Анатомія свійських тварин - Рудик С. К.
ISBN 966-95661-5-0
Скачать (прямая ссылка):
96
синдесмологія—вчення про з'єднання кісток
мезенхіми (рис. 2.9, 2). Після виникнення центрів скостеніння в хрящових закладках і розсмоктування мезенхіми утворюється вузька щілина (див. рис. 2.9, 3). В міру збільшення щілини формується первинна порожнина суглоба. Стінка порожнини утворюється з мезенхіми, з її зовнішнього шару клітин — волокниста (фіброзна) мембрана, а з внутрішнього — синовіальне вистелення, що стає синовіальною мембраною.
У складних суглобах з мезенхіми всередині суглоба утворюються хрящові включення чи внутрішньосуглобові зв'язки, а в капсулі суглоба — внутрішньо-капсульні зв'язки і навіть сезамоподібні кістки.
Рис. 2.9. Розвиток суглоба:
А — зрощення; Б— початок утворення порожнини суглоба; 1 — хрящові закладки кісток; 2— скупчення мезенхіми в місці з'єднання кісток; 3— порожнина суглоба
<$> з'єднання кісток осьового скелета
Здебільшого кістки черепа з'єднуються між собою безперервно за допомогою швів, тобто нерухомо, і лише нижня щелепа та під'язиковий скелет з'єднуються з черепом рухомо.
Висково-нижньощелепний суглоб — articulatio temporomandibularis (рис. 2.10) — утворений суглобовим горбком виличного відростка вискової кістки та голівкою нижньої щелепи. Інконгруентність поверхонь суглоба вирівнюється хрящовим суглобовим диском — discus articularis 4, який являє собою видовжену еліпсоподібну шайбу, зовнішній край якої товщий за внутрішній, знизу заглиблення більше, ніж зверху. Суглобова капсула прикріплюється до суглобового краю кісток, а також до краю суглобового диска, в результаті чого суглобова порожнина поділяється на дві камери — широку дорсальну і вузьку вентральну. Розрізняють зв'язки: латеральну — ligamentum laterale 3, що лежить із зовнішнього боку і є потовщенням капсули суглоба; каудальну — ligamentum caudale 2— еластичну зв'язку, що простягається від по-задусуглобового відростка вискової кістки до виросткового відростка нижньої щелепи. У свиней і собак її немає.
Суглоб складний, еліпсоподібний, двовісний, у ньому можливі рухи: опускання та підіймання нижньої щелепи, бічні рухи щелепи і висування щелепи вперед та відтягнення назад.
? З'ЄДНАННЯ ЕЛЕМЕНТІВ ПІД'ЯЗИКОВОГО СКЕЛЕТА
Під'язиковий скелет складається із значної кількості кісток, з'єднаних між собою. Ці кістки мають з'єднання між собою, з'єднання з гортанню, з'єднання з черепом.
97
Розділ 2
3I42 З'єднання кісток під'язикового
скелета між собою дуже варіює у свійських тварин (С. К. Рудик, 1985).
У великої рогатої худоби суглобами з'єднуються basihyoideum з keratohyoideum, keratohyoideum з epihyoideum, а basihyoideum з thy-rohyoideum, stylohyoideum з epihyoideum і tympanohyoideum з'єднуються хрящем (синхондроз).
У коней елементи скелета з'єднуються суглобами, крім кісткового зрощення (синостоз) між thyro-hyoideum та basihyoideum і хрящового зрощення (синхондроз) між stylohyoideum і tympanoideum. У свиней суглобом з'єднані keratohyoideum з basihyoideum. Між thyro-hyoideum і basihyoideum, stylohyoideum і tympanohyoideum, epihyoideum і stylohyoideum має місце хрящове з'єднання.
У м'ясоїдних всі елементи під'язикового скелета з'єднуються суглобами, винятком з'єднання між stylohyoideum і tympanohyoideum, яке є хрящо-
Рис. 2.10. Висково-нижньощелепний суглоб:
1— capsula articularis; 2— lig. caudale; 3 — lig. laterale; 4— discus articularis
за
вим.
З'єднання під'язикового скелета з ростральним рогом щитоподібного хряща гортані відбувається за допомогою суглоба articulatio thyrohyoideum у собак, у жуйних і свиней це з'єднання забезпечується зв'язкою, а у коней — хрящем.
З'єднання під'язикового скелета (тимпаногіоїда) з частинами вискової кістки являє собою волокнисте сполучення у хижаків, хрящове у жуйних і кісткове — у коней і свиней.
? СУГЛОБНІ ЗВ'ЯЗКИ ХРЕБТА, РЕБЕР І ГРУДНИНИ
Атланто-потиличний суглоб — articulatio atlantooccipitalis (рис. 2.11, 2.12) — складається з двох еліпсоподібних суглобів, що утворені виростками потиличної кістки і краніальними ямками атланта. Капсули суглобів мають два широких з'єднання. Вони сполучаються знизу між собою у жуйних і м'ясоїдних. У м'ясоїдних, крім того, вони сполучаються ще з капсулою атла-нто-осьового суглоба, тоді як у жуйних дуже часто утворюється єдина капсула для обох суглобів. У коней і свиней сполучення між обома капсулами має місце лише у старих тварин.
Крім капсули з кожного боку в суглобі розрізняють зв'язку — ligamentum laterale, яка починається медіально на яремному відростку і тягнеться до краніомедіального краю крила атланта. Крім цього, є два підкріплення суглоба, а саме: дорсальна перетинка — membrana atlantooccilitalis dorsalis, яка прикриває потилично-атлантовий проміжок, і вентральна перетинка —
98
синдесмологія—вчення про з'єднання кісток
membrana atlantooccipitalis ventralis, яка підкріплює знизу суглобову капсулу. В атлантно-потиличному суглобі можливі згинання і розгинання.
Атланто-осьовий суглоб — articulatio atlantoaxialis (див. рис. 2.12) — утворений facies articularis ventralis осьового хребця, що поширюється також на вентральну поверхню його зуба, і каудальною суглобовою ямкою — fovea articularis caudalis — атланта, яка простягається також у хребетний канал. Суглоб має капсулу і зв'язки: ligamentum interspinale, яка тягнеться від дорсального горбка атланта до підвищеного краю гребеня осьового хребця; ligamentum atlantoaxiale ventrale, яка починається від вентрального горбка атланта і закінчується з обох боків вентрального гребеня осьового хребця. У свиней і м'ясоїдних її немає; ligamentum longitudinale dentis прикріплюється на дорсальній поверхні зуба осьового хребця, закінчується. віялоподібно розширюючись, частково на краніальному краї ямки зуба атланта, а також проходить хребцевий отвір атланта і закінчується серединно на каудальному краї тіла потиличної кістки і збоку на потиличному виростку. У коней від неї відходять бічні пучки, що закріплюються на бічних стінках атланта і називаються криловими зв'язками — ligamenta alaria. Через зуб перекидається поперечна зв'язка атланта —
