Наступний комплекс матеріалів з точки зору класифікації за принципом призначення співпадає з першим, оскільки до нього входять робочі картки, робочі книжки, посвідчення особи, тобто також документи з особового складу. Ці документи, однак, суттєво відрізняються за наступними позиціями: по-перше, належністю й, по-друге, обставинами виникнення. Всі зазначенні документи видавалися нашим співвітчизникам німецькими органами влади та управління під час їх перебування в Німеччині в якості східних робітників [1, ф. 6440, on. 1, спр. 2898, 2867 та ін.].
Робочі книжки, картки, посвідчення особи — ця група документів під час проведення ретельного аналізу може дати досить важливу й точну інформацію, яка стосується багатьох аспектів перебування депортованих громадян на території Німеччини та союзних з нею держав. Формуляри цих документів досить докладні, самі бланки охайно заповнені, як правило, машинописним текстом. Окрім традиційних та багаторазово дубльованих в інших документах фільтраційних справ відомостей про вік, фах, національність, в робочих книжках та картках міститься інформація й іншого роду. Це визначена з точністю до одного дня дата прибуття до Німеччини, час вступу на роботу, назва підприємства та його місцезнаходження, у випадку ж направлення у сільські райони зазначалося прізвище та адреса «роботодавця». Ця інформація залишається актуальною і в наш час, оскільки процес відшкодування збитків громадянам, що постраждали від німецько-фашистських загарбників в роки Другої світової війни, триває.
Однак основними, або базовими, документами фільтраційних справ є матеріали, складені за результатами допитів під час проходження пере-
234
ІСТОРІОГРАФІЯ TA СПЕЦІАЛЬНІ ІСТОРИЧНІ ДИСЦИПЛІНИ
вірок у перевірочно-фільтраційних пунктах, перевірочно-фільтраційних таборах та збірно-пересильних пунктах (далі відповідно ПФП, ПФТ, ЗПП) — реєстраційні листи, анкети, характеристики представників військових частин, посвідчення особи репатріантів. Своїм виникненням цей вид джерел завдячує політиці керівництва CPCP по відношенню до радянських громадян, що перебували на території іноземних держав в період Другої світової війни. Головними цілями цієї політики були: з’ясування обставин мобілізації на роботи до Німеччини, форми та види цих робіт, встановлення морального (ідейного) стану репатріанта. На практиці такі цілі досягалися за допомогою створення спеціальних структур, зокрема — Управління Уповноваженого PHK CPCP у справах репатриації, а також вже згадуваних ПФП, ПФТ, ЗПП. У відповідності до директиви ставки Верховного головнокомандувача від 11.05.1945 р. перевірка репат-ріантів-цивільних була покладена на перевірочні комісії, що складалися з представників НКВС, НКДБ та «СМЕРШа» на чолі з офіцером HKBC [З, с. 31]. У складі шести фронтів Центральної групи радянських військ було створено ЗО таборів, плюс 46 збірних пунктів для прийому та перевірки радянських громадян. За ініціативи Л. П. Берії репатріантів цивільних пропонувалося не затримувати на ПФП та ЗПП більше десяти днів, але відправляти додому з наступною обов’язковою перевіркою органами HKBC та НКДБ за місцем проживання [3, с. 32].
