Химическая технология, ч. 1. - Гончаров А.И
Скачать (прямая ссылка):
Для кожного підприємства встановлено санітарні норми граничного вмісту шкідливих і отруйних речовин у стічних водах залежно від комбінації забруднень і розмірів водоймища, в яке збігають стічні води.
Гранична концентрація деяких отруйних речовин у стічних водах (в мг/л) приблизно така:
В зв'язку із збільшенням кількості хімічних підприємств очистці стічних вод і боротьбі за чистоту природних водоймищ у Радянському Союзі приділяється особлива увага. Так, в постанові Верховної Ради CPCP від 20 вересня 1972 року «Про заходи по дальшому поліпшенню охорони природи і раціональному використанню природних ресурсів» Раді Міністрів CPCP було доручено «...здійснення необхідних заходів по відверненню шкідливих викидів в атмосферу і скидів забруднених стічних вод, вчасне будівництво очисних споруд, підвищення його якості, розробку і освоєння виробництва нових видів устаткування і приладів для газоочищення і пиловловлювання, забезпечення біологічного очищення водойм, створення нових і вдосконалення існуючих технологічних процесів виробництва, економне витрачання води» *.
Оскільки стічні води промислових підприємств і комунального господарства дуже різняться за своїм складом, досить важко виробити якісь загальні методи очистки їх. В зв'язку з цим дуже важливим є розробка нових і удосконалення існуючих технологічних схем у напрямі повного використання "сіїровїтни і відходів виробництва так, щоб стічні води не мали шкідливих залишків.
Методи очистки стічних вод поділяють на фізико-механічні (від-стоювання, фільтрація і тТТПтнФЬико-хімічні (адсорбція, екстракція шкідливих речовин, відгонка їх з водяною парою і т. п.), термічні (випарювання і спалювання органічної частини сухого залишку), JOMiHTd (нейтралізація шкідливих речовин, перетворення їх в нешкідливу форму) і б.іохімічні методи. Найбільш поширені методи очистки зводяться до осадження домішок, фільтрації і нейтралізації шкідливих і агресивних речовин або додавання реагентів, які сприяють перетворенню отруйних речовин у неактивну форму. Розчинні органічні сполуки найчастіше вилучають з води, екстрагуючи їх органічними розчинниками. Так, фещля^екстрагують бензолщ, CCJ4, мінеральними маслами та трикрезилфосфатомТ^Фёноли. нітробензол та інші леткі органічні сполуки можна відганяти з водяною парою. Більшість органічних речовин осаджують гашеним вапном і залізним купоросом. Щоб вилучити ніхгяібеіізол^гатп^^ воду після відстоювання фільтрують крізь а>?т*гіго»ані!іуг^ важко очищати стічні води від так званих сульфітітелТолозних лугів целюлозно-паперового виробництва. Такі води очищають біохімічним методом: суль-фітцелюлозні луги зброджують для добування етилового спирту, кормових дріжджів, дубильних речовин тощо. Останнім часом для очист-
1 Радянська Україна, 1972, 21 вересня.
Сірчаної, соляної, азотної кислот Фенолів
Миш'яку, міді, ціаністих сполук
Ртуті
Свинцю
Нафти
Хлору
20—35
0,001 -0,002
0,1—0,2
0,005
0,1—0,2
25 —ЗО
0,1-0,5
ки стічних вод разом з коагулянтами застосовують флокулянти, які гідролізують, нейтралізують і осаджують домішки.
Одним з простих і доступних методів очистки стічних вод є фільтрування їх крізь шар землі на так званих полях зрошення, де внаслідок різних біохімічних процесів відбувається-розпад органічних речовин; мінеральні речовини і різні домішки затримуються грунтом, а чиста вода через дренажні труби впускається в природні водоймища або змішується з ґрунтовими водами. Біологічні способи застосовують в основному для очистки фекальних вод, тобто стічних вод великих населених пунктів. Очистка полягає в руйнуванні органічних домішок внаслідок життєдіяльності деяких мікроорганізмів. Останнім часом біологічними способами очищають від фенолів стічні води коксохімічних заводів. Поля зрошення, на яких здійснюється очистка стічних вод, займають великі площі землі з водопроникним грунтом. По краях поля роблять земляні вали, тому воно схоже на величезне заповнене водою корито. Вода фільтрується, домішки удобрюють землю, на якій потім вирощують овочі. Істотним недоліком полів зрошення є, по-перше, потреба у великих площах землі і, по-друге, повільність процесу очистки. Тому останнім часом біологічну очистку провадять у штучно створених умовах, сприятливих для життєдіяльності мікроорганізмів, де стічні води очищаються значно інтенсивніше.
§ 4. НАКИП ТА БОРОТЬБА З НИМ
Залежно від солей, що містяться у воді, накип поділяється на карбонатний, сульфатний, силікатний та змішаний. Назва накипу вказує на те, що в ньому вміст певної сполуки становить більш як 50%. В багатьох, незважаючи на попередню очистку води, котлах і апаратах утворюється накип, який потім потрібно видаляти хімічними, механічними і термічними способами. Крім зниження теплопровідності і пов'язаної з цим перевитрати палива утворення накипу може призвести до перегріву, прогорання і розриву котлів і труб. Запобіжними заходами проти утворення накипу крім зм'якшення води є введення в неї реагентів, які запобігають утворенню міцного кристалічного накипу' (корекційний метод). Такими речовинами є NaHCQ3,-H3PO4, фосфати натрію та ін. Щоб запобігти утворенню накипу або розл. пушити той, що вже утворився, застосовують так звані -антинакипінщ окремі речовини або суміші кількох речовин (Na3PO4, NaHCO3, NaOH, Na2CrO4 і органічної речовини, наприклад дубильного екстракту, таніну або крохмалю). Ефективним антинакипіном є гексаметафосфат натрію (NaP03)e. Антинакипіни утруднюють процес кристалізації речовин, внаслідок чого замість твердої маси на стінках котлів у воді утворюється високодисперсна суспензія, з часом вона перетворюється на пухнастий шлак, який легко видаляється з котла при продуванні ¦Його повітрям. Останнім часом, щоб запобігти утворенню накипу в парових котлах, застосовують магнітну обробку води. Вже тепер на морських і річкових суднах, на теплових електростанціях та інших підприємствах, де використовують багато води, працюють установки для обробки води імпульсним магнітним полем. Як показала практика, після магнітної обробки води утворення на* any різко зменшуються.
