Анатомія свійських тварин - Рудик С. К.
ISBN 966-95661-5-0
Скачать (прямая ссылка):
Нижню щелепу можна розглядати як важіль і першого, і другого роду. Важелем другого роду вона стає, коли плечем опору є ділянка щелепи від висково-нижньощелепного суглоба вниз і вперед до різцевих зубів, а плечем сили — щелепна гілка та її вінцевий відросток, на який діє висковий м'яз, що відходить від вискової ямки, і віялоподібно спрямовані жувальний та крилоподібні м'язи. Жувальний м'яз починається на виличній дузі, а крилоподібні м'язи — від ділянки крилоподібного відростка клиноподібної кістки. Всі три м'язи під час скорочення змикають щелепи, і тим самим важелі швидкості набувають значної сили.
Під час відведення нижньої щелепи вбік у травоїдних діє правий жувальний м'яз одночасно з лівими крилоподібними, і щелепа відходить вправо, під час скорочення протилежної пари — вліво. У разі висування нижньої щелепи вперед скорочуються пучки жувального та крилоподібних м'язів, що напрямлені від свого початку до гілки нижньої щелепи.
Під час розмикання щелеп нижню щелепу розглядають як важіль першого роду з плечем сили від висково-нижньощелепного суглоба до місця закріплення двочеревцевого м'яза, плечем опору є ділянка щелепи від суглоба до різцевих зубів. Цьому м'язу у жуйних і коней допомагає груднино-головний м'яз — m. sternocephalis.
В обох випадках важелі використовуються як важелі швидкості.
151
Розділ 3
? ФІЛОГЕНЕЗ М'ЯЗІВ ГОЛОВИ
М'язи голови за походженням поділяють на дві групи: соматичні, що розвиваються з міотомів сомітів, і вісцеральні. Соматичні м'язи, що діють на очне яблуко, іннервуються окоруховим, блоковим та відвідним черепним нервами.
М'язи під'язикового апарату, що іннервуються під'язиковим черепним нервом, з'явились у результаті диференціації підзябрових, сегментально розміщених вентральних м'язових пластинок.
Решта м'язів голови (частково й ті з них, що спрямовуються в ділянку шиї) — вісцеральні. Серед вісцеральних м'язів голови розрізняють м'язи, що діють на ротоглотку — початок травного апарату, і м'язи гортані — дихального апарату. Ці м'язи іннервуються трійчастим, язикоглотковим, блукаючим та додатковим черепними нервами. Інші, більш поверхневі м'язи приводять в дію складки голови —губи, щоки, ніздрі, повіки та вушні раковини. Це шкірні м'язи голови (мімічні м'язи). Вони іннервуються лицевим черепним нервом.
Філогенетично всі вісцеральні м'язи голови є результатом складної диференціації метамерних зябрових м'язів, що іннервуються трійчастим, лицевим, язикоглотковим та додатковим черепними нервами (іннервація дає можливість встановити філогенетичну й загальну гомологію м'язів).
У нижчих водяних хребетних ускладнення метамерних зябрових м'язів зумовлює утворення поверхневого стискача — m. constrictor superficialis, що охоплює зябровий апарат знизу і з боків. Спереду, в межах від щелепної дуги до бризкальця, цей м'яз іннервується руховими гілками трійчастого нерва. Від бризкальця до першої зябрової щілини, тобто в межах під'язикової дуги, м'яз іннервують гілки лицевого нерва. Від першої до другої зябрової щілин до м'яза йдуть гілки від язикоглоткового нерва. Від третьої зябрової щілини до заднього краю поверхневий стискач іннервується гілками блукаючого нерва і невідокремленого від нього додаткового нерва. Весь м'язовий пласт диференціюється на окремі м'язові одиниці.
Аддуктор нижньої щелепи — m. adductor шаМйниае (рис. 3.23, 2) — у водяних хребетних іннервується руховими гілками трійчастого нерва. У ссавців з нього розвиваються жувальні м'язи: m. masseter, m. temporalis, mm. pterygoidei lateralis et medialis. З цього м'яза розвивається також і напру-Рис. 3.23. Розподіл вісцеральних м'язів голови акули: _ _ ..
1 — m. levator palatoquadrati; 2— m. adductor mandibulae; 3 — m. in- жувач барабанної пе-
termandibularis; 4 — constrictor superficialis; 5 — примітивний m. _ і- опт
trapezius; 6— перша зяброва щілина; 7 — бризкальце; V, VII, IX, X- JJClMMlUd 111. LCMbUl
XII — ділянки іннервації трійчастого, лицевого, язикоглоткового, tvmpani блукаючого, додаткового та під'язикового нервів ^
152
міологія—вчення про м'язи
Міжщелепний м'яз — m. intermandibularis (цив. рис. 3.23, 3) — у водяних хребетних іннервується руховими гілками V пари черепних нервів, розміщених між тілами щелеп. У наземних хребетних з нього розвивається щелепно-під'язиковий м'яз — m. mylohyoideus — і ростральне черевце двочерев-цевого м'яза — venter rostralis m. digastricus.
Аддуктор підвіска — m. adductor hyomandibulare — і м'яз зябрової кришки — m. opercularis (у вищих риб) — іннервуються гілками лицевого нерва. У наземних хребетних прикріплення нижньої щелепи до черепа значно змінюється і замість цих м'язів розвивається опускач нижньої щелепи — m. depressor mandibule, іннервується лицевим нервом. У ссавців цей м'яз складніший і з нього розвиваються потилично-під'язиковий м'яз — m. occipi-tohyoideus — і каудальне черевце двочеревцевого м'яза — venter caudalis m. digastricus, від якого у коней відщеплюється pars occipitomandibularis. До цієї ж м'язової групи можна віднести й стременний м'яз — m. stapedius.
