Экология человека - Некос А.Н.
ISBN 966-623-347-9
Скачать (прямая ссылка):
Довгий час вчен1 вважали, що еволющя людини була бiльш-мeнш лiнiйнoю: одна форма змшювала iншу, i кожна нова була прогресив-н1шою, ближчою до сучасно! людини, нж попередня. Зараз зрозумь ло, що все було набагато складн1шим. Евoлюцiйнe древо гомшд ви-
45
явилося вельми розгалуженим. 4acoBi iнтервали юнування багатьох видiв сильно перекриваються. Iнодi деюлька рiзних видiв гомiнiд, що знаходяться на рiзних «рiвнях» близькосп до людини, cпiвicнувaли в одному i тому ж бiотопi. Ситуащя, коли ciмейcтво гомiнiд представ-лене одним-единим видом (як зараз), у принцип нетипова. Напри-клад, ще в порiвняно недавньому минулому - всього 50 тисяч роюв тому - на Землi icнувaло як мшмум цiлих 4 види гомшвд: Homo Sapiens, Н. necindertcilensis, Н. erectus, Н. floresiensis.
Рисунок 5 - Виникнення людини на Земл (Коробкин, Передельський, 2001)
Еволющйт тни, що ведуть до людини i шимпанзе, роздiлилиcя (за молекулярними даними) приблизно 5,5-6,5 млн. роив тому (або, можливо, трохи ратше - до 8 млн. роив).
Еволюця людини З початку виникнення життя на Землi (близько 3,5 млрд. роив тому) вщбувалися еволющйт змiни живих оргaнiзмiв, в т. ч. i людини. У оcновi подальшо! еволюци людини лежать процеси генетично! мiнливоcтi, адаптаци i вщбору (докладним вивченням процеciв становления людини як виду займаеться антрополопя).
46
З тих тр, як Карл Лшней класифшував людину - Homo Sapiens -як одного з приманв, серед учених не виникало тяких сумнiвiв у тому, що саме таке мюце людини в зоолопчнш систeмi. Примати утворюють один iз загон1в у склaдi класу ссавщв i рoздiляються на два шдряди: натвмавпи (до !х числа входять лемури i довгоп’яти) i вищi примати. До останн1х належать мавпи (а саме мавпи Старого свгту, тобто мaвпoпoдiбнi, i мавпи Нового свгту), людинoпoдiбнi мавпи (гобони i круин1 людинoпoдiбнi мавпи - орангутанги, горили, шимпанзе) i людина.
Ат К. Лшней, ан1 irnmi систематики того часу не створили будь -яко! еволющйно! теорй для пояснення як морфолопчно! схожосп, об’еднуючо! Homo Sapiens зi спорщненими приматами, так i харак-терних вiдмiннoстeй, що дозволяють видiлити його в окремий вид, а знайдеш на той час викопн залишки тих, кого тепер визнають за предюв сучасно! людини, або зовам не защкавили, або розглядалися як аномали.
Тiльки тсля виходу у свiт в 1859 книги Ч. Дарвша «Походження видiв» була привернута увага до еволюци людини. У ХХ ст. у Свро-т, Азil i Африцi було знайдено бeзлiч залишк1в гoмiнд - представ-ник1в родов^дно! лiнil людини, вщкриття вiдбувaються i в нaшi дт, що дозволяе все докладн1ше дiзнaтися, як i в яких часових рамках вi-дбувалася eвoлюцiя людини, яю чинники могли впливати на цей процес.
Значну роль у створент картини eвoлюцil живих oргaнiзмiв, у тому числi i людини, зкрав британський природодосл1дник Чарльз Роберт Дарвт.
Автор теорй походження видiв шляхом природного вiдбoру
Ч. Дарвш (1809-1882) одержав бioлoгiчну oсвiту в Кембрщжг Пiд час подорож1 на кoрaблi «Бiгль» зiбрaв величезний мат^ал з бота-н1ки, зooлoгil, палеонтологи, антропологи, що дозволив йому зроби-ти вaжливi висновки про еволющю рослин i тварин. Його основт роботи: ^<Подорож нaтурaлiстa навколо свгту» (1839), ^«Походження
47
видИв шляхом природного вИдбору, або збереження корисних порИд в боротьбИ за життя» (1859), «ЗмИна домашнИх тварин i культурних ро-слин» (1868), «Походження людини i статевий вИдбИр» (1871), «Вираз емоцИй у людини i тварин» (1878) тощо.
Чарльз Дарвш створив еволюцшну теорИю - вчення про ед-нИсть рослинного i тваринного свИту, основнИ закономИрностИ i меха-нИзми еволюцИ! в живИй природИ, про механИзми природного i штучного вИдбору. У «ПоходженнИ видИв» Ч. ДарвИн наводить 5 видИв до-казИв еволюцИйно! теорИ!:
• докази щодо спадковостИ i культивацИ! з урахуванням змИн, оде-ржаних шляхом одомашнення;
• докази, пов’язанИ з географИчним розподИлом;
• археологИчно обгрунтованИ докази;
• докази, пов’язанИ Из взаемною подИбнИстю живих Истот;
• докази, одержат з ембрюлоги i на базИ дослщження рудимен-тарних органИв.
Як проходила еволющя людини?
Кайнозойська ера (близько 40-60 млн. рокИв тому) - рання стадИя еволюцИ! примата, характеризуеться трьома важливими змИнами: мозок став значно крупнИшими, переднИ кИнщвки ставали все бИльш пристосованими для хапальних рухИв, причому замИсть кИгтИв з’явилися плоскИ нИгтИ, значно збИльшилася рухливИсть переднИх кИн-цИвок i зросла залежнИсть вИд зору. Позначилася також лИнИя, що веде до мавп, людиноподИбних мавп i людини.
У ол^оцет лИнИя вищих примата починае роздИлятися на гИлки, що йдуть в декИлькох напрямах: до мавп Нового свИту (цебощИв), до мавп Старого свИту (мавпоподИбних, церкоттекощв) i догомИнд, тобто до надсИмейств, що включають сучасну людину, горил, шимпанзе, орангутангИв i гибонИв.
У плейстоцен були знайденИ викопнИ залишки гомИнИд, вИдомих як австралопИтековИ. ФахИвцИ вважають, що вони були загальними предками двох лИнИй, що розИйшлися в ходИ еволюцИ!: австралопИте-кових i гомИнИд. ЛИнИя австралопИтекових обИрвалася набагато ранИше, нИж мИльйон рокИв тому. ЛИнИя гомИнд привела до сучасно! людини -Homo Sapiens (людина розумна) (рис. 6).
