Научная литература
booksshare.net -> Добавить материал -> Экология -> Некос А.Н. -> "Экология человека" -> 76

Экология человека - Некос А.Н.

Некос А.Н., Багрова Л.О., Клименко М.О. Экология человека — Х.: ХНУ Каразина, 2007. — 346 c.
ISBN 966-623-347-9
Скачать (прямая ссылка): ekologiyacheloveka2007.pdf
Предыдущая << 1 .. 70 71 72 73 74 75 < 76 > 77 78 79 80 81 82 .. 115 >> Следующая

1 %. Отже, у найкращому раз! соту частину отрути з’!дають шкдни-ки (а часттше — лише 1/500 чи 1/1000), решта дютаеться нейтраль-ним чи корисним видам i надовго отруюе довюлля. Наслщком уах цих подш стало негативне ставлення бшьшосп населення до «хгмг-зовано!» сшьськогосподарсько! продукци, запровадження обмежень на використання пестиццщв та !х граничний вмют у грунт! На Захо-дi стали популярними «зелет» продукти. З’явилися бюмаркери, бюмагазини, де продають рослинну продукщю, яку фермери виро-щували без штенсифшаторГв чи засобГв хгмгчного захисту. Hi продукти коштують на порядок дорожче. Не дивно, що вже наприюнщ 80-
221
х рокИв XX ст. у розвинених кра'нах бИологИчнИ методи захисту рослин за площею оброблюваних полИв мали перевагу перед хИмИчними. Пестициди тимчасово використовують майже виключно для технИч-них культур за суворого обмеження кИлькостИ обробИткИв посИвИв.
Втративши внутрИшнИй ринок, захИднИ виробники опинилися у скрутному становищИ, бо мали чималу кИлькИсть невикористаних пестицидИв. Знизивши цИни, вони запропонували !х кранам СНГ. Ко-лишнИй Радянський Союз, який сам продукував, застосовував И екс-портував лише простИ за складом пестициди першого поколИння на основИ хлору, став одним з найбИльших споживачИв невикористаних пестицидИв. ВИсИмдесятИ роки ХХ сторИччя стали часом дуже швидко-го збИльшення використання у колишньому СРСР величезно! гами найефективнИших (найотруйнИших) закордонних пестицидИв, частина яких вже була на той час заборонена у кра!нах-виробниках.
У пИвденнИй частит колишнього СРСР отруту сипали в грунт у неймовИрнИй кИлькостИ. Наприклад, бавовниковИ поля Середньо! АзИ! отримували щороку понад 0,5 ц/га. Не набагато менше дИставали ри-совИ поля КубанИ, грунти МолдавИ!, пИвдня Украни. Медична статистика показала, що не десятки, а сотнИ механИзаторИв передчасно вме-рли вИд отруення. За офИцИйними даними середня тривалИсть !х життя була на 20 рокИв нижчою, нИж у чоловИкИв з Иншими спецИальностями. Досить сумну картину виявили вченИ, якИ наприкИнцИ 80-х рр. XX ст. глибоко дослИдили стан здоров’я населення у районах Интенсивно! пестицидизацИ! сИльського господарства. НайсильнИше постраждали дИти до 14 рокИв, тИ, хто рИс И формувався в отруеному довкИллИ. Реко-рдними для територИ! колишнього СРСР там була смертнИсть дИтей до року И вИдсоток народжених вже мертвими, хвороби матерИв, ви-падки анемИ!, туберкульозу, вИрусного гепатиту та багатьох Инших хвороб, характерних для нерозвинених И бИдних кран [31].
3.2 1МУН1ТЕТ ЛЮДИНИ ЯК ЗДАТН1СТЬ ОРГАН1ЗМУ ДО ЗАХИСТУ ВЛАСНО1 Ц1Л1СНОСТ1
1муттет
Важливу роль у забезпеченнИ життедИяльностИ органИзму вИдИграе так званий ИмунИтет. Проблемами ИмунИтету живого органИзму займа-лися ще у Х1Х сторИччИ. У 1883 роцИ росИйський Имунолог
I. I. Мечников сво!ми класичними дослИдженнями встановив, що опИрнИсть органИзму до ИнфекцИйних хвороб пов’язана зИ здатнИстю
222
спещальних клпин кров! та тканин органДзму (I. I. Мечников назвав !х фагоцитами) захоплювати й перетравлювати збудниюв шфекщй-них захворювань. Таким чином виникае комплекс реакдш, спрямо-ваних на захист оргатзму вщ шфекцшних агента та речовин, що Bi-дмшн вщ нього чужорщними властивостями. Це бактерп, токсини, вДруси, найтроспш!, паразити, пересаджен органи або тканини, як мютять антигени - чужорщн для органДзму хГмГчн агенти. Сьогодш особливо актуально вивчати проблеми !мун!тету людини у зв’язку з юнуванням та поширенням страшно! хвороби, чуми ХХ сторДччя -синдрому набутого !мунодефщиту, проти якого лшв поки що не знайдено i померло вже сотн тисяч людей у всьому свт.
1мунна система являе собою сукупнють усДх лiмфощиmх клпин ор-ганДзму (вшочкова залоза, кишечнику, л1мфоцити), ям е единим орга-
У створенн! !мун!тету беруть участь неспециф1чт га спедиф!чн! мехатзми. До нeспeцифiчнтх мехатзм!в ДмунДтету (вроджений iмунiтет) належать бар’ерна функд!я eлiтeлiю шири га слизових оболонок внутр!шн!х оргашв, бактерицидна дДя деяких фepмeитiв (наприклад, ферменту слини, слДзно! рщини, гемолДмфи членистоногих), кислот (молочно! та жирних, що видшяються з секретом пото-вих i сальних залоз, соляно! кислоти, яка мютиться у склад! шлунко-вого соку тощо), а також клггани рДзних тканин, здатн знешкоджу-вати сторонн частинки та м!кроорган!зми. Спедиф!чн! механДзми !мун!тету (набутий iмунiтет) забезпечуються наявтстю iмуннот системи, яка pозлiзнае i знешкоджуе чужорщн частинки i мшрооргаш-зми, як сприймае як сторонн (антигени). Антигени — субстанци бiологiчного походження, як1 розтзнаються органзмом як сто-ронн i спричиняють мунну вiдповiдь органзму. До складу !мунно! системи органДзму хребетних тварин входять вилочкова (або загру-динна) залоза (тимус), червоний юстковий мозок, селезДнка, лДмфа-тичн вузли тощо. 1мунна система забезпечуе гуморальний (вироб-лення аштmтiл, як зв’язують певн! антигени i таким чином !х знеш-
223
коджують) И клИтинний (пИдвищення концентрацИ! певних груп лИм-фоцитИв, здатних вибИрково фагоцитувати певнИ антигени) ИмунИтет
[35].
Мутагентсть
ДослИдженням мутацИй, мутагенИв, мутагенностИ вченИ займаються вже понад 120 рокИв. У 1886 р. нИдерландський ботанИк Хуго де ФрИз звернув увагу на групу рослин, якИ за сво!ми зовтштми ознаками були рИзко вИдмИнними вИд Инших, але загальна схожИсть спостерИга-лась. ТакИ вИдмИни у зовнИшньому виглядИ вИн назвав мутацИею (muta-to - змИни, перемИни). Зараз пИд мутацИею розумИють змИни кИлькостИ або структури ДНК. МутацИ! призводять до змИни генотипу.
Предыдущая << 1 .. 70 71 72 73 74 75 < 76 > 77 78 79 80 81 82 .. 115 >> Следующая

Реклама

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed

Есть, чем поделиться? Отправьте
материал
нам
Авторские права © 2009 BooksShare.
Все права защищены.
Rambler's Top100

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed