Экология человека - Некос А.Н.
ISBN 966-623-347-9
Скачать (прямая ссылка):
У протерозоТ температура знизилася, вИдбулося перше зледенИн-ня. У цей час з’являються першИ фотосинтезуючИ мИкроорганИзми. За-вдяки дИяльностИ цИанобактерИй, якИ споживали азот i видИляли ки-сень, що був отрутою для Инших бактерИй, приблизно 2 млрд. рокИв тому вИдбулася грандИозна за сво!ми наслИдками подИя - геохИмИчно вИдновлюване середовище змИнилося окислювальним. Коли ж вмИст кисню в атмосферИ досяг однИе! тисячно! частки вИд сучасного, архИ-бактерИ! вимерли, а !х мИсце на поверхнИ ЗемлИ зайняв новий стовбур життя - ядерш органiзми еукарiоти. ПотИм почався розвиток клИти-ни з ядром (еукарИоти), що мИстять хромосоми-органели, якИ зберИга-ються за допомогою ДНК i передають спадковИ риси клИтинам.
39
У процесИ еволюци, пИд впливом дарвИновських законИв природного вИдбору клИтини удосконалюються, вслИд за прокарИотами i еу-карИотами видИляеться третя категорИя - спещалИзованИ клИтини ви-щих багатоклИтинних, рослин i тварин. У кИнцИ протерозою на ЗемлИ вже були багатоклИтиннИ вищИ органИзми.
ЕволюцИйнИ процеси призвели до утворення нового типу взае-мозв’язку, необхИдного для подальшого розвитку i вИдтворення.
Нукле!новИ кислоти i бИлки виконують виключно важливИ функцИ!: самовИдтворення, збереження спадково! ИнформацИ! i передачу цИе! шформацл в процесИ виникнення нових клИтин. НадалИ ця здатнИсть призводить до утворення величезно! ИнформацИйно! насиченостИ живо! клИтини, що забезпечуеться тонкими механИзмами, якИ сформува-лися в процесИ еволюцИ!. При цьому запис ИнформацИ! вИдбуваеться на атомному рИвнИ. У виключно малому просторИ може бути записана величезна кИлькИсть шформацл, що включае найдрИбнИшИ подробицИ.
Передбачаеться, що единий для всИх живих органИзмИв генетичний код спочатку був примИтивнИшим, проте вИн удосконалювався в про-цесИ еволюцИ! шляхом природного вИдбору, тобто згИдно з бюлопч-ними закономИрностями. Виявилася тенденцИя до придбання велико! рИзноманИтностИ властивостей, до виникнення здатностИ синтезувати органИчнИ речовини з неорганИчних сполук з використанням сонячно-го свИтла, тобто до виникнення автотрофного живлення.
ЗдИбнИсть до передачИ спадково! шформацп вщ предкав до на-щадкав, що виникла в процесИ еволюцн на основi формування генетичного коду, стала одшею з основних властивостей оргаш-змИв.
Сучасною наукою обгрунтовано положення про рИзноманИття форм життя i про те, що !х носИями виступають живИ системи рИзного ступеня складностИ i органИзованостИ: ген, клтина, тканина, орган, а також основт рИвнИ оргатзаци живого - оргатзменний, популяцШно-видовий, бюценотичний i бюсферний.
У бюлопчтй науцИ виконуються глибокИ дослщження всИх форм прояву життя. Об’ектом дослщження стають атомнИ i електроннИ рИв-нИ оргатзаци структур живого. Дж. Бернал включив цИ уявлення у визначення сутИ життя: «Життя е часткова, безперервна, прогресую-ча, багатоманИтна i взаемодИюча з середовищем самореалИзацИя поте-нцИйних можливостей електронних станИв атомИв».
40
В. I. Вернадський надавав великого значення дослИдженню особ-ливостей прояву життя на надорганИзмених рИвнях оргатзаци живого. У його вченнИ про живу речовину пИдкреслювалася важливИсть вивчення «сукупностИ органИзмИв», !х комплексИв, що дозволить вИдк-рити «новИ властивостИ життя», його «прояви» на бИоценотичному i бИосферному рИвнях. НеобхИднИсть такого дослщження сьогоднИ ви-значаеться не тшьки пИзнавальними задачами, але i задачами збереження життя на ЗемлИ. Пропонуються i ИншИ, вщмнт вИд природни-чо-наукових, переконання на проблему життя рИзноманИтними фИло-софськими концепцИями i релИгИйними доктринами.
1.3 ПОХОДЖЕННЯ I ЕВОЛЮЦ1Я ЛЮДИНИ
Характерш ознаки людини як бiологiчного виду Вищою формою розвитку життя стала його бюсощальна форма у виглядИ людини i людства. Можливо, життя на ЗемлИ - унИкальне явище або, в усякому разИ, поширене настИльки рИдкИсно, що контакт мИж цившзащями малоймовИрний.
За критерИями зоологИчно! систематики Homo Sapiens вИдноситься до сИмейства гомшщ, загону приматИв, класу ссавщв, типу хордо-вих, царства тварин. У сИмейство гомИнИд включаються також лю-диноподИбнИ мавпи. ЗгИдно Из твердженням про видову еднИсть людства, все сучасне людство вИдноситься до единого бюлопчного виду, а раси розглядаються найчастИше як пИдвиди.
ВИд бИологИчно близьких людинИ людиноподИбних мавп i раннИх форм гомИнИд (австралопИтек), якИ з’явилися декИлька мшьйошв рокИв тому, людина вИдрИзнялася розвиненим мисленням, здИбним до абстракцИй, розвиненою мовою i еквИвалентною !й знаковою системою комунИкацп, вона вже вмИла користуватися вогнем, володИла здатнИс-тю робити знаряддя для виробництва рИзноманИтних знарядь пращ.
41
ЯкИ ж характернИ ознаки людини? У чому виявляеться феномен унИкальностИ людини?
ГомИнИди володИють на анатомИчному i бИомолекулярному рИвнИ рядом вИдмИнностей, якИ дозволяють видИлити !м особливе мюце в рядИ приматИв. ДеякИ з цих вИдмИнностей первиннИ, а ИншИ вториннИ, тобто виникли як адаптацИя до умов, що створилися в результат появи первинних вИдмИнностей.
Будучи результатом еволюцИйного процесу, тИло людини розум-но! успадковувало ряд систем вИд Инших органИзмИв. ПорИвняння з рИ-зними сучасними i вимерлими хребетними дозволяе виявити основнИ змИни, якИ призвели до формування специфИчних особливостей в бу-довИ кИсток, легень, системи кровообИгу та Инших органах людини (Давид Ламберт, 1991). Людина складаеться з тих же хИмИчних еле-ментИв, що i будь-якИ ИншИ ссавцИ, але вИдрИзняеться тим, що цИ елеме-нти згрупованИ в хИмИчнИ сполуки, клИтини, тканини i системи органИв, якИ утворюють органИзм, що володИе всебИчним поеднанням рИзнома-нИтних здИбностей, якИ не зустрИчаються бИльше у жодно! Иншо! живо! Истоти. СукупнИсть цих властивостей дае людям переваги перед Ин-шими видами (рис. 3).
