Дистанционные методы иследований в экологии - Некос А.Н.
ISBN 966-623-349-5
Скачать (прямая ссылка):
177
Та найбшьша нагорода, писав Шерiдан, чекала на сорокаодно-рiчного iнженера на мис Кеннедi. Спостерiгаючи за запуском ра-кети «Apollo-9», яка виносила в перший полгг його дггище, вiн думав про шшого iнженера, чи! мри наразилися на 1рошю та нерозу-мшня.
Олександр Гнатович Шаргей народився у Полтавi 21 червня 1897 року в см’1 православних: студента Ки!вського ушверситету Гната Бендетовича Шаргея i його дружини, вчительки географп Киево-Подiльськоi жшочо! гiмназii Людмили ЛьвГвни Шлiппенбах.
У сво! дев’ятнадцять юнак зак1нчив 2-гу Полтавську чоловГчу гiмназiю 1916 року. Атестат зршосп майже вщмшний, лише з ро-сшсько! та латинсько! мов - «четтарка». В атестап окремо вщзнача-лися устхи пмназиста, особливо - у фiзико-математичних науках. Вступив до Петроградського полiтехнiчного шституту. Але недо-вго там провчився - всього мюяць i десять дшв. У жовтш 1916-го студента-першокурсника призвали в армiю й направили в школу прапорщиюв при Петроградському юнкерському училища
Фото 1 - Юрш Васильович Кондратюк
178
Поим куди тшьки не кидала нещасливця доля. Закавказький фронт i запруджений деншвцями Кт'в, уже мирна, тсля громадян-сько! вГйни, Мала Виска i знову Кавказ. Тут, на станци Киришвсь-кш Пiвнiчно-кавказькоi залiзницi упродовж року вже не Олександр Шаргей (мусив змшити документи аби убезпечити себе вщ бшьшо-вицького переслiдування за перебування у дешкшськш армп), а Юрш Кондратюк працював механiком елеватора. А невдовзi шлях його пролГг аж у СибГр, де Юрш Васильовичу доручили зведення хлiбоприймальних сховищ в Омськш, НовосибГрськш областях та Алтайському кра!. Було тодГ Юрш Васильовичу тридцять роюв. За якихось дев’ять роив без вищо! освгга вш вирю вщ кочегара коте-льно! цукрового заводу в Малш Висщ до визнаного Гнженера-будь вельника i винахщника. Адже ще наприюнщ 1917 року вчорашнш пмназист уже мав сто чотири сторГнки пращ, в якш зокрема пропонував спосГб досягнення поверхонь великих небесних тш за допомогою вщокремленого вщ космГчного корабля невеличкого по-садочно-злггаого модуля.
«Щоб не витрачати велико! кшькосп активно! речовини, - писав вш тодГ, - можна не зупиняти всього снаряда, а лише зменшити його швидюсть, аби вш рГвномГрно рухався по колу якомога бли-жче до тша, на якому мае бути здшснена зупинка. Пюля цього в> докремити вщ нього неактивну частину з такою кшьюстю активно! речовини, яка необхщна для зупинення неактивно! частини i для того, щоб поим вона змогла наздогнати (знову приеднатися) до снаряда...»
Восени 1919-го уже в КиевГ Кондратюк завершуе другий вар> ант свого рукопису, озаглавивши його: «Тим, хто читатиме, щоб будувати». В ньому ширше йдеться про мГжпланетш бази на орбГ-тах штучних супутниюв ЗемлГ та Мюяця, розглядаються варГанти конструкцш частин «знаряда», його двигуна, систем стабшзацп та керування, подаеться схема приладу, що уташзуе сонячну енерпю. Тут же придшяеться увага вГрогщносп використання сил тяжшня небесних тш для коригування, дорозгону або гальмування космГч-ного корабля.
Третш варГант рукопису, значно досконалший за структурою i викладом, був названий «Про мГжпланетт подорожЪ) й вщправле-ний у червт 1925 року в Головнауку.
179
Наприюнщ 1927 року професор В.П. Ветчшкш завершить реда-гування т!е! пращ, уже пщ назвою «Завоювання м!жпланетних про-стор!в», i в передмов! напише: «Пропонована книга Ю.В. Кондратюка, безсумтвно, е найповшшим дослщженням мГжпланетних подорожей з усГх, що писалися в росшськш i зарубГжнш лггератур! до останнього часу. У книзГ з вичерпною повнотою висвплено вс питання, про яю йдеться в шших творах, i окрГм того, виршено щлу низку нових - першорядного значення, про яю шш! автори не згадують».
Але Держвидав повернув вщредагований рукопис. Причини? Нестача кошив. Юрш Васильович проживае на той час у Новоси-бГрську i виршуе видати книгу власним коштом! А в друкарських касах не те що знака Гнтеграла, звичайних квадратних дужок не було.
I все-таки у счт 1929 року книга ЮрГя Кондратюка побачила свп\ Усе тут е: вщ даних ракети, формули навантаження й тишв траекторш до загальних перспектив освоення космосу. Власне, це був проект широко! програми освоення мГжпланетних просторГв, наслщком якого мала стати, як писав автор: «...безсумшвна мож-ливють для людини оволодгти ресурсами, за допомогою яких можна буде найдосконалшим чином полшшувати умови юнування на земнш поверхш... Саме в можливосп у недалекому майбутньому почати по-справжньому господарювати на нашш планет слщ ба-чити грандюзне значення для нас завоювання просторГв Сонячно! системи».
Книга вийшла тиражем всього дв! тисяч! пришрниюв. Та Юрш Васильович був радий i такш кшькостг Один !з примГрниюв вш надюлав К.Е. Цюлковському. Ознайомившись !з ним, Костянтин Едуардович потГм напише: «Сорок роюв я працював над реактив-ним двигуном i думав, що прогулянка на Марс почнеться через ба-гато сотень тт. Та строки м!няються.»
У 1967 рощ у Москв на ВДНГ СРСР у павшьйот «Космос» другим тсля К.Е. Цюлковського висв портрет нашого земляка, в НовосибГрську ставилася п’еса про нього, на станци КирилГвськш вдячт краснодарщ вщкрили меморГальний комплекс теоретика космонавтики, Гменем космГчного провидця було вже названо кратер на зворотному бощ Мюяця, а в Укра!т про ЮрГя Кондратюка -m слова! Н в пресг ш по радю, ш по телебаченню. На сторож!
