Анатомія свійських тварин - Рудик С. К.
ISBN 966-95661-5-0
Скачать (прямая ссылка):
На очноямковій поверхні — facies orbitalis — очноямкової пластинки є ямка слізного мішка — fossa sacci lacrimalis (див. ри. 1.25, 3), з якої слізним отвором — for. lacrimale 2— починається слізний канал — canalis lacrimalis.
У свині (див. рис. 1.25, В) є подвійний слізний отвір 2. Вентральніше мішка (велика рогата худоба) розміщена слабко виражена ямка косого вентрального м'яза ока — fossa musculi obliqui ventralis. У великої рогатої худоби після прорізування корінних зубів очноямкова пластинка набуває тонкостінної будови й утворюється слізний мішок — bulla lacrimalis 2¦^, в якому
61
Розділ 1
знаходиться слізна пазуха — sinus lacrimalis, що сполучається з верхньощелепною пазухою.
Вилична кістка — os zygomaticum (див. рис. ІІ, 11) — разом з лобовою і слізною кістками обмежує вхід в очну ямку — aditus orbitae. Кістка рострально й медіально межує з верхньощелепною, дорсально зі слізною, каудально — з виличним відростком вискової кістки та лобовою (велика рогата худоба). На кістці розрізняють бічну — facies lateralis — і очноямкову — facies orbitalis — поверхні. На латеральній поверхні (кінь, велика рогата худоба) виділяються лицевий гребінь — crista facialis — і поверхня для прикріплення великого жувального м'яза.
Очноямкова поверхня утворює вентральний край очної ямки. Очноямковий край у великої рогатої худоби має лобовий відросток — proc. frontalis (див. рис. ІІ, А), який з'єднується з виличним відростком лобової кістки. Вилична кістка каудально продовжується у виличний відросток — proc. zygomaticus, який у всіх тварин бере участь в утворенні виличної дуги.
Піднебінна кістка — os palatinum (див. рис. 1.23, 18) — складається з двох пластинок, розміщених майже під прямим кутом. Горизонтальна пластинка — lamina horizontalis — зростається з піднебінним відростком верхньощелепної кістки і формує задній край дна носової порожнини та верхню стінку ротової порожнини. У великої рогатої худоби пластинка має пазуху (див. рис. 1.26, 15).
Перпендикулярна пластинка — lamina perpendicularis — разом з горизонтальною пластинкою утворює широкий вихідний отвір з носової порожнини, який ділиться лемешем на дві частини — хоани (див. рис. 1.23, 21). Верхньощелепна поверхня — facies maxillaris — перпендикулярної пластинки бере участь в утворенні крилопіднебінної ямки — fossa pterygopalatina.
Дорсальний край перпендикулярної пластинки, з'єднуючись з верхньощелепною кісткою та крилоподібним відростком клиноподібної кістки, утворює клинопіднебінний отвір — for. sphenopalatinum (див. рис. 1.25, 122, який веде в носову порожнину. З клинопіднебінної ямки по верхньощелепній поверхні вентрокаудально проходить більша піднебінна борозна, яка разом з піднебінною борозною верхньощелепної кістки утворює більший піднебінний канал — canalis palatinus major. Від каналу відгалужується кілька менших піднебінних каналів — canalis palatinus minor, які меншими піднебінними отворами — for. palatinum minor (див. рис. 1.23, 24) — відкриваються на піднебінній поверхні горизонтальної пластинки. Більший піднебінний канал закінчується більшим піднебінним отвором — for. palatinum majus 22— спереду від менших піднебінних отворів (велика рогата худоба) або на межі горизонтальної пластинки з піднебінним відростком верхньощелепної кістки (кінь, собака), або на піднебінному відростку верхньощелепної кістки (свиня). У старих свиней перпендикулярна пластинка має пазуху, яка сполучається з верхньощелепною пазухою.
Крилоподібна кістка — os pterygoideum (див. рис. 1.23, 17) — у вигляді тонкої видовженої пластинки прилягає з медіальної поверхні до крилоподібного відростка клиноподібної кістки і перпендикулярної пластинки піднебінної кістки. Вільний кінець кістки виходить за межі піднебінної кістки, утворюючи гачок — hamulus 19, через який проходить сухожилок напружу-вача м'якого піднебіння. Крилоподібна кістка у різних тварин різна: довга й широка у великої рогатої худоби, довга й вузька у коня, коротка й широка у
62
АПАРАТ РУХУ
свині, собаки. у свині між крилоподібною кісткою й крилоподібним відростком клиноподібної кістки з каудального боку знаходиться крилоподібна ямка — fossa pterygoidea — для прикріплення м'яза.
Леміш — vomer (див. рис. 1.23, 20) — довгий, стрілоподібної форми, лежить у серединній площині і тягнеться від клиноподібної кістки до піднебінних відростків різцевої кістки. Він розділяє хоани і межує з клиноподібною, решітчастою, піднебінною, верхньощелепною, крилоподібною та різцевою кістками. Леміш складається з тіла і двох тонких бічних пластинок — крил лемеша — alae vomeris. Борозна лемеша, широка і глибока у великої рогатої худоби, призначена для розміщення хрящової носової перегородки.
Нижньощелепна кістка — mandibula (рис. 1.30) — суглобом з'єднується зі висковою кісткою і становить кісткову основу ротової порожнини. Вона складається з тіла і щелепної гілки. Простір між нижньощелепними кістками називають міжщелепним — spatium intermandibulare.
У великої рогатої худоби тіло нижньощелепної кістки — corpus mandibulae — складається з різцевої— pars incisiva 1 — і щічної— pars molaris 3 — частин. На різцевій частині розрізняють зовнішню, губну поверхню — facies labialis — і внутрішню, язикову, поверхню — facies lingualis. Обидві поверхні сходяться на комірковому краї, який бере участь в утворенні коміркової дуги.
