Археологія, стародавня та середньовічна історія - Посохов С.И.
ISSN 0320-8281
Скачать (прямая ссылка):
Автор наголошує, що найсерйознішою перешкодою у здійсненні фактичної рівності націй було відхилення від федеративного принципу побудови РКП(б), яка залишалася централізованою організацією, що не допускало фактичної рівності націй. Тому наприкінці 20-х років виступи в Україні з критикою великодержавницьких тенденцій в національній політиці панівної партії стали неможливими. Безумовно, це підготувало і підґрунття для наступу проти українського відродження адміністративно-командними заходами. Першим кроком був розгром старшого покоління українських культурних кадрів, відомий під назвою «Процес Спілки Визволення України».
I. В. Ващенко. Історіографія 50-середини 70-х років.
217
Хоча українізація і продовжувалася до кінця 1932 року, проте її сили було значно підірвано [18, с. 143].
У нетрадиційній для західних істориків формі підходить до аналізу проблеми В. Наддніпрянець: чи дійсно українські комуністи були українськими патріотами? У підсумку він стверджує, що в історії протидії російському більшовизму після 1917 р. в Україні ніколи не було власного націонал-ко-муністичного масового руху. Такий підхід до розв’язання проблеми змусив автора зайняти позицію, згідно якої українські комуністи допомогали панівній більшовицькій партії створювати передумови для перемоги над українською самостійністю. А виникнення і розбудова УСРР було нічим іншим, як вимушеним компромісом щодо державних прагнень українського народу, втілених у збройній боротьбі УНР 1917-1920 pp. На думку дослідника, в українській визвольній боротьбі 1920- 1930-х років літературна дискусія не грала позитивної ролі, а тільки була епізодом суперечок серед опозиційно настроєних груп членів КП(б)У стосовно національної і господарської політики Москви, головним виразником якої виступав М. Хвильовий. «...Хвильовий як письменник не вніс нічого позитивного в українське письменство з огляду форми, аза змістом є шкідливим для українського читача, особливо молоді», вважав цей автор [19, с. 69].
Таким чином, підводячі певні підсумки, ми маємо врахувати, що в радянській Україні на оцінку національної політики значною мірою вплинула гостра ідеологічна спрямованість праць. Дослідники продовжували засуджувати погляди українських націонал-комуністів, показуючи лише здобутки Комуністичної партії у галузі культурного будівництва, зміст діяльності якої зводився до створення необхідних передумов побудови соціалізму в CPCP
Література
1. Хрущев Н. С. O культе личности и его последствиях: Доклад Первого секретаря ЦК КПСС Хрущева Н. С. XX съезд КПСС 25 февраля 1956 г. // Известия ЦК КПСС. - М., 1989. - № 3.
2. Слуцький О. Б. Радянське і культурне будівництво на Україні в перші роки боротьби за соціалістичну індустріалізацію. — К., 1957.
3. Культурне будівництво в Українській PCP Важливі рішення Комуністичної партії і Радянського уряду 1917-1959 pp. В 2-х т. — K.,
1959. - Т. 1.
4. Українська радянська культура за 40 років (1917-1957). — K.,
1960. — Вип. 1; Українська радянська культура за 40 років (1917— 1957). -K., 1957. - Вип. 2.
5. Нарис історії Комуністичної партії України. — K., 1961.
6. Дзюба І. Інтернаціоналізм чи русифікація? // Вітчизна. — K., 1990. — № 5.
7. Шевчук Г. М. Культурне будівництво на Україні 1921-1925 pp. — K., 1963.
218
ІСТОРІОГРАФІЯ TA СПЕЦІАЛЬНІ ІСТОРИЧНІ ДИСЦИПЛІНИ
8. Михайлов О. О. Культурний розвиток українського села в роки соціалістичного будівництва (1929-1941). — K., 1963.
9. Бачинський П. П. Здійснення ленінської національної політики на Україні у відбудовчий період (1921-1925 pp. ) // УІЖ. — 1966. — № 1.
10. Гутянський С. К. Ленін і українська радянська культура. —K., 1963.
11. К 100-летию со дня рождения Владимира Ильича Ленина. Тезисы ЦК КПСС. - М., 1969.
12. Гуржій I. О., Гутянський С. К. Теоретична спадщина В. І. Леніна і Радянська історіографія культурної революції на Україні // Історіографічні дослідження в Українській PCP — K., 1970. — ВипЗ.
13. Ясницький Г. І. Розвиток народної освіти на Україні (1921-1932 pp.). - K., 1965.
14. Бистров М. А. Керівна роль КП(б)У у галузі вищої освіти в період будівництва соціалізма 1917-1937 pp. — Харків, 1974.
15. Морозов В. А. Володимир Петрович Затонський. — K., 1967.
16. Cac I. X. Партійне керівництво здійсненням культурної революції на Україні (1917-1937 pp.) //УІЖ. - 1976. -№11.
17. Чирко Б. В. З історії боротьби Комуністичної Партії України за здійснення рішень XII з’їзду РКП(б) у галузі національно-держав-ного будівництва//УІЖ. — 1983. — №3.
18. Майстренко І. Історія Комуністичної партії України. — Б. м. в., 1976.
19. Наддніпрянець В. Українські націонал-комуністи, їх роль у визвольній війні України 1917-1956 pp. — Нью-Йорк; Торонто; Сидней, 1983. — Вип 25.
Резюме
В статье рассматривается ход изучения процесса украинизации 1920-начала 30-х годов в советской историографии 50-середины 70-х годов XX века. На конкретных примерах показано, как определенные методологические принципы и идеологические установки повлияли на изучение данного вопроса. В статье анализируется не только собственно историческая литература, но и некоторые публицистические работы.