Анатомія свійських тварин - Рудик С. К.
ISBN 966-95661-5-0
Скачать (прямая ссылка):
Ці м'язи тягнуть вушну раковину досередини і вперед.
Каудальні м'язи вушної раковини — mm. auriculares caudales (див. рис. 3.12—3.14). До них належать: шийно-щитковий м'яз — m. cervicoscutularis; шийно-вушнораковинний поверхневий м'яз — m. cervicoauricularis superficialis; шийно-вушнораковинний середній м'яз — m. cervicoauricularis me-dius; шийно-вушнораковинний глибокий м'яз — m. cervicoauricularis profundus.
М'язи забезпечують обертання човноподібної ямки вушної раковини до-зовні. Крім того, вони беруть участь у відтягуванні вушної раковини назад.
147
Розділ 3
Вентральні м'язи вушної раковини — mm. auriculares ventrales (цив. рис. 3.12—3.15, 3.21) — шило-вушнораковинний — m. styloauricularis — та привушно-вушнораковинний — m. parotidoauricularis. Перший вкорочує слуховий хід і бере участь у збільшенні його отвору, другий опускає вушну раковину.
Крім цих м'язів розрізняють м'язи власне вушної раковини, які впливають на окремі складові вушної раковини, звужуючи чи розширюючи хрящовий слуховий хід.
Рис. 3.21. Загальний вигляд поверхневих м'язів собаки після зняття шкірних м'язів:
1 — m. levator nasolabialis; 2 — m. caninus; 3 — m. orbicularis oris; 4 — m. orbicularis oculi; 5 — m. zygomaticus; 6 — m. retractor anguli oculi lateralis; 7 — m. temporalis; 8 — m. masseter; 9 — m. buccinator; 10 — m. digastricus; 11 — m. mylohyoideus; 12 — m. parotidoauricularis; 13 — m. sternohyoideus; 14 — m. sternocephalicus; 15 — m. cleidocervicalis; 15 — intersectio clavicularis; 15' — m. cleidobrachialis; 16 — m. omotransversarius; 17— pars cervicalis; 17 — pars thoracica m. trapezius; 18 — m. supraspinatus; 19 — m. serratus ventralis cervicis; 20— pars scapularis; 20 — pars acromialis m. deltoideus; 21 — caput longum; 21 — caput later. m. triceps brachii; 22 — m. latissimus dorsi; 22 — його початковий апоневроз із fascia thoracolumbalis; 23— m. pectoralis prof.; 24— m. obliquus ext. abdominis; 24 — m. obliquus int. abdominis; 25
— m. rectus abdominis; 26— m. brachialis; 27— m. extensor carpi radialis; 28— m. extensor digit. communis; 29
— m. extensor digit. later.; 30— m. extensor carpi ulnaris; 31 — m. abductor pollicis longus; 32— caput ulnare; 32 — caput humerale m. flexor carpi unlnaris; 33 — m. adductor digiti V i m. interossei; 34 — pars cranialis m. sartorius; 35— m. tensor fasciae latae; 35 — fascia lata; 36— m. gluteus medius; 37— m. gluteus supf.; 38—38
— m. biceps femoris; 39— m. semitendinosus; 40— m. sacrococcygeus dors.; 41 — m. sacrococcygeus ventr.; 42
— m. coccygeus; 43— m. gastrocnemius; 44— m. flexor digit. supf.; 45— m. flexor hallucis longus; 45 — m. flexor digit. long.; 46— m. fibularis longus; 47— m. tibialis cran.; 48— m. extensor digit. longus; 49— сухожилок m. extensor digit. later.; 50 — mm. interossie; 51 — m. popliteus; a — gland. parotis; b — gland. submandibularis; c— vena jugularis ext.; d— manubrium sterni; e— crista iliaca; f— spina scapulae
148
міологія—вчення про м'язи
? М'ЯЗИ НАВКОЛООЧНОЇ ЯМКИ
Коловий м'яз ока — m. orbicularis oculi (див. рис. 3.12-3.14) — поділяється на дві частини: повікову — pars palpebralis — та очноямкову — pars orbitalis. Він являє собою м'язову пластинку з колових м'язових волокон, розміщених навколо щілини повік. Периферична частина цієї пластинки розміщена на кістках очної ямки — очноямкова, під час скорочення якої око заплющується. Центральна частина, повікова, становить основу повік. Вона змикає повіки. Верхня повіка більш рухлива, а тому і м'язова частина її сильніше виражена, ніж у нижній повіці.
Підіймач медіального кута ока — m. levator anguli oculi medialis (див. рис. 3.12, 3.14) — у коней і свиней слабко розвинений. Він утворений маленькою, тонкою м'язовою пластинкою, що починається на лобовій фасції і спрямовується в дорсомедіальну чверть очноямкової частини колового м'яза ока. У жуйних цього м'яза немає, його функцію виконує лобовий м'яз. У м'ясоїдних м'яз більш розвинений і визначає зовнішню форму морди цих тварин.
Щічний м'яз — m. malaris (див. рис. 3.13, 3.14, 3.16) — є у всіх свійських тварин, але слабко розвинутий (крім жуйних).
У жуйних м'яз починається м'язовими волокнами, що йдуть майже під прямим кутом від виличного м'яза і тягнуться, дещо сходячись, у ростральному напрямі, утворюючи товсте й сильне м'язове віяло, що закінчується в ділянці медіального кута ока, не з'єднуючись з коловим м'язом ока.
У коней м'яз починається на глибокій лицевій фасції або на виличному м'язі в ділянці лицевого гребеня і спрямовується в нижню повіку, де й закінчується в коловому м'язі.
У свинейм'яз у вигляді тонкої пластинки є лише в ділянці нижньої повіки.
У собак щічний м'яз є продовженням частини глибокого стискача шиї, стрічка м'язових волокон якого ізолюється і тягнеться впоперек від краю нижньої щелепи до колового м'яза ока та в ділянку верхньої щелепи. Деякі м'язові волокна, що відходять від колового м'яза, в ділянці кута рота губляться на бічній поверхні нижньої щелепи (m. malaris).
Відтягувач латерального кута ока — m. retractor anguli oculi lateralis (див. рис. 3.12, 8) — починається на глибокій висковій фасції і закріплюється в латеральній спайці повік. Є у м'ясоїдних.
