Анатомія свійських тварин - Рудик С. К.
ISBN 966-95661-5-0
Скачать (прямая ссылка):
Отже, вздовж хребта з кожного боку диференціюються чотири тяжі довгих м'язових комплексів, проте вони не завжди однаковою мірою відокремлені. Найменше вони роз'єднані в ділянці попереку і ближчому до нього відділі спини, найбільше — в ділянці шиї. В ділянці хвоста деяких дорсальних комплексів зовсім немає, оскільки на хвостових хребцях не розвиваються повністю їх складові частини.
Дорсальні м'язи здатні напружувати хребет; розгинати його, піднімаючи при цьому шию з головою і хвостовий відділ; обертати хребет і нахиляти його в той чи інший бік від серединної площини.
3. Підхребетні м'язи. На вентральній поверхні хребта розміщені м'язи, що значною мірою зберегли міомерію. За походженням їх відносять до вентральних м'язів. Складаються вони з парних пучків, що чергуються один за одним, знаходяться переважно в поперековому, шийному, хвостовому і частково в грудному відділах. До них належать: квадратний м'яз попереку — m. quadratus lumborum; довгий м'яз шиї — m. longus colli; довгий м'яз голови — m. longus capitis; вентральний прямий м'яз голови — m. rectus capitis ven-tralis; хвостовий м'яз — m. coccygeus; крижово-хвостові вентральні латераль-
130
міологія—вчення про м'язи
ний і медіальний м'язи — mm. sacro-coccygeus ventralis lateralis et medialis; міжпоперечні м'язи хвоста — mm. intertransversarii caudae.
Вентральні м'язи хребта є антагоністами дорсальних. Вони згинають хребет, опускають шийний відділ разом з головою, опускають хвіст. Однобічна їх дія призводить до відведення шиї або хвоста в той чи інший бік. Це одна група м'язів.
Друга група вентральних м'язів — м'язи стінок грудної клітки — здебільшого зберігає метамерію, двошарове розміщення, пластинчасту форму, косо розміщені пучки м'язових волокон, що перехрещуються. Тут також збереглись м'язи, що мають прямо розміщені м'язові пучки волокон.
Третя група — це м'язи черевної стінки, в основному зберігають напрям м'язових пучків. До них належать: дві пари косих м'язів і парні поперечні та прямі м'язи живота.
В онтогенезі скелетні м'язи розвиваються з міотомів. Розростаючись у дорсальному й вентральному від хорди напрямах, міотоми утворюють усі м'язи спинного й черевного боків тіла зародка. При цьому спинні частини міото-мів іннервуються дорсальними гілками спинномозкових нервів, черевні — вентральними гілками. Межею між спинними й черевними частинами міо-томів є поздовжня сполучнотканинна перетинка, яка перетворюється на фасцію.
Пізніше міотоми утворюють загальну масу синцитію, з якого виникають спочатку дорсальні тяжі посмугованих волокон, а потім окремі м'язові пласти, що зберігають метамерний поділ. У подальшому ці пласти поділяються сполучнотканинними прошарками на поверхневий і глибокий шари. З останніх розвиваються окремі метамерні короткі м'язи хребта: міжостисті, міжпоперечні й прямі дорсальні м'язи голови. З поверхневого шару злиттям суміжних міотомів розвиваються інші дорсальні м'язи: остисті, напівостисті, найдовші, клубово-реберні.
Вентральні м'язи тулуба розвиваються з вентральних виростів (пуп'янків) міотомів. Міосепти, що відходять у вентральному напрямі від поздовжньої перетинки, розміщуються в ділянці грудної клітки між сусідніми міотомами. На їх місці потім розвиваються сполучнотканинні ребра, що з часом замінюються на хрящові, а потім на кісткові.
Розміщені між ребрами міотоми розшаровуються і з них утворюються зовнішні й внутрішні міжреберні м'язи. З глибоких шарів міотомів, що злились, розміщених усередині грудної порожнини, утворюється поперечний м'яз грудної клітки. З поверхневих шарів міотомів, що злились, розвиваються дорсальні зубчасті м'язи. В ділянці живота з різних міотомів їх злиттям і розшаруванням утворюється чотири шари м'язів: зовнішній косий, внутрішній косий, поперечний та прямий м'язи живота. Наявність у прямому м'язі живота сухожилкових поперечних перетинок, що є залишками сполучнотканинних міосепт, свідчить про метамерне зародження цього м'яза.
Новим набуттям ссавців у ділянці вентральних м'язів тулуба є діафрагма — грудочеревна перетинка. Започатковується вона з п'ятого-шостого шийних міотомів сомітів, м'язові пучки яких ростуть каудально, потім зливаються з парою м'язових складок, що ростуть від черевної стінки тіла і таким чином поділяють грудочеревну порожнину на дві самостійні порожнини: грудну і черевну.
131
Розділ 3
З вентральних виростів міотомів у ділянці шиї розвиваються драбинчасті м'язи і довгі м'язи шиї та голови. Більшість скелетних м'язів ділянки голови редукується. Залишається лише та їх частина, що розвивається з передвуш-них міотомів. Вони відходять від дна очної ямки, сполучаються з очним яблуком і забезпечують різні його рухи.
М'язи кінцівок розвиваються з м'язових пуп'янків п'ятого—сьомого шийних і першого—другого грудних міотомів — для грудної кінцівки та першого—шостого поперекових і першого—третього крижових відділів — для тазової кінцівки. Іннервуються вони відповідними вентральними гілками шийних, грудних, поперекових та крижових нервів. М'язи, що виникли з окремого м'язового пуп'янка, перетворюються на розпливчасту масу клітин, які утворюють два суцільних шари з боків зародження кінцівки. З латерального шару розвиваються екстенсори, абдуктори й супінатори, з медіального — флексори, аддуктори й пронатори.
