Дистанционные методы иследований в экологии - Некос А.Н.
ISBN 966-623-349-5
Скачать (прямая ссылка):
313
2,4 мкм) багато гумусних грунтв ^з вмiстом гумусу бiльше 10%,) може бути дещо нижчим (на 0,04), шж у грунтi, позбавле-ному гумусу, щоправда, з невеликим контрастом до 0,1 [52, 53].
Як показав анатз рiзноманiтних дослщжень, використовуються рiзноманiтнi апроксимацп зв’язку р (h) - лiнiйна (48 -50), дробово-лшшна [70], квадратична [69], логарифмiчна [52], експонентна [71]. Таким чином, накопичення емпiричного мате-рiалу не привнесло ясностi у визначення форми зв’язку р (h).
Для визначення ютинно! форми зв’язку р (h) Виноградо-вим Б. В. та ш. [73] статистично були оброблеш всi опублiкованi та !х власнi емпiричнi данi з метою пошуку оптимально! функцп, що, з одного боку, вщображала б фiзичну сутнiсть явища, а з шшого - найкращим коефiцiентом кореляцi!' оцшювала б розподiл емпiричних даних на всьому штерват вмiсту гумусу в дослщжуваному грунтi. Пiсля вiдбору серед рiзних функцiй, оптимальною була визнана експонентна. У результат такого дослщження форми залежност коефiцiенту яскравостi вщ вмiсту гумусу в грунтi вдалося описати ушверсальну форму зв’язку р (h) в помаранчево-червонiй частинi спектру (0,6-0,7 мкм) експонентною функцiею вигляду:
P(h) = Ртш (1).
Функщя (1) добре описуе зв’язок вщбивно! спроможностi iз вмiстом гумусу в грунт протягом усього фактора.
Окрiм того, знаючи точний закон зв’язку р (h), можна корегувати ус вiдомi дослiднi данi i неоптимальш апроксимацi!. Тобто приводити рiвняння до вигляду, що виключае вплив на р тих або шших речовин (наприклад, оки^в залiза) (44).
Нарешт, знаючи закон зв’язку р (h) вигляду (1), можна вiдновити функцп р (h) за небагатьма реперними точками: двом основним - р0 при h=0 i рт1П при h близько 8-10 % i 2-3 додатковими при h=2 i (або) 3,5 i (або) 5 %. Це дозволяе швидко складати сiмейства градуйованих кривих зв’язку р (h) для рiзних шдтишв грунтiв району, що дослiджуеться (44).
Описаний експонентний хщ залежностi р (h) (1) фiзично пов’язаний з рiзним розподiлом гумусу в грунтових частках в
314
залежност вщ його концентрацi! i типу грунтоутворення. Задо-вiльна кореляцiя зв’язку р (h), як правило, зберпаеться в межах одного типу або шдтипу грунтiв. Але навiть при такому обме-женнi вiдбуваеться порушення зв’язку р (h) на неоднакових грунтоутворюючих породах. При екстраполяцi! зв’язку р (h) накладаеться вплив також шших контролюючих чинникiв: воло-госп, карбонатностi, складу гумусу, включення оки^в залiза. Цi впливи переростають у помилки штерпретаци h по р . Але щ впливи можна виключити або врахувати при обробщ результата.
Для включення впливу вологост1 зйомка зд1йснюеться в сух1 без дощ1в пер1оди при пов1тряно-сухому стам верхнього горизонту грунту.
Для врахування карбонатност рекомендуеться екстраполю-вати дешифрувальш ознаки вмюту гумусу в межах ареатв-аналопв ктматичних пiдзон, грунтоутворюючих порщ i крупних форм рельефу.
Вплив складу гумусу пов’язаний, головним чином, зi стввщ-ношенням гумiнових i фульвокислот. Гумiновi кислоти в^^з-няються найнижчим коефiцiентом яскравостi (до 0,02-0,03), фу-львокислоти дають бiльш високий р (до 0,04-0,06, особливо у помаранчево-червонш частиш спектру). Сшввщношення гумi-нових i фульвокислот варiюеться. У результат при одному вмь стi гумусу та шших шгмента цi грунти свiтлiшi i абсолютна величина показника ступеня К у рiвняннi (1) менша. Цей контро-люючий чинник легко виключаеться обмеженням екстраполяцн в межах одного зонального типу грунта [73].
Пом^но великий вплив оки^в залiза, в присутностi яких зменшуеться яскравiсть грунтiв. Вплив оки^в залiза на вирi-шення зв’язку р (h) виключаеться, по-перше, екстраполящею в межах типу грунтiв на однш грунтоутворюючiй породi. Другим способом корегування е ствставлення р у червонш (0,68-
0,72 мкм) i в блакитнiй (0,46-0,50 мкм) частинах спектру, де оп-тичний внесок впливу оки^в залiза на р рiзниться, а гумусу -бшьш постшний [73]. Нарештi, пiдрахунок р вщ р0, як було
315
запропоновано [56], також зменшуе !хнш вплив на зв’язок р (h).
Еколопчш наслiдки утворення ярiв i спостереження за ними за допомогою дистанцшних методiв
Яружна ероз!я е причиною великих i р!зноб!чних збитюв для р!зних галузей народного господарства i природного середовища. У процес яроутворення вщбуваеться повне знищення грунтового покриву, деградащя грунтов на природних д!лянках, обмшння р!к та водойм, забруднення навколишнього середовища гербщидами i добривами.
Останшм часом все бшьшого значення набувають дистанцшш методи спостереження за об’ектами.
Найбшьш охоплюючим (масштабним) i найефектившшим методом отримання шформацп про ерозшш процеси е аерофотознiмання - фотографування мюцевост з лпальних апаратв у видимому i ближньому тфрачервоному дiапазонi
Проведен! дослщження вказують на принципову можливють розробки шструментальних метод!в вивчення осередюв ерозп i паспортизацп кожного осередку. За допомогою аерометр!в можуть бути виршет так! питання, як виявлення категорп змито-сто, визначення площинного змиву i його площ!, складання грун-тово-ерозшних карт i т.д. На аерозшмках вщображаються навпь незначт ерозшт утворення, як! не помтот на мюцевосто i не зображуються на картограф!чних матер!алах зонального призначення.
