Дистанционные методы иследований в экологии - Некос А.Н.
ISBN 966-623-349-5
Скачать (прямая ссылка):
1,05-1,15 мм 0,15
1,2-1,3 мм 0,50
1,9-2,1 мм 0,60
3,0-3,8 мм 0,75
9,0-11,0 мм 0,95
2-10 см 1,0
Для ультрафюлетового випромшювання атмосфера непро-зора. По м!р! переходу до довгохвильово! частини зустр!ча-ються дшянки спектра - вшна прозоросп, де коефщент прозо-
235
рост достатньо великий, хоча й незавжди дорiвнюе одинищ. Найбiльш практичне значення в оптичнiй дiлянцi спектра ма-ють вiкна прозоростi, що охоплюють увесь видимий дiапазон та окремi дiлянки у 1Ч дiапазонi (3-5 мкм та 8-12 мкм). Мшме-тровi радiохвилi, як i бшьш коротю хвилi, пiдлягають молекулярному поглинанню в газах. В мшметровому дiапазонi iснуе декiлька вiкон прозоросп. Найбiльше значення мають вiкна прозоросп на довжинi хвилi 8,6 мм. Молекулярне поглинання перестае бути поманим за довжин хвиль бiльше 1-2 см. Mi-лiметровi хвилi, так як i свiтовi, поглинаються туманом, дощем, градом та снiгом. Лише сантиметровi хвилi довжиною бiльше 3-5 см починають вшьно проходити ^зь них. Хвилi дециметрового дiапазону вже безперешкодно проходять всю товщу атмосфери незалежно вщ хмарностi. 3i збшьшенням довжин радюхвиль посилюеться !х вщбивна здатнiсть вiд iонiзованих товщ атмосфери i декаметровi хвилi бiльше 10 м вже не можуть пройти ^зь iоносферу.
Для хвиль цих довжин атмосфера непрозора. Наведена на рисунку 1.4.3 крива спектрального пропускання атмосфери може змшюватись за величиною пропускання та шириш вiкон прозоростi в залежностi вщ стану атмосфери [43].
Якби атмосфера складалася з одних газiв, то вона була б дуже прозорою i дальнiсть видимостi св^лого часу доби була за розмiром постiйною i досить великою - 250-300 км. Але в атмосферi ^м основних газiв мiститься водяна пара, а також велика кшьюсть пилу, димових часток, мiкроорганiзмiв i т. д., з якими i зiштовхуються сонячнi променi i розсюються в усiх напрямах, втрачаючи бшя 20 % свое! енергi!. Особливо сильне розсдавання вiдбуваеться в приповерхневому шарi Землi, де спостерiгаеться найбшьша концентрацiя водяно! пари i часток. Розсяне в атмосферi свiтло при значнш !! товщинi створюе враження свiтiння повiтря, що одержало назву атмосферного або пов^ряного шлейфу.
Для сонячного св^ла розрiзняють два види димки, в основу яких покладений принцип походження розсiяних часток, що розсдають «блакитний» шлейф. Вш утворюеться в резуль-татi розсювання сонячного свiтла молекулами газ1в, що складають атмосферу. Короткохвильовi промеш (синьо-
236
фюлетов!) видимого спектра розсдаються штенсившше довгохвильових, i серпанок при молекулярному розсдаванш мае блакитний вщтшок. 1нший вид серпанку - «арий»» серпанок утворюеться в резульmami аерозольного розсиювання сонячних прометв частками води, пилу, диму, що знаходяться в атмосфери З! збшьшенням розм!р!в часток, що розсдають, закон молекулярного розствання порушуеться, починають розсдаватися й шш1 промен! видимо! дшянки спектра. Зазвичай його називають «шрим» шлейфом, тому що вш розсдае ус! видим! промен! однаковою м!рою.
З! збшьшенням висоти в атмосфер! переважае молекулярне розсдавання, що вщр1зняеться значною сталютю, у приземному ж шар! вщбуваеться аерозольне розшяння, що схильне змшюватися в час! i простор! [85].
1.4.3 ФОТОГРАФ1ЧНА ЗЙОМКА
Найбшьш розповсюдженою е аерофотозйомка. Накопичено досить великий досвщ анал!зу аерофотограф!чних зображень. Для зйомки використовують фотограф1чш камери. Вони е найбшьш поширеною, найбшьш ушверсальною зшмальною апаратурою.
Косм1чш фотоапарати е модифшащями аерофотоапарат!в, !х подшяють на:
• автоматичнi - влаштовуються на пшотуемих косм!чних кораблях;
• з поверненням вщзнятот пл1вки на Землю;
• з повною фотохiмiчною обробкою плiвки на борту, перетворенням зображення в електросигнали i передачею !х на Землю за допомогою радюлокатора.
Для першого потр!бш: аерофотоапарат, накопичувач
пл!вки, система скиду контейнера та забезпечувальш блоки. У наземну частину комплексу входять: апаратура передавання i приймання керуючих команд, апаратура обробки i дешифрування.
237
Кольорова фотограф!чиа зйомка
Зараз бшьше використовують кольорову фотографiчну зйомку. Кольоровi фотокартки надають новi можливостi у використанш географiчного середовища, можуть успiшно застосовуватися при ландшафтному, геолопчному, лiсовому, грунтовому та шших рiзновидах дешифрування.
При чорно-бшш зйомцi фотографування здiйснюeться на iзопанхроматичну плiвку, фотоемульсiя яко! чуттева до всiх променiв видимо! зони спектру.
Зазвичай для кольорового фотографування застосовують тришарову плiвку (рис. 25), в якш верхнiй свiтлочутливий шар сприймае синi променi. Другий свгглочутливий шар сприймае зеленi променi, а третш - червош.
Рисунок 25 - Будова кольоровоТ плiвки 1 - жовтий фтьтровий шар; 2 - тдкпадка; 3 -противоореольний шар Три емульсшних шара, чутливих до кольорiв(I): с - синього; з - зеленого; к - червоного. Шсля проявлення шари фарбуються в кольори (II): ж - жовтий; п - пурпуровий; г - блакитний
Для отримання правильного кольорового вщтворення на позитивi виконують друк з кольорового негатива на кольоровий фотопашр або на кольорову позитивну плiвку, на
