Анатомія свійських тварин - Рудик С. К.
ISBN 966-95661-5-0
Скачать (прямая ссылка):
Рис. 2.40. Заплесновий суглоб коня (латера-
льна поверхня):
1— tibia; 2— Mt 3; 3— Mt 4; 4— calcaneus; 5—
Tc; 6 — lig. plantare breve; 7 — кінцеві ніжки lig. collaterale laterale breve; 8— lig. collaterale laterale longum; 9— lig. collaterale laterale breve; 10— lig. tarsi dorsale; 11— lig. plantare longum
117
Розділ
3
мтмтт — вчення
про м'язи
<$> Загальна характеристика
м'язів
<$> Фасції
<$> Шкірні м'язи
<$> м'язи голови
<$> м'язи шиї,
тулуба й хвоста
<$> м'язи грудних кінцівок
<$> м'язи тазових кінцівок
М'язи є активною частиною апарату руху, одним із показників екстер'єру тварини і найвагомішою в кількісному та якісному відношення складовою часткою м'яса. Так, у великої рогатої худоби залежно від породи й вгодованості вихід м'яса в забійній масі становить 42,3—58,1 %. Частка м'язів у м'ясі становить 68,7—72,2 %.
М'язова система складається з окремих м'язів (грец. mys — миша; лат. musculus — зовнішньо схожий з мишею) та їх допоміжних пристосувань. Основними властивостями м'яза — м'язової клітини або м'язового волокна — є збудливість, скоротливість, еластичність. У стані спокою м'яз не розслаблюється до утворення складок, а перебуває в дещо напруженому стані, як ледь натягнута гума. Такий стан м'яза, що забезпечує негайну реакцію в разі його збудження без попередньої затрати енергії на приведення в стан певного напруження, називають тонусом.
М'язова система тісно пов'язана з усіма системами організму. Всі необхідні для функції м'язової системи поживні речовини надходять у неї, а продукти життєдіяльності виділяються з неї по судинній системі (артеріях, венах та лімфатичних судинах). Недостатність живлення того чи іншого м'яза або цілої групи м'язів призводить до послаблення їх роботоздатності, зменшення об'єму — атрофії, а порушення зв'язку з центральною нервовою системою — до припинення їх діяльності — паралічу чи парезу.
<$> ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА М'ЯЗІВ
? БУДОВА М'ЯЗА ЯК ОРГАНА
Як і будь-який орган, м'яз — musculus — має сполучнотканинний остов і основні функціональні елементи, якими є волокна скелетної м'язової тканини (див. «М'язова тканина»). Сполучнотканинний остов має спільні риси будови з таким компактних органів.
119
Розділ 3
М'яз зовні вкритий сполучнотканинною оболонкою епімізієм — epimysium (рис. 3.1, 4), в якому іноді є незначна кількість жирових клітин. Від цієї оболонки у товщу м'яза входять перетинки, що зв'язують між собою товсті пучки м'язових волокон, — перимі-зій — perimysium 2, по яких проходять судини і нерви до м'язових волокон. Продовження цих перетинок вглиб, їх розміщення й відокремлення тонших м'язових пучків та окремих м'язових волокон утворює ендомі-зій — endomysium. Сукупність цієї сполучної тканини утворює остов м'яза.
Сполучна тканина і м'язові волокна утворюють різного розміру і форми м'язове черевце 12. Будь-яке м'язове черевце має сухожилковий додаток — сухожилок. Форма сухожилка залежить від форми м'язового черевця. В округлого м'язового черевця сухожилок шнуроподібний, його називають сухожилком — tendo 11, у плоского м'яза сухожилок пластинчастий — апоневроз — aponeurosis. Сухожилки не мають скоротливих елементів, вони побудовані з щільної оформленої волокнистої сполучної тканини. Волокна сухожилків йдуть пучками і мають свій остов, що є продовженням остова м'язового черевця епімізія і перимізія, — перитендиній — peritendineum. Волокна сухожилка міцно з'єднані з м'язовими волокнами (а можливо, і переходять безпосередньо одне в одне).
Сухожилок стає щільним і міцним шнуром, оскільки сполучнотканинний остов незначний, а паралельно розміщені колагенові волокна утворюють пучки, бідні на судини. Це робить сухожилок невтомною частиною м'яза. Крім того, сухожилок, порівняно з м'язовим черевцем, чинить опір розтягненню.
Рис. 3.1. Схема будови веретеноподібного м'яза:
1 — первинні пучки; 2 — перимізій з волокнистою сіткою; 3 — нейтральні волокна внутрішнього шару; 4 — епімізій із сіткою; 5— судина і 6— нерв, що входить у перимізій через ворота м'яза; 7— закінчення м'язових пучків на сухожилковій пластинці; 8 — окістя, сплетене з окремими сухожилковими волокнами; 9— шарпеєвські волокна, скріплені з компактною кістковою речовиною; 10 — виступ кістки на розрізі; 11 — сухожилок; 12— м'язове черевце
120
міологія—вчення про м'язи
Через незначний поперечник, порівняно з м'язовим черевцем, сухожилок займає мінімальне місце в м'язі. Його кінці міцно з'єднані з важелями руху, проникають у товщу кістки.
Сухожилок бере на себе функцію передавача сили скорочення м'язового черевця на віддалені скелетні частини, тобто відіграє роль трансмісійного пристосування.
Судини, що входять у м'яз і виходять з нього, розподіляються вглиб по перетинках остова. Артерії, що підходять до м'язових волокон, утворюють густу сітку капілярів, петлі якої витягнуті вздовж осі волокон.
До м'яза підходять рухові й чутливі нервові волокна, при цьому окреме волокно м'яза іннервується тільки йому властивим самостійним руховим волокном і разом з ним становить єдине ціле. Ця єдність встановлюється ще із зародка, на початкових стадіях розвитку м'язових клітин (волокон).
