Научная литература
booksshare.net -> Добавить материал -> Биология -> Рудик С. К. -> "Анатомія свійських тварин" -> 42

Анатомія свійських тварин - Рудик С. К.

Рудик С. К. , Павловський Ю.О., Криштофорова Б.В. Анатомія свійських тварин: Підручник — К.: Аграрна освіта, 2001. — 575 c.
ISBN 966-95661-5-0
Скачать (прямая ссылка): anstr2001.pdf
Предыдущая << 1 .. 36 37 38 39 40 41 < 42 > 43 44 45 46 47 48 .. 255 >> Следующая


Симфіз — symphysis, або зрощення, — це своєрідне хрящове з'єднання з вузькою щілиною в товщі хряща по серединній площині (тазове зрощення).

Кісткове з' єднання — synostosis — як самостійне не виділяється, оскільки являє собою заміну хрящової чи волокнистої сполучної тканини кістковою. З віком у тварин відбувається скостеніння хряща між епіфізом і діафізом (метафізарний хрящ) у трубчастих кістках, сполучної чи хрящової тканини швів черепа, апофізів хребців тощо.

92

синдесмологія—вчення про з'єднання кісток

<$> переривчасті (синовіальні) з'єднання кісток

До переривчастих (синовіальних) з'єднань кісток — juncturae synoviales — належать суглоби.

Під суглобом — articulatio* (arthron) — розуміють рухоме з'єднання двох або більшої кількості кісток (чи хрящів) між собою, суглобові поверхні яких вкриті хрящем і утримуються суглобовою капсулою та зв'язками (рис. 2.2). Порожнина капсули заповнена синовіальною рідиною.

Суглобовий хрящ — cartilago articularis (див. рис. 2.2, 2.3) — шар гіаліно-вого хряща на суглобовій поверхні кісток. Він не має судин і нервів, його живлення забезпечується за рахунок поживних речовин, що надходять із крові судин суглобової капсули та кістки і з синовії. Зовнішня поверхня суглобового хряща рівна й блискуча, блакитно-білого кольору і не вкрита охря-стям. Перехід шару хряща в кісткову основу відбувається поступовим звап-нуванням хряща, чим досягається закріплення суглобового хряща на суглобовій поверхні. Іноді суглобовий хрящ випинається так, що його суглобова поверхня у вигляді облямівки охоплює кістку, з якою з'єднується, збільшуючи суглобову ямку і контактну поверхню суглоба (плечовий і кульшовий суглоби). Така облямівка відома як суглобова губа — labrum glenoidale.

Іноді суглоби великих свійських тварин мають у ділянці суглобових хрящів неправильної форми заглибини, які досягають кістки, розміщеної під хрящем. Це синовіальні ямки — fossae synoviales. Вважають, що вони призначені для кращого розподілу суглобової рідини (функція змащування втулки). Вони властиві суглобам, у яких можливі більш протяжні рухи.

Суглобова капсула — capsula articularis (див. рис. 2.2) — складається з двох шарів — зовнішнього волокнистого — mem-brana fibrosa 4, який багатий на нерви й судини і являє собою окістя, що переходить з кістки на кістку, і тоненького внутрішнього синовіального — membrana synovialis 5, який вкриває зсередини волокнистий шар, обмежуючи суглобову щілину, і продукує шляхом ультрафільтрації суглобову рідину — synovia. Це світла, жовто-бурштинового кольору тягуча рідина, яка виконує функцію зменшення тертя всередині суглоба, а також обміну речовин у суглобовому хрящі (його живлення). Вона складається з плазми крові і своєрідних глі-козаміногліканів (мукополісахаридів).

Суглобова порожнина — cavum articulare (див. рис. 2.2, 6). У живих тварин — це капілярна щілина, яка заповнена синовією і має від'ємний тиск. У цілому конгруентні (відповідні) суглобові поверхні вкриті хрящем і торкаються одна одної. Якщо вони інконгруентні (невідповідні), то між

Рис. 2.2. Розпил конгруентного суглоба (схема):

1 — periosteum; 2, 3— cartilago et facies articulairs; 4— membrana fibrosa; 5 — membrana synovialis; 6— cavum articulare

У сучасній анатомічній номенклатурі терміном articulatio об'єднують усі з'єднання кісток (фіброзні, хрящові й синовіальні).

93

Розділ 2

¦і -J

ними з фіброеластичного шару капсули розвивається потовщення волокнистого хряща і таким чином через утворення вирівнювальної хрящової прокладки відновлюється конгруентність. Хрящові прокладки називають залежно від їх форми. Якщо хрящова прокладка відмежовує суглобову поверхню кісток повністю, утворюючи суцільну прокладку, її називають суглобовим диском — discus articularis. Якщо прокладка відмежовує суглобову поверхню кісток не повністю, має вигляд клина з півмісяце-вими поверхнями і є достатньою для вирівнювання конгруентності, такий клин називають меніском — meniscus articularis (див. рис. 2.3, 2). Ці формовирівнювальні хрящі є продуктом во-_ локнистого шару суглобової капсули і перебувають з ним у тісному зв'язку. Зв'язки — ligamenta — це міцні волокнисті тяжі, що являють собою потовщення волокнистого шару суглобової капсули, які з'єднують кістки і виникають там, де відбуваються механічні навантаження, особливо часті й сильні. Вони є вторинними утворами і для будови суглоба не обов'язкові. Зв'язки не чинять опору можливим рухам залежно від форми суглобової поверхні, але перешкоджають пасивно, через зовнішній вплив нефізіологічним рухам, а також незвичним натягам. Називають їх залежно від положення в суглобі — ligamenta extra-, intracapsularia — або кісток, які вони з'єднують.

Деякі суглоби у коней і великої рогатої худоби мають здатність стопоритися ніби пружиною чи заскочкою. Це блокоподібні суглоби, в яких бічні зв'язки прикріплюються вище від осі обертання циліндра. При згинанні чи розгинанні в такому суглобі в період, коли подолано найсильніший натяг бічних зв'язок, рух далі відбувається «автоматично» з ефектом пружності
Предыдущая << 1 .. 36 37 38 39 40 41 < 42 > 43 44 45 46 47 48 .. 255 >> Следующая

Реклама

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed

Есть, чем поделиться? Отправьте
материал
нам
Авторские права © 2009 BooksShare.
Все права защищены.
Rambler's Top100

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed