Химическая технология, ч. 1. - Гончаров А.И
Скачать (прямая ссылка):
У 1720 р. було створено першу хімічну лабораторію для дослідження руд, солей, мінеральних фарб, вогнетривких матеріалів та ін. В 1724 р. в Петербурзі була створена академія иаук, засновником якої був геніальний російський вчений М. В. Ломоносов. Він був першим вченим-технологом, займався металургією, скловарінням, вперше дослідив вітчизняні хромові руди, налагодив виробництво берлінської лазурі та різних барвників.
Хімічна промисловість царської Росії була надто відсталою як за випуском продукції, так і в технічному відношенні. Незважаючи на величезні сировинні запаси, Росія ввозила не тільки готову продукцію, а й хімічну сировину. Іноземний капітал, який відігравав велику роль в економіці дореволюційної Росії, перешкоджав розвитку хімічної промисловості, використанню вітчизняної сировини і створенню нових хімічних виробництв. В той же час вітчизняна хімічна наука вже тоді досягла значного розвитку і мала в своїх лавах таких видатних вчених, як М. В. Ломоносов, М. М. Зінін, О. М. Бутлеров, М. М. Бекетов, Д. І. Менделєєв, В. В. Марковніков, О. К- Крупський, О. О. Лєтній, М. Г. Кучеров, М. I. Коновалов та ін.
Російські вчені створили в ті часи нові напрямки в розвитку науки, досягли високих успіхів в розробці найновіших технологічних процесів, вивели російську хімічну науку на одне з перших місць у світі. Але в умовах царської Росії відкриття російських вчених не були використані на практиці. Питома вага хімічної промисловості в усій промисловості дореволюційної Росії становила в 1913 р. лише 2,8%. У цей час в Росії налічувалось близько 70 малопотужних хімічних заводів, що працювали на напівфабрикатах, придбаних у закордонних фірм, які будували для Росії ці заводи.
Перша світова війна зумовила досить швидкий розвиток хімічних виробництв, в результаті чого почалося будівництво нових заводів у багатьох країнах, у тому числі і в царській Росії. Вперше в 1916 р. було освоєно новий метод добування азотної кислоти каталітичним окисленням аміаку.
Велика Жовтнева соціалістична революція відкрила нові шляхи для зростання вітчизняної хімічної промисловості, що розвивається на соціалістичній основі. Потужна хімічна промисловість СРСР, яка посідає нині за обсягом продукції друге місце в світі, створена за роки Радянської влади.
Великий внесок у розвиток хімічної технології зробили такі радянські вчені, як М. О. Ільїнський, І. О. Каблуков, О. Є. Фаворський, М. С. Курнаков, М. Д. Зелінський, П. П. Федотьєв, Л. О. Чугаєв, С. В. Лебедев, О. Є. Порай-Кошиць, Е. В. Брицке, М. М. Ворожцов, С. І. Вольфкович та ін.
У 1920 р. з ініціативи В. І. Леніна за планомЛЮЕЛРО, першим перспективним планом розвитку економіки Радянської держави, було передбачено збільшення виробництва хімічної продукції порівняно з 1913 р. в 2,5 раза. Почала розвиватися коксохімічна й анілінофарбова промисловості, розгорнулись інтенсивні пошуки сировинних матеріалів, які завершились відкриттям покладів калійних солей у районі Солікамська та великих родовищ апатитів і фосфоритів на Кольському півострові. Було вивчено поклади сірчаного колчедану на Уралі, мірабіліту в Кара-Богаз-Голі та відкрито інші важливі родовища.
Швидкими темпами розвивалася хімічна промисловість у роки перших п'ятирічок, коли було закладено міцний матеріально-технічний фундамент розвитку сучасних галузей хімічної промисловості. За дві перші п'ятирічки було збудовано близько 70 хімічних підприємств, третю п'ятирічку XVIII з'їзд ВКП(б) назвав п'ятирічкою хімії.
За четверту, першу повоєнну, п'ятирічку (1946—1950 pp.) виробництво хімічної продукції перевищило довоєнний рівень у 1,8 раза.
В роки п'ятої і особливо шостої п'ятирічок (1956—1960 pp.) за рівнем виробництва хімічної продукції, особливо таких важливих продуктів, як мінеральні добрива, сірчана кислота, кальцинована сода, хімічна промисловість CPCP вийшла на друге місце в світі. Однак по виробництву таких продуктів, як синтетичні смоли, пластичні маси і хімічні волокна, CPCP посідав тільки п'яте-шосте місце в світі.
В зв'язку з цим було взято курс на різке збільшення випуску хімічної продукції. Травневий (1958 р.) Пленум ЦК КПРС прийняв постанову про прискорення розвитку хімічної промисловості, особли-
во виробництва синтетичних матеріалів та виробів з них, для задоволення потреб населення і народного господарства. Цей пленум увійшов в історію розвитку хімічної промисловості як знаменна віха, що відкрила перспективи широкої хімізації народного господарства і технічного прогресу в усіх сферах матеріального виробництва.
У сьомій (1961—1965 pp.) і восьмій (1966—1970 pp.) п'ятирічках хімічна промисловість CPCP здійснила новий стрибок: за загальним обсягом виробництва хімічна промисловість зайняла друге місце в світі і перше в Європі.
За роки дев'ятої п'ятирічки (1971—1975 pp.) загальний обсяг промислової продукції збільшився на 43%.
Одна з основних особливостей десятої п'ятирічки полягає в тому, що вона є п'ятирічкою ефективності й якості, а першочерговим завданням її лишається науково-технічний прогрес, прискорення темпів якого розглядається як вирішальна умова підвищення ефективності суспільного виробництва і поліпшення якості продукції. Десята п'ятирічка — це новий етап здійснення курсу партії у галузі соціально-економічного розвитку, будівництва матеріально-технічної бази комунізму в умовах науково-технічної революції.
