Экология человека - Некос А.Н.
ISBN 966-623-347-9
Скачать (прямая ссылка):
Спещальне розведення лИкарських рослин також почалось у XVII ст. За наказом Петра I були створеш першИ ботатчт садки при аптеках (у МосквИ, ПетербурзИ, Астрахани та Инших мютах) та при во-енних шпиталях. Були закладен i велик* плантацл лИкарських рос-лин, почали проводитися заготИвлИ дикорослих рослин, що дозволило вИдмовитися вщ дорогих лИкарських рослин з Инших кран. За часИв Петра I почалося И наукове вивчення флори. У 1733 р. АкадемИя наук вщслала у вщдалеш райони СибИру велику експедищю тд керИвни-цтвом академИка I. Г. Гмелша, яка добре вивчила рослинний свИт Си-бИру та склала чудовий труд «Флора СибИру», де було описано бшьше 1000 рослин.
Наприюнщ XVIII - на початку XIX ст. вивченням лИкарських рослин впчизняно1 флори зайнялися боташки та лИкарИ. Починають ви-даватися книги з описом впчизняних лИкарських трав. У 1878 р. ви-ходить «Боташчний словник», складений М. I. Анненковим, а у 1912 було видано труд проф. В. К. ВарлИха «Русские лекарственные растения». У1912 роцИ, коли у РосИ1 та Укра1нИ ще йшла громадянська вИйна, радянський уряд видав Декрет про збирання та культуру ль карських рослин, а в 1925 рощ було скликано першу нараду з лИкар-ських рослин. Велике значення для розвитку дослИджень лИкарських рослин та створення лИкарських препарата з них мала оргашзащя у 1931 р. на той час Всесоюзного Институту лИкарських та ароматичних рослин. У щ ж роки проф. Б. П. Тоюн поклав початок вивченню фИ-
149
тонцид1в - антиб1отиюв вищих рослин, що вбивають рДзн мДкроби i гриби.
Згодом у зв’язку з устхами науково! медидини народна медиди-на поступово вщйшла на другий план. Все менше залишаеться людей, що збериають знання народно! медидини. Однак поряд Дз дим йде продес поновлення арсеналу науково! медидини рослинами, що запозичен з народно! медидини, та «новими» рослинами, про лДку-вальне використання яких ранДше не було вДдомо. А завдяки величе-зним успхам синтетично! х1ми створюють сотн нових л!кувальних препарата.
Сьогодн! у иаpодиiй медидин використовують декшька сот рослин, багато з яких володшть сильно вираженою лшувальною дДею.
Однак з десяттав тисяч видДв рослин дослщжено не бшьше двох тисяч. Рослини, що включен у Державну фармакопею (спещальне видання, що е обов’язковим кер!внищ'вом для усДх аптек), називають офщтними (аптечними). Л!карськ1 рослини, що не увшшли в де ви-дання, називають неофщтними, хоча !х за певних умов можна використовувати у медичнш практищ. З вщомих наущ 200 тис. видДв рослин близько 20 тис. видДв росте в УкраТш. На свповому ринку ко-жен третш л!кувальний препарат е препаратом рослинного похо-дження.
З лДкарських засобДв, що використовуються сьогодн! у медичнш практищ, бДля 45 % припадае на долю засобДв рослинного похо-дження (з вищих рослин) та бДля 2 % - на лшарсью антибютичт препарата з грибДв та бактерш. А з лДкарських препарата, що використовують при сердечно-судинних захворюваннях, бшьш нж 80 % припадае на долю рослинних препарата.
Зараз, коли сучаст лшарсью препарата коштують недешево, по-пуляртсть лДкарських рослин дуже зростае. Сьогодн! юнуе багато лшувальних закладДв, як пропонують лТкування за допомогою офь щйно! ф^отерапн (зелолiкування) - традицШног галузг медицини, що використовуе лщвальну дю рослин i виготовлених з них препа-рат1в.
На свповому ринку кожен третш лшувальний препарат е препаратом рослинного походження.
Асортименти лшарсько! рослинно! сировини, використовувано! в нашш краш!, визначаються Державним реестром лжарських засо-бiв, що дозволен! для використання у медидинськш практищ. Усього
150
в реестрИ бшьше 3000 найменувань, у тому числ близько 300 видав лкарсько1 рослинно1 сировини та бшьше 700 препаратИв, у виробни-щта яких використовуеться рослинна сировина чи речовини з рослин [47].
Трудова дiяльнiсmь людини як фактор погiршення стану здоров’я населення Освоення природи на всИх етапах розвитку взаемодИ1 природи та сустльства вщбувалося за допомогою дИяльносп людини певними засобами працИ в межах конкретних суспИльних вИдносин, якИ люди встановлюють миж собою в процесИ пращ. Отже, доцшьно буде розг-лянути, що розушють тд трудовою дИяльтстю людини, що назива-ють яистю трудового середовища, ппеною умов прац тощо.
По суп трудова дИяльтсть людини вщбуваеться у просторово-часовому взаемозв’язку засобИв виробництва й суспшьних вИдносин, як* виникають мИж людьми у процесИ пращ. I саме тому можна цю систему назвати трудовим середовищем (сферою пращ).
сЗ
G, Трудове середовище — сукупшстъ матерiальних фактор1в конкретного процесу пращ та суспшьних вщносин, якi встанов-люютъ учасники процесу пращ.
У такому аспект поняття «трудове середовище» е складовою ча-стиною життевого середовища людини. А життеве середовище охо-плюе як навколишнИй простИр, безпосередньо чи опосередковано до-ступний людит, так i усю планету Земля.
У трудовому середовищИ людина здшснюе трудову дшльтсть, використовуючи при цьому матерИальн елементи трудового середовища та контактуючи з учасниками процесу пращ. Змют прац охоп-люе конкретн ди людини при здшснент трудових функцш у конкретному процесИ пращ, що вимагае вИд людини напруги 11 фИзичних й Интелектуальних сил.
