Анатомія свійських тварин - Рудик С. К.
ISBN 966-95661-5-0
Скачать (прямая ссылка):
124
міологія—вчення про м'язи
пластинчасту форму. Це так звані широкі м'язи. За формою м'язи поділяють на такі типи.
1. Плоскі м'язи (mm. plani) сполучають тулуб з грудними кінцівками або розміщуються на стінках порожнин тіла. Плоскі м'язи можуть бути віялоподібної форми (найширший м'яз спини), куполоподібної (діафрагма), зубчасті (вентральний зубчастий м'яз), витягнуті в довжину, стрічкоподібні (прямий м'яз живота).
2. Колові м'язи (mm. orbiculares) розміщуються навколо отворів.
3. Веретеноподібні м'язи (mm. fusiformes), в яких чітко виражені робоча ділянка — м'язове черевце (venter), від якого продовжується кінцевий сухожилок або м'язовий хвіст (cauda), і початкова частина — м'язова голівка (caput). М'язи такої форми найчастіше зустрічаються на кінцівках.
Іноді м'яз має лише один хвіст (сухожилок), а починається двома, трьома і навіть чотирма голівками, які часто переходять у відособлені черевця — дво-, три- і чотириголовий м'язи. Інколи м'яз має одну голівку й черевце, а сухожилок м'яза поділяється на кілька хвостів (гілок), що закінчуються на різних частинах скелета кінцівок.
За походженням розрізняють соматичні м'язи — похідні міотомів сомітів та вісцеральні — похідні м'язів зябрового апарату.
Топографічно розрізняють м'язи голови, шиї, тулуба, грудної й черевної стінок, грудної й тазової кінцівок.
Допоміжні органи м'язів — це фасції, зв'язки, сумки, синовіальні піхви, блоки та сезамоподібні кістки (рис. 3.4, 3.5).
Фасції— fasciae — це тонкі сполучнотканинні пластинки, побудовані з пучків колагенових волокон, які мають різний напрям. Фасції оточують м'язи й м'язові групи, прикріплюються на кістках, створюючи своєрідний скелет м'язів. Закріплення фасцій на кістках сприяє натягненню м'язів, а розміщення навколо кожного м'яза — його ізоляції при скороченні. Фасції полегшують кровообіг і лі-мфовідтік, а за рахунок значної кількості в них нервових рецепторів сприяють повнішому сприйняттю м'язово-суглобового відчутая Рис. 3.4. Схема розміщення фасцій на
\?-' поперечному розрізі шиї коня
Усе тіло тварини під шкірою вкрите (за Плахотшим):
1— шкіра; 2— поверхнева фасція; 3— поверхневий, 4 — глибокий листки глибокої фасції; 5— між м'язові перетинки; 6— м'яз, оточений власною фасцією (перимізієм); 7 — ділянка зрощення фасцій між собою та з шкірою; 8— кістка; 9— судинно-нервовий пучок, оточений фасцією
KS VV' її. IV/ і і г» « і / г і її г і iii/i, ill і \ і |/v/iv/ і ^ і \ і / Г 1 1 V '
сполучнотканинною оболонкою — поверхневою, або підшкірною, фасцією — fascia superficialis s. subcutanea. Ця фасція належить переважно до шкірного
125
Розділ 3
м'яза тулуба та мімічних м'язів. На кінцівках поверхнева фасція може мати прикріплення на шкірі й на кісткових виступах, що сприяє струшуванню шкіри за допомогою шкірних м'язів.
Під поверхневою фасцією знаходиться другий шар сполучнотканинного чохла — глибока фасція — fascia profunda, що безпосередньо прилягає до поверхневих скелетних м'язових груп, вкриваючи останні і в деяких місцях з'єднуючись з поверхневою фасцією. Від внутрішньої поверхні глибокої фасції відходять вглиб пластинки, які охоплюють більш глибокі м'язові групи, проникають між окремими м'язами і місцями закріплюються на кістковому скелеті. Кожний м'яз ніби обгорнутий своїм сполучнотканинним покривалом, що являє собою спеціальну фасцію — fascia propria.
Якщо уявно витягнути з організму всі скелетні м'язи, то в апараті руху залишиться подвійний остов: твердий — кістковий і зв'язаний з ним м'який — сполучнотканинний. Останній, як доповнення до першого, являтиме собою серію порожніх футлярів. Стінки цих футлярів — це фасції (див. рис. 3.4). Не завжди пластинчасті фасції рельєфно виражені. В одних місцях вони щільні і чітко виступають, в інших — слабкі, пухкі і є лише міжм'язовими перетинками. Перші з них виділяються особливо і мають спеціальні назви: фасція плеча, фасція стегна та ін.
Фасції з м'язового черевця продовжуються на його сухожилок. Тут вони закріплюються на кістках вздовж країв сухожилків, утримують їх на своїх місцях і називаються фіброзними піхвами сухожилків, або сухожилковими піхвами. Вони місцями сильно потовщуються, перекидаються через сухожилки у вигляді вузьких містків, створюючи утримувачі (згиначів чи розгиначів) — retinacula (flexorum, extensorum) — чи перев'язки сухожилків — vinculae tendineum.
Фіброзна піхва сухожилка — vagina fibrosa tendinea — утворюється за рахунок потовщення глибокої фасції в ділянці суглоба, де вона запобігає зміщенню сухожилка при скороченні м'яза. Між фіброзною піхвою і сухожи-
Рис. 3.5. Схематичний розріз сухожилка в сухожилковій піхві:
1 — основа (кістка); 2— пучки волокон сухожилка; 3— перитендиній; 4— епітендиній, зрощений з вісцеральним листком фіброзної сухожилкової піхви; 5— парієтальний листок фіброзної піхви; 6— синовіальна оболонка; 7— порожнина сухожилкової піхви, заповнена синовією; 8 — мезотендиній з 9— артерією, 10 — веною, 11 — лімфатичною судиною, 12— нервом; 13— пухка сполучна тканина
