Дистанционные методы иследований в экологии - Некос А.Н.
ISBN 966-623-349-5
Скачать (прямая ссылка):
173
Застосування мшатюрних GPS-приймачГв дозволило ютотно вдосконалити роботу ще одше! категори космГчних апаратГв -так званих супутниюв дистанцшного зондування ЗемлГ (ДЗЗ). Якщо рашше зшмки ЗемлГ з космосу було досить важко зв'язати з певними географГчними координатами, то тепер цей процес не представляе шяких проблем. А оскшьки наша планета постшно видозмшюеться, то !! фотографа з космосу, що школи не повторюються, будуть завжди актуальними i необхщними, на-даючи незамшну шформащю для вивчення найрГзномаштшших аспектов земного життя.
При використанш приймачГв GPS вдаеться одержувати даш з точшстю до декшькох метрГв. Використання послуг GPS дуже швидко зростало, тому як було доступним для звичайних корис-тувачГв (рис.8,9).
Про динамшу росту цього сегмента ринку можна судити з рис.8 й 9. Недавно вшськове вГдомство США запросило додат-кове фГнансування в розмГрГ 90 млн дол. для модифшацп 20 но-вих супутниюв GPS, запуск першого з яких вГдбувся в 2004 р., а повнютю система почало функцГонувати у 2006 р. Затвер-джуеться, що це приведе до шдвищення потужносп сигналГв i пГдвищення !хньо! стшюсп до атмосферних перешкод, а також до перешкод, створюваних навмисно можливим супротивником. Таким чином, новГ радГопередавачГ шдвищать потужнГсть ви-промГнюваних супутниками сигналГв у вГсГм разГв. ДеякГ експер-ти вважали, що цГль шдвищення потужносп передавачГв - збе-регти перевагу американсько! системи супутникового по-зищювання над европейською цивГльною системою «Галшео», що на той час давала сигнал бшьшо! потужносп, нГж забезпечу-вали супутники системи GPS.
Теоретично найвищу точнють визначення мГсце розташування дае використання сигналГв супутниюв одночасно й амери-кансько!, i росГйсько! систем. Але на практищ ситуацГя виглядае трохи складнГше. Можна сказати, що ГЛОНАСС не виправдав очшувань. При необхГдностГ одночасно! роботи не менш 24 су-путниюв !х (у працездатному станГ) школи не було бГльше 11-15. Наприклад, за станом на сГчень 1999 р. на орбт працювало 24 американських супутника, а росГйських - усього 16, причому
5 з них - у неробочому сташ (рис. 10).
174
До того ж в цей перюд реальна точнють вимiру мiсце розташування за допомогою росшсько! ГЛОНАСС коливалася вiд 100 до 24 000 м, що не повною мiрою вiдповiдаe потребам високоточно! нашгацл й геодезп. Як наслiдок, федеральне авiацiйне керування США FAA призупинило процес вироблення технiчних стандартiв на використання ГЛОНАСС. Зараз супут-ниюв залишилося всього вiсiм, i не вс з них працюють. За да-ними на 5 травня 2003 р. працювало сiм супутниюв, не-рiвномiрно розподiлених у орбтоальних площинах.
гг га пеише твшччя 2005 року
й 725000 [-------------------- —----------
1 729000
§ ________
S 715000
Г?
0 710000 •р 705000 ? 700000
1 695000 о
¦А 690000 Д
С 35000 | 80000
х 75000 .ж л
Африка Свропа
Рисунок 8 - PicT обсягу продажей навiгацiйних приймачiв GPS на прикладi краТн Свроми й Африки.
175
Рисунок 9 - Планований доход ринку устаткування й послуг у Сврош ввд використання систем GPS й «Г алшео» (за даними захщних аналггишв)
Рисунок 10 - Сучасний та зпрогнозований стан космiчного сегмента систем GPS, ГЛОНАСС i «Галшео»
Стан росшсько! системи позищювання на цей час не дае можливосп експлуатувати !! вiдповiдно до пропонованих технiчних вимог з банально! причини - у кра!ни немае на це ко-
176
шив, i в доступному для огляду майбутньому не передбачаеться. Вартють експлуатацп складних супутникових систем буде ба-гато в чому визначатися тривалютю роботи самих супутникiв i частотою 1хньо! замiни. Щодо цього ГЛОНАСС знову явно ус-тупае GPS.
Iсгорiя i сучасний стан косм1чно! шдустри на Украш
Укра!на була i залишаеться кра!ною з розвиненою ракетно-космiчною iндустрiею, вона мщно закрiпила за собою у свто-вому спiвтовариствi мiсце у першш трiйцi космiчних держав. Але через секретнють у минулому, сьогоднi у свт Украшу, як космiчну державу, мало хто знае. Навiть не вс жителi Укра!ни знають юторда розвитку космiчноi промисловостi свое! кра!ни.
Дуже цiкавою i важливою для розвитку космонавтики е iсторiя життя i наукових дослiджень Юрiя Кондратюка (Олександра Гнатовича Шаргея) (фото 1), мехашка-самоука, котрий ще п’ятдесят роив тому вважав, що найшпшим способом дютатися на Мiсяць е спосб ЛОР - вiдокремлення посадочного апарата вщ корабля-матки. Однак радянський уряд iгнорував його.
У березш 1969 року в американському журналi «Life» з’явилася стаття Девiда Шерщана про одну з дивовижних космiчних iдей. У публiкацii йшлося про найскладшшу i найважливiшу в задум з усiх рукотворних конструкцiй, яка помандрувала в космос на борту ра-кети «Apollo-9» для перевiрки готовностi до виконання завдання: доставити двох американських астронавтiв на поверхню Мiсяця й потiм безпечно повернути 1х на Землю. 1дея полягала в тому, щоб опуститися на небесне тшо з корабля, залишеного на орбiтi, а потiм знову здшснити запуск iз Мiсяця на ризиковане рандеву з кораблем
- перед тим, як рушити в напрямку Землi. Зак1нчувалася стаття до-брими словами про iнженера Джона Губольдта, автора космiчного польоту, якому NASA (нацюнальне управлiння з астронавтики й дослщження космiчного простору США) присудило свою нагороду за видатт науковi досягнення, вiдзначаючи його «далекогляднють i наполегливiсть у захистi проекту Лунар Орбгг Рандеву».
