Анатомія свійських тварин - Рудик С. К.
ISBN 966-95661-5-0
Скачать (прямая ссылка):
У птахів розрізняють чотири парних і один непарний повітроносні мішки. Парні повітроносні шийні мішки розміщені під трахеєю і стравоходом — вони пневматизують шийні й грудні хребці, а також ребра; парні краніальні грудні мішки лежать під легенями; парні каудальні грудні мішки прилягають до печінки, шлунка, кишок; парні черевні мішки найбільші, розміщені в задній частині тіла на кишках. Вони утворюють ряд дивертикулів, через які пневматизуються поперекові й крижові хребці, кістка таза і стегна. Непарний міжключичний мішок складається з двох частин: внутрішньогрудної
— лежить між ключицями і обхоплює
серце — і позагрудної — утворює ряд випинів (дивертикулів). Один з них називається пахвовим і з'єднується з порожнинами плечових кісток. Між-ключичний мішок виконує роль міхів, які заміняють рухи грудної клітки під час польоту.
Повітроносні мішки беруть участь у газообміні. Повітря в легені потрапляє не лише під час вдиху, а й під час видиху. В цьому разі воно надходить у легені з повітроносних мішків. Завдяки цьому процеси окиснення в організмі птахів відбуваються досить інтен-
Рис. 15.18. Схема будови легень і повітроносних мішків птахів:
1 — міжключичний мішок; 2— пахвові дивертикули; 3 — отвір у плечову кістку; 4 — шийні мішки; 5 — краніальні грудні мішки; 6 — каудальні грудні мішки; 7 — черевні мішки; 8 — легені; а — медіальні краї легень; b — присінок головного бронха; с— екто-бронх у черевні мішки; d, e — мішкові бронхи
560
ОСОБЛИВОСТІ БУДОВИ ТІЛА СВІЙСЬКОЇ ПТИЦІ
Рис. 15.19. Органи сечовиділення і розмноження півня:
1 — сім'яник; 2 — сім'япровід; 3 — нирка; 4 — сечовід; 5 — клоака; 6 — пряма кишка (каудальна частина); 7 — надниркова залоза; 8 — аорта; 9 — зовнішня клубова артерія; 10 — сіднична артерія; 11 — внутрішня клубова вена; 12 — зовнішня клубова вена; 13— загальна клубова вена
сивно. Одночасно за такої системи циркуляції повітря виділяється велика кількість теплоти (температура тіла у птахів вища, ніж у ссавців). Крім того, у водоплавних птахів повітроносні мішки сприяють полегшенню тіла і дають можливість тривалий час перебувати під водою.
Завдяки повітроносним мішкам при утворенні звуку посилюється повітряний струмінь під час видиху. Тиск заповнених повітрям мішків полегшує дефекацію. Під час роботи крилами в польоті, коли виділяється значна кількість теплоти, повітроносні мішки сприяють
........ і ........... ' і...........
охолоджений і тіла. У деяких диких птахів (лелека, гагара) біля хвоста є ще повітроносні мішки задньої частини тулуба.
Ф АПАРАТ СЕЧОВИДІЛЕННЯ
Нирки у птахів темно-червоного кольору, довгасті. Вони ніби втиснуті у вентральні заглиблення попереково-крижового відділу хребта й клубової кістки (рис. 15.19). Сечовивідна і сечовидільна зони виражені нечітко. Нирки можна поділити на три частки: передню, середню і задню. Сечовидільні канальці на вентральному краї нирки з'єднуються в короткі гілки, що відкриваються в сечовід. Останній закінчується в середньому відділі клоаки. Сечового міхура і сечівника у птахів немає.
<$> ОРГАНИ РОЗМНОЖЕННЯ
Органи розмноження самок. У птахів розвинуті тільки лівий яєчник і лівий яйцепровід. Яєчник висить на брижі під передньою часткою лівої нирки, має горбисту форму. В зв'язку з тим, що ріст і повне дозрівання фолікулів відбуваються неодночасно, поверхня яєчника нерівномірно горбиста. До початку статевого циклу яйцеклітини, збагачуючись жовтком, набувають
561
Розділ 15
Рис. 15.20. Яйцепровід курки:
А — статева система курки; Б— топографія статевої системи курки; 1 — яєчник з фолікулами; 2— оболонка фолікула; 3— лійка яйцепроводу; 4— білкова частина яйцепроводу; 5— перешийок; 6— шкаралупова частина; 7— вивідна частина; 8— клоака; 9— пряма кишка; 10— брижа; 11 — кровоносні судини; а — легені; б— нирки; в— клубова кишка; г— сліпі кишки
жовтого забарвлення. Яєчник підвішений на багатій на судини серозній оболонці. На боці яєчника, повернутому в порожнину тіла, утворюється дугоподібна лінія — stigma, яка визначає місце розриву оболонки фолікула під час виходу яйця. Лівий яйцепровід (рис. 15.20) на своєму шляху робить багато складок і в окремих ділянках має різну будову. Він складається з
п'яти відділів і бере участь у формуванні третинної оболонки яйцевої клітини.
Початковий відділ яйцепроводу — лійка — infundibulum — завдовжки до 4 см, має тонкі стінки, вкриті війчастим епітелієм. У ньому відбувається запліднення яйцеклітини. Лійка переходить у білкову частину яйцепроводу. Тут утворюються товста білкова оболонка і тонка волокниста плівка — membrana testae. На тупому кінці яйця ця тонка волокниста оболонка з ча-
Рис. 15.21. Схема розрізу курячого яйця:
1 — білкова оболонка; 2^3 — внутрішній і з^нішній сом розшаровується утворюючи ITO-шари шкаралупової оболонки; 4— вапняна оболон-
ка;5— повітряна камера; 6— градинка; 7— жовт- Вітряну Камеру фИС. 10.ZJJ. JrLaCTy-
кова оболонка; 8 — зародковий диск; 9 11 — білий пна ділянка яйцепроводу — пере-
жовток; 10— жовтий жовток
