Анатомія свійських тварин - Рудик С. К.
ISBN 966-95661-5-0
Скачать (прямая ссылка):
У собаки І і ІІ фаланги тонкі, довгі, циліндричні, симетричні. На кігтьо-вій кістці розрізняють розширений проксимальний кінець і кігтьовий гачок, які відокремлюються кігтьовим жолобом. На проксимальному кінці знаходиться суглобова поверхня для ІІ фаланги, а ззаду — згинальний горб для закріплення глибокого згинача пальців.
Кістки пальців грудних і тазових кінцівок дуже подібні між собою. Фаланги І і ІІ у коня коротші на тазових кінцівках, ніж на грудних. В інших тварин, навпаки, довші. У коня дорсальна стінка копитової кістки тазової кінцівки поставлена крутіше. Поверхня підошви стиснута з боків.
O Сезамоподібні кістки
Проксимальні сезамоподібні кістки — ossa sesamoidea proximalia (ph I) (див. рис. 1.43, 14) — по дві на проксимальній фаланзі кожного пальця, мають суглобові поверхні — facies articularis — для з'єднання з п'ястковими кістками. Дистальні сезамоподібні кістки — ossa sesamoidea distalia (ph III) 15 — мають суглобову поверхню — facies articularis — для з'єднання з дистальною фалангою. Поверхня поділяється гребінчиком на дві ділянки. Сама кістка видовжена з боків.
У великої рогатої худоби проксимальні сезамоподібні кістки видовжені донизу, у коня мають вигляд трикутної піраміди, у собаки стиснуті з боків, як і у свині. Дистальна сезамоподібна кістка ІІІ фаланги у великої рогатої худоби і свині одна на кожному пальці, чотирикутної форми. У коня вона називається човником, дуже видовжена з боків і потовщена в середній ділянці, кінці загострені. На дистальній поверхні є суглобова поверхня для з'єднання з копитовою кісткою. У собаки цієї кістки немає.
90
Розділ
2
<$> Безперервні з'єднання
кісток
Переривчасті (синовіальні) з'єднання кісток
^ Розвиток з'єднань кісток
^ З'єднання кісток осьового скелета
^ Зєднання кісток грудної кінцівки
З'єднання кісток тазової кінцівки
К
тканини
істки і хрящі скелета тварин за допомогою сполучної тканини з'єднуються в певній послідовності між собою в єдину складну систему важелів руху, опори й захисту тіла тварин. Від виду сполучної (волокниста чи хрящова) залежить ступінь рухливості кісток і хрящів, що з'єднуються між собою. Розрізняють два основних типи з'єднань — безперервні й переривчасті.
Безперервним називають таке з'єднання, в якому між кістками є прошарок сполучної тканини. На відміну від нього в переривчастому з'єднанні між сусідніми кістками знаходиться різної величини і форми щілиноподібна порожнина (див. рис. 2.2, 2.3).
<$> безперервні з'єднання кісток
Безперервні з'єднання поділяють на волокнисті, хрящові й кісткові. Волокнисті з'єднання — juncturae fibrosae — характеризуються наявністю між кістками, що з'єднуються, волокнистої сполучної тканини. До цих з'єднань відносять синдесмози і вклинення.
Синдесмози — syndesmosis — включають міжкісткові перетинки, зв'язки, тім'ячка та шви.
Міжкісткові перетинки— membranae interos-seae — зв'язують кістки на значному протязі (кістки передпліччя, гомілки та ін.).
Зв'язки— ligamenta — це різні за розміром і формою пучки волокнистої сполучної тканини, що з'єднують суміжні кістки або їх частини.
Тім'ячка — значні перетинки з волокнистої тканини чи хряща між окремими кістками або їх частинами у черепі новонароджених і молодих тварин до 3-місячного віку.
91
Розділ 2
Шви — suturae (рис. 2.1) — з'єднують краї кісток тонким шаром волокнистої сполучної тканини. За формою і характером з'єднання розрізняють такі види швів. 1. Зубчастий шов— sutura serrata (див. рис. 2.1, а), зазубрений край однієї кістки входить у відповідний йому край суміжної кістки, міцно з'єднуючи їх між собою. Такими швами з'єднується більшість кісток даху черепа. 2. Лускоподібний шов— sutura squamosa (див. рис. 2.1, б), у якому стоншений, скошений край однієї кістки накладається на такий край іншої кістки (як луска у риби). Так з'єднується луската частина вискової кістки з тім'яною. 3. Листоподібний шов— sutura foliata (див. рис. 2.1, в), у якому листоподібні вирости однієї кістки обростають іншою кісткою, що утворює най-міцніше з'єднання. 4. Плоский шов— sutura plana (див. рис. 2.1, г) — з'єднує відносно рівні краї кісток. Це найменш міцний з усіх швів.
Вклинення — gomphosis — вид з'єднання, за якого одна кістка ніби вклинена в іншу. Буває між коренями зубів і зубними комірками щелеп.
Хрящові з' єднання — juncturae cartilagineae — поділяють на синхонд-рози і симфізи.
Синхондрози — synchondrosis — утворені хрящовою тканиною. За структурою хряща їх поділяють на гіалінові й волокнисті. Гіаліновий хрящ пружний, міцний, але крихкий; волокнистий — пружний і міцний. У синхондрозах без значної рухливості міститься гіаліновий хрящ (між епіфізами й діафізами трубчастих кісток у молодих тварин, кісткою ребра й реберним хрящем тощо). В інших випадках за більшої рухливості в синхондрозах міститься волокнистий хрящ (міжхребцевий диск). Синхондрози забезпечують міцність з'єднання, певну його рухливість і послаблюють поштовхи, виконуючи ресорну функцію. Всі ці якості здебільшого властиві волокнистому хрящу.
